5.9 Вибір кольорів з використанням колориметричних кіл

Створюючи навколишнє середовище, люди піклуються про узгодження кольору, гармонії колориту, прагнуть до створення колірних акордів, гармонійного співзвуччя, де кожен колір повинен підтримувати сусідні, збільшувати їх насиченість, яскравість або затемнення.

Перше враження про сайт формується у відвідувача протягом перших дев'яти секунд відвідування. Дуже важливо, щоб колірна схема дизайну сайта відповідала контенту і цільовій аудиторії проекту. Необхідно прагнути до того, щоб колірна схема підсилювала виразність сайта.

Колірна гамма сторінки дає можливість виділити такі найбільш важливі частини сторінки як навігаційні елементи, змістовні блоки, акценти, взаємозв'язки й т.д. Через цю причину, колір – надзвичайно важливий елемент дизайну Веб-сайта.

Як правило, узгодження кольорів основане на інтуїтивних відчуттях. Іоханнес Іттен запропонував перенести поняття колірної гармонії з області суб'єктивних відчуттів в область об'єктивних закономірностей (рис. 9 кольорової вкладки).

Гармонія за Іттеном – це рівновага, симетрія сил. Вивчаючи фізіологічні проблеми колірного бачення, він підійшов до теоретичного обґрунтування законів сприйняття. Пропонується провести кілька дослідів.

• Якщо довго дивитися на червоний колір, а потім закрити очі, можна "побачити" зелений колір. Ці досліди проводили з усіма кольорами, і завжди перед закритими очима виникає колір, додатковий до реально побаченого. Свідомість намагається досягти рівноваги колірних образів. Це явище Іттен назвав послідовним контрастом.

• Візьміть кольорові квадрати, наприклад, жовтий, жовтогарячий і червоний. Послідовно накладайте на них квадрат меншого розміру світло-сірого кольору. В кожному випадку сірий колір буде сприйматися інакше, він буде ніби усмоктувати в себе колір, додатковий до кольору фона. На жовтому фоні сірий колір покажеться світло-фіолетовим, на жовтогарячому – блакитнуватим, на червоному – зеленуватим. Це явище називається одночасним (симультанним) контрастом.

Іттен робить висновок, що підсвідомо зоровий апарат прагне до досягнення гармонії, рівноваги, тому в мозку виникають образи додаткових кольорів.

Строгих законів колірної гармонії не існує: одні і ті ж поєднання приводять до різних ефектів у залежності від співвідношення в композиції кольорів, порядку їхнього чергування, а також від розмірів і форми колірних плям. Наприклад, невеликий за розміром елемент повинен бути пофарбований більш яскраво, інакше його колір "пропаде". Складні неяскраві кольори вимагають більшої площі, інакше вони будуть здаватися брудними і блідими.

Для визначення гармонійного поєднання різних кольорів можна користуватися колірними (колориметричними) колами. Різні дослідники теорії кольору пропонували свої варіанти таких кіл. Сьогодні найбільш поширеним є колометричне коло Іттена (рис. 9 кольорової вкладки). Він розташував кольори так, що діаметрально протилежними виявилися пігменти, які дають при змішуванні сірий колір, тобто додаткові кольори. Це коло, на думку Іттена, найбільш зручне для використання в живописі або в прикладних мистецтвах.

Колірні поєднання можуть бути побудовані на основі двох, трьох, чотирьох і більш кольорів (рис. 10, 11 кольорової вкладки).

Для двох кольорів колориметричне коло Іттена дозволяє виділити контрастні гармонійні поєднання – їх утворюють пари додаткових кольорів, розташованих один напроти одного: синій – жовтогарячий, червоний – зелений, жовтий – фіолетовий. Якщо розглядати пари кольорів різної освітленості, потрібно брати додаткові кольори, один із яких світліший, а інший темніший спектрального кольору. Наприклад, якщо використовується освітлений червоний колір, то до нього потрібно вибрати зелений, затемнений у тому ж ступені, в якому був освітлений червоний.

У суміжних чвертях колірного кола розташовуються родинно-контрастні кольори. Всього існує чотири групи таких кольорів:

• жовто-червоні і жовто-зелені;

• жовто-зелені і синьо-зелені;

• синьо-зелені і синьо-червоні;

• синьо-червоні і жовто-червоні.

У цих поєднаннях загальний колір і два додаткових. Наприклад, у першій групі загальний жовтий і додаткові: червоний і зелений. Такі поєднання відрізняються активністю й емоційною складністю.

Вибрати один або два гармонійно поєднаних кольори можна згідно з однією з таких схем.

Monochromatic color scheme (монохроматична "однотонна" колірна схема). У такій схемі використовується колір одного тону (Hue), але з різними значеннями насиченості (Saturation) і яскравості (Brightness). Ця схема робить враження акуратності й добірності. Монохроматичні кольори добре поєднуються один з одним, роблячи заспокійливий ефект. Монохроматична схема приємна на вигляд, особливо при використанні синіх або зелених тонів. Основний тон може комбінуватися з нейтральними тонами також, як наприклад, чорний і сірий. Проте при використанні цієї схеми можуть виникнути труднощі з виділенням найбільш важливих елементів, схемі бракує колірного контрасту.

