5.3 Основні характеристики та кутові поля зору людського ока

Урахування цих характеристик важливо при створенні професійного сайта.

• Відстань найкращого зору для нормальної людини – 25 см.

• Поле зору одного ока по горизонталі в напрямку до носа – 60 ° (град.), до скроні – 90 град. (усього 150 град.), по вертикалі вверх – 50 град, донизу – 70 град. Сумарне поле зору обох очей по горизонталі – 180 град.

• Поле зору ока – простір, у межах якого можливе розрізнення предметів при нерухомому положенні ока.

• Гострота зору ока швидко падає від центра до краю сітківки . Через 16 град від осі вона зменшується в три рази (3').

• Повна тривалість руху ока 0,05-0,06 сек. Очі повертається на 10 град. з максимальною швидкістю 300 град. в 1 сек, а на 30 град. – зі швидкістю 500 град. в 1 сек.

• Зіниця ока може змінюватися по діаметру від 2 до 8 мм.

• При найбільшій яскравості кутова межа дозволу 0,6', а при малій – 50'. Мінімальна, ще відчутна оком різниця кутів паралакса при стереоскопічному зорі, становить 10".

• Очі ніколи не перебуває в нерухомому стані. Навіть при фіксації вони роблять три роди рухів:

а) тремор – коливання зорових осей очей з амплітудою приблизно 1' із частотою від 30 до 90 Гц із хаотичною зміною напрямку й частоти;

б) дрейф – повільні, хаотичні повороти; середня швидкість 6' в 1 сек; тривалість одного дрейфу від 0,2 до 0,8 сек.; зображення точки переміщається в межах центральної ямки й не виходить із неї;

с) незначні синхронні мимовільні скачки амплітудою від 2' до 60' і тривалістю 0, 01-0,02 сек.; спостерігачеві ж здається, що він фіксує одну точку нерухомим поглядом.

• Зона найбільш чіткого бачення обмежується жовтою плямою й становить близько 2 град. Ця зона називається центральною. Далі йде зона ясного бачення (30 град. по горизонталі й 22 град. по вертикалі), у межах якої при нерухомому положенні ока можливе розпізнавання предметів без розрізнення дрібних деталей. Третьою зоною є зона периферичного зору, у межах якої неможливе впізнавання предметів, але вона має велике значення для орієнтування в навколишньому просторі. У цій зоні особливо добре помітні предмети, що рухаються. Обмеженість різко спостережуваного поля компенсується його рухливістю.

Виникнення у свідомості людини світлового або зорового образів відбувається з деяким запізнюванням щодо моменту впливу світла на сітчасту оболонку ока. Це час запізнювання, який називають часом відчуття, коливається від 0,1 до 0,25 сек. залежно від яскравості об'єкта. Чим більша яскравість предмета, тим менший час відчуття. Зорове відчуття зникає також не відразу після закінчення дії світла. Зорове відчуття, що залишається після закінчення світлового впливу, називається послідовним образом.

Експериментальні дослідження показують деякі особливості роботи людського ока:

1. Трикомпонентність колірного зору проявляється тільки при спостереженні відносно великих об'єктів.

2. Дрібні деталі розрізняються оком тільки за яскравісними градаціями, тобто здаються чорно-білими, причому відсутність фарбування дрібних деталей незначно погіршує суб'єктивне сприйняття колірного зображення.