- •О.І. Шаповалова
- •Основи цивільного та господарського законодавства
- •Стислий конспект
- •Розділ перший. Основи цивільного законодавства
- •1. Публічне та приватне право як складові системи права
- •Приватне право має такі характерні риси:
- •2. Методи системи права
- •3. Предмет цивільного права
- •4. Метод цивільного права
- •Ознаки методу цивільного права:
- •Характерні ознаки предмету цивільно-правового регулювання:
- •5. Принципи цивільного права
- •6. Загальна характеристика цивільного законодавства
- •7. Поняття цивільних правовідносин
- •8. Підстави виникнення цивільних правовідносин
- •Види юридичних фактів:
- •Юридичні акти поділяються на:
- •9. Здійснення й захист цивільних прав
- •Підстави для захисту кожної особи свого цивільного права:
- •Класифікація способів захисту цивільних прав та інтересів залежно від результату, на який розраховано їх застосування:
- •10. Суб’єкти цивільних відносин
- •11. Об'єкти цивільних прав
- •12. Правочини
- •Залежно від наявності строку:
- •13. Представництво і довіреність
- •Суб’єкти представництва:
- •Представник зобов’язаний:
- •14. Строки та терміни. Позовна давність
- •Види строків позовної давності:
- •1. Поняття особистих немайнових прав
- •Ознаки особистих немайнових прав:
- •16. Право власності та інші речові права
- •Права власника:
- •Обмеження (обтяження) прав власника:
- •Види обмежень прав власника за підставами виникнення:
- •Принципи набуття права власності:
- •Цивільно-правові засоби захисту права власності можуть бути:
- •17. Право інтелектуальної власності
- •Спеціальні ознаки цих відносин:
- •Право інтелектуальної власності складається з таких інститутів:
- •Види особистих немайнових прав інтелектуальної власності:
- •Об'єктами авторського права є твори, а саме:
- •18. Загальні положення зобов'язального права
- •Залежно від підстав виникнення зобов'язання поділяються на:
- •Підстави припинення зобов'язання:
- •19. Правові наслідки порушення зобов'язань
- •20. Загальні положення про договір
- •Обмеження свободи договору вимогами законодавства:
- •Договори про користування майном;
- •Договори про виконання робіт;
- •21. Договори про відчуження майна
- •Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
- •22. Договори про користування майном Відносини майнового найму виникають у зв’язку з передачею у платне тимчасове користування індивідуально-визначених неспоживних речей.
- •23. Договори про виконання робіт
- •Сторони договору підряду
- •Якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.
- •24. Договори про надання послуг
- •25. Договір зберігання
- •Зберігач може бути:
- •26. Транспортні договори
- •27. Договори про надання повірених посередницьких послуг
- •28. Договір позики
- •29. Договори про надання фінансових послуг
- •Для надання послуг фінансові установи здійснюють різного роду операції:
- •30. Договори про створення об’єктів інтелектуальної власності та передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності та комерційного досвіду
- •Розділ другий. Основи господарського законодавства
- •1. Господарське право як галузь права, предмет регулювання та учасники відносин
- •Учасники відносин у сфері господарювання:
- •2. Господарська діяльність та господарські відносини Господарська діяльність – це:
- •Загальні принципи господарювання
- •Види господарських відносин:
- •3. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин Не є предметом регулювання Господарського кодексу:
- •4. Конституційні основи господарського правопорядку
- •Законодавчі основи господарського правопорядку
- •6. Державне регулювання господарською діяльністю
- •7. Основні напрями економічної політики держави
- •8. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
- •3Ахист прав суб'єктів господарювання та споживачів здійснюється шляхом:
- •9. Конкуренція у сфері господарювання та її обмеження
- •10. Недобросовісна конкуренція
- •11. Захист прав споживачів
- •12. Підприємництво як вид господарської діяльності, свобода та принципи
- •13. Загальні гарантії прав підприємців. Державна підтримка підприємництва
- •14. Некомерційне господарювання
- •15. Суб'єкти господарювання. Утворення суб'єкта господарювання
- •16. Припинення діяльності суб'єкта господарювання
