18. Поясніть в чому полягає сила дії фінансового важеля

Фінансовий важіль, коефіцієнт використання позикових засобів — залежність прибутку підприємства від ступеня використання ним позикових засобів, при фіксованій вартості яких створюється додатковий фінансовий важіль для акціонерів, якщо весь прибуток, що накопичується таким чином, збільшує їхню частку в загальному капіталі компанії. Фінансовий важіль розраховується як відношення суми позикового капіталу до суми власного акціонерного капіталу компанії або позикового капіталу до суми усього використовуваного компанією капіталу. Чим більше частка довгострокової заборгованості, тим сильніше фінансовий важіль. Акціонери компанії одержують вигоду від застосування фінансового важеля тільки в тому випадку, якщо дохід, отриманий за рахунок залучення позикових засобів перевищує витрати по виплаті відсотків. При використанні позикових ресурсів зростає ринкова вартість акцій, що знаходяться в обороті.

Фін. Лів. Ефект фін. Важеля. Одне з головних завдань фінансового менеджменту – максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цього завдання є „фінансовий лiверидж".

Фінансовий лiверидж характеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів у обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відбиває рівень додатково генерованого прибутку власним капіталом за різної частки використання позикових засобів, називається ефектом фінансового лiвериджу.

Операційний важіль відносять до використання основного капіталу, тоді як фінансовий важіль – до використання позичкових коштів (наприклад, облігацій чи позик банку) та привілейованих акцій.

Дія фінансового важеля полягає у тому, що підприємство, використовуючи позикові кошти, змінює чисту рентабельність власного капіталу і свої дивідендні можливості.

Існують дві основні концепції ефекту фінансового важеля.

1.Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового важеля як прирощення до чистої рентабельності власних коштів, одержаний завдяки використанню кредиту чи інших позичкових коштів, не дивлячись на платність останнього.

Складові фінансового важеля:

а) Диференціал, який дорівнює різниці між економічною рентабельністю(ЕР) і середньою розрахунковою ставкою відсотка (СРСВ), або = (ЕР-СРСВ)

б) Плече фінансового важеля – характеризує силу дії фінансового важеля і визначається як відношення позикових засобів (ПЗ) до власних коштів (ВЗ), тобто =ПЗ/ВЗ

в) Рівень ефекту фінансового важеля =(1-СП)(ЕР-СРСВ)*(ПЗ/ВЗ),де СП - ставка оподаткування.

Використання даного показника дає можливість визначення безпечного обсягу позичкових засобів.

Правило: якщо нове запозичення приносить підприємству збільшення рівня ефекту фінансового важеля, то таке запозичення вигідне.

2.Американські вчені трактують ефект фінансового важеля як процентні зміни чистого прибутку на кожну звичайну акцію, викликані даною процентною зміною прибутку до сплати процентів за кредит і податку на прибуток.

Висновок: чим більше сила дії фінансового важеля, тим більше фінансовий ризик:

- зростає ризик невідшкодування кредиту з відсотками для банкіра;

- зростає ризик падіння дивіденду і курсу акцій для інвестора.