3.7. Розміщення символів тексту

Розглянуті метричні параметри характеризують сам шрифт. Однак при розміщенні тексту верстальнику або дизайнеру приходиться визначати багато величин довільно. Наступні параметри можна задавати для кожного символу тексту окремо.

Базова лінія — це уявна лінія, що проходить по основах символів тексту. Самі символи розміщені на базовій лінії, а нижні виносні елементи тексту як би звисають із неї. У звичайному наборі базові лінії символів збігаються. Зсув базової лінії застосовується найчастіше для набору індексів і для досягнення спеціальних ефектів (рисунок 3.13), наприклад, у заголовках і логотипах.

Вирівнювання. Це також атрибут розміщення рядків тексту. Він характеризує їхнє вирівнювання по горизонталі. Вирівнювання задається для абзацу простого тексту та для всього блока фігурного тексту.

Рисунок 3.13 – Зміщення базової лінії

Можливі типи вирівнювання (Рисунок 3.14) перераховані нижче:

• вирівнювання по лівому краю вважається найпростішою. Рядки вирівнюються по лівій границі текстового блока. Перші символи кожного рядка знаходяться на од­ній вертикалі, останні символи на рядку розташовуються вільно, утворюючи рваний правий край;

По лівому краю	По центру	По правому краю	По формату	Повне
Перші символи кожного рядка знаходяться на од­ній вертикалі, останні символи на рядку розташовуються вільно, утворюючи рваний правий край.	Символи вирівнюються по правій границі блока, так що останні символи рядків утворять вертикальну лінію, а перші розташовуються вільно, утворюючи рваний лівий край.	Програма-редактор обчислює загальну ширину всіх символів даного рядка з урахуванням пробілів і міжсимвольних інтервалів, поділяє цю величину навпіл і сполучає знайдену середину рядка із середньою лінією текстового блока	Крайні символи в правій і лівій частині рядка розташо­вуються по границях блока (з урахуванням відступів і відбит­тів), а текст рядка рівномірно роз­поділя­ється між цими крайніми крапками. Остан­ній рядок абзацу не розтягується.	Усі рядки абзацу, вклю­ча­ючи остан­ній, розтя­гуються по формату. При цьому між символьні про­біли в окремих рядках можуть зрости до де­кількох санти­метрів. Повне вирівню в а н н я н а з и­ в а ю т ь п р и м у с о в им.

Рисунок 3.14 – Вирівнювання

• вирівнювання по правому краю — це дзеркальне відображення вирівнювання по лівому краю. Символи вирівнюються по правій границі блока, так що останні символи рядків утворять вертикальну лінію, а перші розташовуються вільно, утворюючи рваний лівий край;

• вирівнювання по центру розташовує текст у середині рядка. Для визначення положення тексту програма-редактор обчислює загальну ширину всіх символів даного рядка з урахуванням пробілів і міжсимвольних інтервалів, поділяє цю величину навпіл і сполучає знайдену середину рядка із середньою лінією текстового блока;

• вирівнювання за форматом рівномірно розподіляє символи по ширині блока. Крайні символи в правій і лівій частині рядка розташовуються по границях блока (з урахуванням відступів і відбиттів), а текст рядка рівномірно розподіляється між цими крайніми крапками. Останній рядок абзацу не розтягується;

• повне вирівнювання — усі рядки абзацу, включаючи останній, розтягуються по формату. При цьому міжсимвольні пробіли в окремих рядках можуть зрости до декількох сантиметрів. Повне вирівнювання називають примусовим.

Із цих типів тільки два — по лівому краю і за форматом - забезпечують нормальну читабельність. Якому з цих двох типів надавати перевагу — залежить від жанру, мети публікації і смаку. Вирівнювання по лівому краю додає текстові менш формальний вигляд, верстка з такою виключкою світліша. Прихильники форматування по лівому краю говорять про те, що рваний край рядка створює природні опорні точки, своєрідні "сходинки" для ока читача, спрощуючи орієнтацію. Їх противники стверджують, що при такому розташуванні тексту око наприкінці кожного рядка зіштовхується з несподіванкою (адже кожен рядок закінчується в іншому місці), що сповільнює читання.

Усі інші типи вирівнювання застосовуються рідше і тільки для невеликих обсягів тексту. Вирівнювання по центру і повне використовуються для оформлення заголовків, шмуцтитулів, плакатів, листівок. Вирівнюванням по правому краю іноді набирають невеликі замітки, підписи до рисунків. Цей тип вирівнювання загальноприйнятий для набору епіграфів і присвят. Це ж вирівнювання застосовується в створенні логотипів, коли текст перетворюється в елемент графічного дизайну.