- •17. Правовий статус підприємства. Види та організаційні форми підприємств
- •Види та організаційні форми підприємств
- •18. Об'єднання підприємств
- •Організаційно-иравові форми об'єднань підприємств за ступенем залежності
- •Промислово-фінансові групи
- •19. Поняття господарського товариства
- •20. Власність господарського товариства. Права учасників господарського товариства та управління діяльністю господарського товариства
- •21. Державне та комунальне унітарне підприємство
- •22. Казенні підприємства
- •23. Підприємства колективної власності
- •26. Підстава та межі господарсько-правової відповідальності
- •24. Відповідальність суб’єктів господарювання
- •25. Принципи та функції господарсько-правової відповідальності
- •Межі господарсько-правової відповідальності
- •27. Відшкодування збитків у сфері господарування
- •28. Штрафні господарські санкції
- •29. Оперативно-господарські санкції
- •Види оперативно-господарських санкцій:
- •30. Адміністративно-господарські санкції
Залежно від наявності строку:
строкові – правочини, в яких визначено момент виникнення у його сторін прав та обов’язків, тривалість їхнього існування, момент припинення тощо;
безстрокові правочини – терміни та строки не застерігаються, такий правочин негайно набирає чинності і припиняється за вимогою однієї сторони.
Залежно від характеру правовідносин, що виникають:
відплатні – це правочини, у якому обов'язок однієї сторони здійснити певні дії відповідає обов'язку другої надати першій стороні зустрічне майнове задоволення. У цивільному праві діє презумпція відплатності договорів. Плата може виражатися у наданні грошей, речей, послуг, робіт тощо (наприклад, договір купівлі-продажу, міни, страхування, кредитний договір).
безвідплатні – це правочини, у якому обов'язок набувається стороною без отримання зустрічного майнового задоволення від іншої сторони (наприклад, договір позички, дарування). Відплатність та безвідплатність правочинів визначається законом та домовленістю сторін. Деякі правочини можуть бути як відплатними, так і безвідплатними, що залежить від волі сторін правочину (наприклад, договір доручення, зберігання). Якщо безвідплатність не зазначена – то правочини є відплатними.
Залежно від моменту, з якого правочин вважається вчиненим,
тобто породжує права та обов'язки:
консенсуальні – це правочини, які вважаються укладеними з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами (наприклад, договір купівлі-продажу, підряду);
реальні – це правочини, для вчинення яких недостатньо лише досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов, вони вважаються вчиненими з моменту передачі речі, і тоді за ними виникають права та обов'язки (наприклад, договір зберігання, позики, ренти).
У цивільному праві діє презумпція, що дія особи є правомірною, якщо її недійсність не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною. Ця презумпція відповідає принципу приватного права: дозволено усе, що прямо не заборонено законом. Спростування презумпції передбачається шляхом визнання неправомірності, недійсності правочину прямим приписом закону або судом.
Правочини є дійсними, якщо дотримані такі вимоги:
щодо законності змісту правочину – учасники повинні враховувати вимоги щодо здійснення цивільних прав, зміст правочину не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадянського суспільства;
щодо цивільної дієздатності суб'єктів до вчинення правочину – фізична особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; юридична особа має загальну правоздатність, може вчиняти правочини, якщо їх вчинення не суперечить її правовому статусу, якщо не треба отримувати спеціальну ліцензію тощо;
щодо відповідності волі та волевиявлення; тобто формування волевиявлення учасника правочину має бути вільним від чинників, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності (погроза, насилля) відповідність форми вчинення правочину вимогам закону;
щодо спрямованості правочину на реальне настання правового результату. Кожний правочин має правову ціль, яка повинна бути законною та досяжною;
щодо захисту прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб. Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити інтересам вказаних осіб;
щодо дотримання передбаченої законом форми правочину.
