3.5. Розмір пробілу, бокові поля і ємність шрифту
У різних шрифтах ширина пробілу різна. Пробіл впливає на легкість читання й обсяг тексту. Текст із дуже вузькими пробілами погано читається, оскільки слова в ньому зливаються. Якщо пробіл занадто широкий, легкість читання теж знижується, оскільки текст "розвалюється" на незв'язані між собою слова.
Бічні поля символів також визначаються при створенні шрифту. Міжсимвольні інтервали повинні бути помітно менше пробілів, інакше слова зіллються в одне велике слово і текст неможливо буде прочитати.
Варіюючи розмір інтервалів можна в широких межах регулювати обсяг, який займає текст. Ці параметри регулюються в межах абзацу. Невелике збільшення пробілу поліпшує читабельність. Щоб зменшити обсяг тексту, корисно злегка збільшити пробіли, а відстані між символами навпаки — скоротити. Текст стане щільнішим, його обсяг зменшиться, але залишиться легким для читання. Однак не можна забувати і про гармонії елементів тексту. Так, якщо пробіли перевищують норму, око при читанні "провалюється" у проміжки, що утворилися, і швидкість читання такого тексту знижується. Якщо пробіли мало відрізняються від інтервалів між символами, текст зіллється в одне велике слово і стане сприйматися із труднощами.
Кернінг дозволяє настроїти міжсимвольні відстані в тексті так, щоб текст виглядав більш рівномірно. Міжсимвольний пробіл не повинний бути однаковим для всіх літер тексту. Форма літер різна, і для деяких сполучень він виглядає збільшеним порівняно з іншими (рисунок 3.9).
Рисунок 3.9 – Кернінг
Трекінг, на відміну від кернінга, задається не для пар символів, а для абзацу. Він характеризує величину міжсимвольного пробілу в групі. Пробіли замінюються однаково для всіх виділених символів. Трекінг також виміряється в тисячних частках круглої шпації. Зменшення трекінга віднімає, а збільшення додає до міжсимвольної відстані певну величину.
Відступи також є атрибутом абзацу. Відступ ліворуч характеризує відстань від лівої границі блока до початку рядків тексту, відступ праворуч — відстань від правої границі блока до кінця рядків тексту. Абзацний відступ (новий рядок) визначає відстань від лівої границі блока до початку першого рядка абзацу (рисунок 3.10). Відступи ліворуч і праворуч застосовуються для верстки заголовків, віршів, епіграфів.
Лівий відступ характеризує відстань від лівої границі блока до початку рядків тексту. |
Правий відступ — відстань від правої границі блока до кінця рядків тексту. |
Абзацний відступ (новий рядок) визначає відстань від лівої границі блока до початку першого рядка абзацу |
Рисунок 3.10 - Відступи
3.6. Виділення параграфів
Абзацний відступ може бути позитивним (новий рядок) або негативним (висячий відступ), як показано на рисунку 3.11. Обидва типи застосовуються для відділення абзаців один від одного, однак їхнє застосування розрізняється.
Новий рядок — найбільш традиційний спосіб залучення уваги до початку кожного абзацу, він використовується в переважній більшості видань. Висячий відступ більш виразний прийом, але він звужує смугу набору. Крім того, читання тексту з висячим відступом сповільнюється саме його виразністю — око "застряє" на відступі.
Новий рядок — найбільш традиційний спосіб залучення уваги до початку кожного абзацу, він використовується в переважній більшості видань. Висячий відступ більш виразний прийом, але він звужує смугу набору. Крім того, читання тексту з висячим відступом сповільнюється саме його виразністю — око "застряє" на відступі.
|
Текст, зміщений за границю стовпчика, привертає увагу, навіть якщо його колір і кегль залишилися незмінними. Прийом виділення з висячим відступом тому дуже гарний у підручниках, технічній документації. Якщо помістити на початок кожного абзацу його основну думку, тезу або підзаголовок, то такою сторінкою можна користуватися як опорним конспектом — основні положення теми будуть відразу кидатись в очі. |
Інтервали після абзацу задають відстань по вертикалі, на яку зміщається абзац, що випливає за даним. Інтервалами виділяються заголовки, підписи під рисунками. Іноді виділення відбиттями використовується замість нового рядка, тобто всі рядки абзацу починаються без відступів, однаково, але кожний з них відділений від інших відбиттям із двох сторін. Система верстки з інтервалами більш молода, ніж верстка з новими рядками. |
Рисунок 3.11 – Новий рядок і висячий відступ |
Рисунок 3.12 – Інтервали |
|
Текст, зміщений за границю стовпчика, привертає увагу, навіть якщо його колір і кегль залишилися незмінними. Прийом виділення з зависаючим відступом тому дуже гарний у підручниках, технічній документації. Якщо помістити на початок кожного абзацу його основну думку, тезу або підзаголовок, то такою сторінкою можна користуватися як опорним конспектом — основні положення теми будуть відразу кидатись в очі. Висячий відступ також дуже широко розповсюджений при оформленні нумерованих списків (разом із табуляцією).
Інтервал також визначається для абзаців. Інтервал перед абзацом — це вертикальна відстань, на яку зміщається попередній даному абзац (рисунок 3.12). Відбиття після абзацу задають відстань по вертикалі, на яку зміщається абзац, що випливає за даним. Інтервалами виділяються заголовки, підписи під рисунками. Іноді виділення інтервалами використовується замість нового рядка, тобто всі рядки абзацу починаються без відступів, однаково, але кожний із них відділений від інших інтервалом із двох сторін. Система верстки з інтервалами більш молода, ніж верстка з новими рядками. Вона прийнята в більшості країн при складанні технічної літератури. Поширено думку, що система верстки з застосуванням інтервалів додає більш елегантний вигляд документові, і текст його легше читається.
Інтерліньяж характеризує щільність рядків на сторінці публікації. Раніше, коли набір текстів вироблявся вручну, для збільшення відстані між рядками тексту по вертикалі між ними прокладалися тонкі латунні смужки шириною в 2 пункти — шпони. В традиційній поліграфії інтерліньяж (міжрядковий пробіл) означав кількість пунктів між рядками в наборі. Так, якщо між рядками набору прокладалися дві шпони, товщина кожної з яких складала 2 пункти, загальний інтерліньяж складав 4 пункти. В наш час у поняття інтерліньяжу вкладається трохи інший зміст. Інтерліньяж у більшості програм визначає відстані між базовими лініями суміжних рядків (див. Рисунок 3.8). Якщо текст набраний кеглем 11/13, це значить, що кегль складає 11, а інтерліньяж — 13 пунктів. Отже, відстань між суміжними рядками складає 2 пункти.
Для звичайного (складального) тексту інтерліньяж прийнятий установлювати на 1/5 частину більше кегля. Так, при наборі 10 кеглем інтерліньяж складає 12 пунктів, при наборі 8 кеглем — 9,6 пункту.