Analogous Color Scheme (аналогова колірна схема). В аналоговій колірній схемі використовуються два кольори, розташовані поруч один з одним. Звичайно один колір використовується як домінуючий, у той час як інші кольори є допоміжними. Аналогова колірна схема подібна монохроматичній, але пропонує більше нюансів. Не можна користуватися кольорами, розташованими занадто близько один до одного на колірному колі – дисонанс між такими кольорами вкрай небажаний. Мабуть найкраще контрастують один з одним кольори, розташовані приблизно на відстані чверті кола один від одного. Крім того, два теплих або два холодних кольори викликають більшу спорідненість один з одним, ніж колір із протилежних півкуль .

Complementary color scheme (комплементарна "контрастна" колірна схема). Комплементарна колірна схема створюється за допомогою двох кольорів, розташованих один проти одного на колірному колі (такі кольори називають complementary – додаткові). При використанні контрастної колірної схеми важливо вибрати домінуючий колір і використовувати додатковий колір для акцентів. Наприклад, основний колір для фону та додатковий колір, щоб виділяти важливі елементи. Комплементарна колірна схема найбільш контрастна з усіх колірних схем і найбільше привертає увагу, але в цій схемі складніше досягти балансу кольорів, ніж у монохроматичній або аналоговій схемах, особливо при використанні м'яких, теплих відтінків (рис. 11 кольорової вкладки). Прямо протилежні кольори рідко утворять гармонійні пари – зелений з фіолетовим або червоний із блакитним звичайно здаються занадто різнорідними (відносно непогано поєднуються тільки синій з жовтим).

Split complementary color scheme (роздільна комплементарна колірна схема) є модифікацією стандартної комплементарної схеми. Її відмінність полягає в тому, що можна варіювати тон протилежних кольорів також, як це робиться в аналоговій колірній схемі. Роздільна комплементарна схема пропонує більше нюансів, ніж комплементарна, але більш важка в балансуванні. У такій схемі рекомендується використовувати один теплий колір проти діапазону холодних кольорів (наприклад, червоний проти синього й синьо-зеленого).

Гармонійними є поєднання трьох кольорів, пов'язаних рівносторонніми або рівнобедреними трикутниками (рис. 10 кольорової вкладинки).

Найбільш гармонійне поєднання – жовтий, червоний, синій. Його можна вважати основним. Будь-який рівносторонній трикутник, що з'єднує кольори в колі Іттена, дозволяє вибрати гармонійне колірне поєднання, наприклад: жовто-оранжеве, червоно-фіолетове, синьо-зелене. Крім рівностороннього трикутника для вибору гармонійних поєднань можна використовувати рівнобедрений трикутник, основа якого з'єднує кольори, розташовані через один. Це правило легко запам'ятати, якщо виходити з того, що в основі поєднання лежать додаткові кольори, тобто, підбираючи гармонійні кольори до жовтого, потрібно знайти його додатковий колір, але замість одного фіолетового варто взяти два кольори, що лежать поруч із ним на колірному колі: синьо-фіолетовий і червоно-фіолетовий.

Чотири кольори гармонують, якщо зв'язані квадратом (жовтий, червоно-помаранчевий, фіолетовий, синьо-зелений) (рис. 11 кольорової вкладки). У цьому випадку в "співзвуччі" беруть участь дві пари додаткових кольорів, розташованих під кутом 90°. Усього по колу можна вибрати три таких "акорди".

Можна взяти дві пари додаткових кольорів, з'єднаних прямокутником. Наприклад, жовто-оранжевий, червоно-фіолетовий, синьо-фіолетовий, жовто-зелений (рис. 11 кольорової вкладки).

Ще одна фігура, яка з'єднує кольори, що гармонійно поєднуються – трапеція (рис. 11 кольорової вкладки). Два кольори повинні бути розташовані поруч один з одним, а два протилежних знаходитись ліворуч і праворуч від їхніх додаткових кольорів. Наприклад: жовтий, жовто-оранжевий, синій, червоно-фіолетовий. При такому поєднанні кольори прагнуть до симультанної зміни, але поєднання кольорів гармонійне.

Для гармонійного поєднання шести кольорів використовується правильний шестикутник. Перша група ґрунтується на поєднанні основних кольорів (жовтого, фіолетового, оранжевого, синього, червоного, зеленого), а друге – на основі змішаних кольорів (жовто-оранжевого, синьо-фіолетового, червоно-оранжевого, червоно-фіолетового, жовто-зеленого, синьо-зеленого). Обрані кольори можна освітлювати або затемнювати і на основі цього одержувати нові комбінації.

До поєднання із трьох і чотирьох кольорів можна додавати білий і чорний. У цьому випадку будуть створюватися нові п'яти- і шестиколірні гармонійні поєднання.

Крім викладених правил, при підборі колірних поєднань потрібно використовувати можливості колірних контрастів. Можна брати кольори різної освітленості насиченості, холодні і теплі тони, підбирати співвідношення розмірів колірних плям і т.д. Таким чином, правильно використовуючи колірні протиставлення, можна домогтися найбільш сильного впливу кольору (рис. 15, 16 кольорової вкладки). При цьому розмаїття варіантів величезне й обмежується тільки уявою художника. Було б нецікаво, якщо б при виборі колірних поєднань усі б користувались жорсткими правилами! Мистецтво тому і цікаве, що кожна людина може виразити в ньому себе, своє світовідчуття, нарешті – настрій.