11. Об'єкти цивільних прав

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі все те, що розуміється як речі у широкому сенсі, тобто все те, з приводу чого виникають та здійснюються цивільні права та обов'язки, це результати діяльності учасників цивільного обороту або явища (предмети) навколишнього світу, створені природою, які мають корисні властивості, усвідомлені та освоєні людством, це всі об’єктивні матеріальні та нематеріальні блага.

Правовий режим об’єктів цивільного права – це встановлений законодавством певний порядок набуття, користування та межі розпорядження майном, що включає в себе визначення структури цього майна, порядок його придбання (формування), використання, вибуття, порядок звернення на нього стягнення кредиторів, реалізація інших правочинів щодо майна.

Об’єкти цивільних правовідносин – це конкретні блага, із приводу яких в учасників цих правовідносин їх абстрактні можливості, потреби та необхідність перетворилися на суб’єктивні цивільні права та обов’язки внаслідок здійснення юридичних фактів (дій та подій). Якщо договір тільки укладається та юридичні факти як підстави виникнення цивільних прав ще не відбулися, то доречно вести мову не про об’єкти договору, а про предмет договору.

За правовим режимом об'єкти майнових прав поділяються на:

• об'єкти приватного права:

  • об'єкти, що обертаються вільно; можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування, або іншим чином. В Україні діє загальна презумпція щодо вільного обороту об'єктів, якщо нема спеціальної вказівки закону про їх вилучення з обігу або обмеження обігу, або вони не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

  • об'єкти, обмежено оборотоздатні; вони визначені законом, можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, ліцензією. До таких об'єктів, наприклад, відносять зброю, вибухові речовини, наркотичні та психотропні засоби тощо.

• об'єкти публічного права – це ті об'єкти, що вилучені з обігу, не можуть бути предметом цивільно-правових угод чи іншим чином переходити від однієї особи до іншої. Порушення цього правила тягне за собою визнання таких правочинів недійсними. Вилученими з обігу є об'єкти, що, згідно з законодавством, перебувають лише в державній власності, зокрема землі природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності загальнодержавного значення, ядерні матеріали та об'єкти ядерної енергетики тощо.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК). У цивілістиці класифікація речей здійснюється залежно від особливостей правового регулювання.

• Залежно від можливості переміщення у просторі речі поділяються на:

• рухомі речі – це речі, які можна вільно переміщувати у просторі;

• нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість), які поділяються на:

• нерухомість за природою – до них належать земельні ділянки, ліси, корисні копалини у природному стані, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, будівлі, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення;

• нерухомість в силу закону – це такі об'єкти та інші речі, на які законом за формально-юридичним критерієм може бути поширений режим нерухомої речі: повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.

Нерухомість є поняттям юридичним, а не фактичним, фізичним (не буде вважатися нерухомістю нікому не потрібна скеля), нерухомістю вважаються тільки об’єкти цивільних прав як певні блага. Правочини з нерухомістю підлягають нотаріальному завіренню та державній реєстрації. Об’єкти незавершеного будівництва будуть вважатися нерухомістю після певного оформлення.

Майно – це вся сукупність матеріальних благ, як речей, так й майнових прав, обтяжених боргами - майновими зобов’язаннями, які можуть бути об’єктом прав конкретного суб’єкта. Наприклад, у спадкову масу (майно, що переходить за спадком) входять не тільки речі, але й права вимоги за зобов'язаннями спадкодавця (право спадкоємця вимагати з третіх осіб борги перед спадкодавцем), що зменшуються на суму боргів спадкодавця перед третіми особами.

Майнові права як об’єкти цивільних прав визнаються речовими правами (ч. 2 ст. 190 ЦК), оскільки вони розглядаються як частка у майні, що належить конкретній особі; на них розповсюджується правова природа речі, тобто вони є квазі-речами, але у зобов'язальних відносинах сторони передають не абстрактне право, а документи, що підтверджують зобов'язання та права вимоги. Об’єктами цивільних прав можуть бути права вимоги речей, відповідної грошової суми у третіх осіб за певних умов як одна із складових частин майна в широкому значенні слова (вклади особи у майно господарських товариств тощо, права користування (землею, приміщенням тощо), що також можуть бути внеском у статутний фонд вказаних організацій).

Грошові кошти як об’єкти цивільних прав належать до числа замінних речей, що визначаються родовими ознаками, вони оцінюються не за кількістю грошових знаків, а за числом грошових одиниць і є універсальним платіжним засобом, еквівалентом вартості будь-якого товару, знаряддям їх обігу, засобом накопичення. Грошовий обіг в Україні регулюється законодавством та в Конституції зазначено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Цінні папери – це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчують грошове або інше майнове право і визначають взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (ст. 194 ЦК).

Об’єктами цивільних прав також можуть виступати нематеріальні блага, зокрема результати творчої діяльності осіб – авторів творів літератури, науки, мистецтва, відкриттів, винаходів, промислових зразків, корисних моделей, інших об’єктів права промислової власності, суб’єктів суміжних прав.

Інформація як об’єкт цивільних прав – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Особисті немайнові блага як об’єкти цивільних прав – це блага, що позбавлені майнового змісту, які нерозривно пов’язані із суб’єктом цивільного права.

Майно юридичної особи призначено для забезпечення її господарської діяльності, виробництва, використання, та відображається в її балансі або враховується в інших передбачених законом формах обліку майна. Майно юридичної особи має бути ідентифіковано та відокремлено від майна її засновників, учасників та від майна інших суб’єктів. Цілісні майнові комплекси – це, як правило, підприємство або інші господарські об’єкти, із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земляною ділянкою, на який розміщений об’єкт.

Підприємство як цілісний майновий комплекс, є особливим об’єктом цивільних прав та одночасно і суб’єктом цивільних прав і обов’язків, який є самостійним учасником цивільного обороту. Підприємство, виступаючи в цивільному обороті як юридична особа, має право від свого імені здійснювати всі види правочинів щодо належного йому майна. Водночас підприємство або його частини, що використовуються у підприємницької діяльності, розглядаються як специфічне майно, квазі-річ, можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.