3.11 Рекомендована кількість шрифтів

Традиційно дизайнери дотримуються того принципу, що в тексті доцільно використовувати всього два типи шрифтів: один, як правило із зарубками, для основної частини тексту й другий, звичайно без зарубок, для заголовків і назв окремих частин. Звичайно, стилі й розміри шрифтів у рамках двох зазначених типів можуть змінюватися, але застосування численних шрифтів, особливо того самого типу, наприклад, без зарубок, завжди вважалося поганим смаком. Незважаючи на це, інші дизайнери вважають це корисним і практичним, особливо якщо контраст між гарнітурами шрифтів досить явний. Варто пам’ятати, що користувач не зможе відразу визначити ту неістотну різницю між шрифтом Arial і шрифтом Helvetica, що легко бачить дизайнер. Якщо засновувати ієрархію текстів на настільки несуттєвих розходженнях, то потрібно бути готовим до того, що вона так і залишиться непомітною користувачеві, і всі зусилля пропадуть. Гірше того, якщо користувач все-таки зверне увагу на ледь уловиму різницю в накресленні символів, він скоріше зміни буде вважати помилкою, ніж проявом цілеспрямованого прагнення додати структуру тексту. Використання радикально різних шрифтів у суміжних частинах тексту, навпроти, привертає увагу до його вмісту й може сприяти рішенню завдання зі створення ієрархії тексту.

Правило "два шрифти в одному документі" дуже добре працює в сфері випуску друкованої продукції, однак для Web його необхідно трохи переробити. Замість двох доцільнішим є використання трьох різних шрифтів: один для заголовків, другий для основного тексту, а третій для системи навігації.

Зручніше застосовувати для заголовків і навігації шрифти без зарубок, при цьому потрібно переконатись заздалегідь, що шрифти заголовків і системи навігації досить відрізняються один від одного кольором, розміром або належністю до певного сімейства шрифтів.

3.12 Вибір кольору тексту

Елементи, без яких не обходиться жодна Web-сторінка, - фон, текст і гіпертекстові посилання - ставлять цікаву задачу гармонізації трьох (чи чотирьох, якщо враховувати колір «відвіданих» посилань) кольорів, що займають у композиції різну площу і виконують різні функції. Є чимало сторінок із мінімумом графіки і досить ординарною композицією, що залучають і запам'ятовуються винятково своєю колірною гаммою.

Основна вимога до пари кольорів для фону і тексту - достатній контраст між ними, необхідний для комфортного, невтомлювального читання. Контраст цей повинен виражатися, насамперед, у різній яскравості кольорів, тому що різниця тільки в тоні або насиченості не дозволить розрізняти текст і фон із достатнім автоматизмом, а для тексту невеликого кегля його тон чи ступінь насиченості взагалі важко помітні (крім того, ці параметри кольору губляться на чорно-білих пристроях виведення).

Тому не дивно, що тести психологів виділяють чорний колір на білому фоні як поєднання, що забезпечує максимальну зручність при тривалому читанні. Крім чорного на білому, існує велика кількість поєднань кольорів, що забезпечують гарну читабельність тексту, і при виборі одного з них потрібно враховувати загальний стиль дизайну сторінки, поєднаність цих кольорів один з одним із безліччю інших, чисто з естетичних розумінь. Не варто також забувати, що екран комп'ютера дозволяє набагато вільніше маніпулювати компонентами кольору, роблячи можливими поєднання, які не можна відтворити на папері.

Незвичайні колірні рішення Web-сторінок можна розбити на дві великі групи: з темним текстом на світлому фоні і зі світлим текстом на темному фоні. Останні значно популярніші (якщо не враховувати традиційні чорно-білі сторінки, що складають усе-таки помітну більшість).

Розглянемо, що може дати схема з темним текстом на світлому фоні. Залишимо поки текст чорним, візьмемо будь-який досить насичений колір (наприклад, синій), збільшимо його яскравість (іншими словами, змішаємо його з білим) і зафарбуємо їм фон. Результат важко назвати особливо привабливим - очевидно, що тут насиченість фонового кольору суперечить його яскравості.

Тепер зрозумілі методи, якими можна поліпшити цю колірну схему, - потрібно або зробити фоновий колір більш темним, щоб його насиченість виступила на перший план, - або, навпаки, залишити його світлим, але понизити його насиченість.

Другий метод - зниження насиченості. Це робить колір менш очевидним і тому більш цікавим, але сам по собі він усе ще може бути не занадто переконливим. Такий колір потребує підтримки з боку кольору тексту, тому найкраще використовувати для тексту більш темну варіацію того ж кольору.

З тим же успіхом можна стверджувати, що, навпаки, темний колір тексту потребує підтримки з боку фону, інакше його тональна складова буде ледве помітна. Як акорд звучить цікавіше окремої ноти, так і ця пара кольорів набагато краще виражає характер їхнього загального тонального компонента. У той же час невисока насиченість не дозволяє кольору вийти на перший план сприйняття, забезпечуючи комфортне читання.

Необхідну частку розмаїтості такому колірному ландшафту може додати більш насичений чи контрастний за тоном колір посилань. Взагалі, для ефективного розпізнавання посилання зобов'язані мати більш помітний колір, ніж основний текст, хоча досягти цього можна різними способами - контрастом тону, збільшенням насиченості, підвищенням або зниженням яскравості. Відвідані (visited) посилання повинні сигналізувати про свою «відпрацьованість» кольором менш насиченим чи просто більш близьким до кольору основного тексту. В графічних браузерах прийнято розфарбування посилань за замовчуванням - синій колір для «свіжих» посилань і фіолетовий для «використаних».

Другий тип колірних рішень - зі світлим текстом і темним фоном - на перший погляд виглядає більш привабливим. Оскільки букви тексту займають істотно меншу площу, ніж фон, будь-який досить темний колір для тексту при сприйнятті може перетворюватися у чорний. Тому для тексту вигідніше вибирати світлий і насичений тон, якому, природно, потрібен темний фон. Необхідно також ураховувати, що світлий текст на темному фоні, хоча й поступається за комфортністю тривалого читання чорному тексту на білому, але менше стомлює зір, тому що зменшує загальну кількість світла, одержувану від монітора.

Друк тексту білим по чорному застосовується іноді в журнальній верстці, однак тільки на екрані комп'ютера ця колірна схема відкрила всі закладені в ній можливості. Будь-який досить темний колір як фон звучить стримано, шляхетно, навіть таємниче; будь-який світлий колір для тексту стає по-особливому яскравим і виразним.

На другому місці за популярністю після чисто чорного фону знаходяться насичені холодні кольори. Для тексту, навпаки, популярні відтінки теплих кольорів, особливо жовтого, покликаного символізувати золото.