50. Розкрийте системи і методи фінансового планування.

Фінансове планування — елемент фінансового механізму, діяльність пов'язана з управлінням фінансами; є процесом формування і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Його особливість — здійснюється тільки у грошовій формі і дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі.

Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Зміст фінансового планування реалізується через розробку системи заходів щодо забезпечення розвитку суб'єктів економіки необхідними фінансовими ресурсами.

Принципи фінансового планування:

1. Наукова обґрунтованість — проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з урахування передового досвіду, використання ПЕОМ, економіко-мате-матичних методів, що передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них.

2. Єдність фінансових планів — проявляється в єдності фінансової політики, єдиному розподілі ВВП, єдиній методології фінансових розрахунків тощо.

3. Безперервність — взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів. 4. Стабільність — незмінність показників фінансових планів.

Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, головними з яких є: прибуток, амортизаційні відрахування, податки тощо.

Суб'єктами фінансового планування виступають окремі підприємства, міністерства, відомства, державні комітети, фінансові органи, органи державного управління на місцевому рівні та інші.

При визначенні фінансових показників використовуються певні методи планування:

1. Метод коефіцієнтів (екстраполяції) — перенесення на майбутні періоди встановлених у минулому тенденцій або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені (використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей, плануванні прибутку тощо). Перевага — простота у використанні. Недоліки — разом з коефіцієнтами механічно переносяться на майбутнє недоліки попереднього періоду та не вишукуються внутрішні резерви.

2.  Нормативний метод — базується на розрахунку фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів (нормативи утворення фондів, амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів у бюджетних установах тощо).

3. Балансовий метод — передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув'язує всі розділи фінансового плану, внаслідок чого досягається збалансованість плану (ув'язка доходів і видатків).

Крім названих, використовуються методи економіко-математичного моделювання, аналітичний метод тощо.

Етапи і методи фінансового планування наведені на рис. 3.3.

Основним документом фінансового планування є фінансовий план — план формування і використання фінансових ресурсів. Види фінансових планів і порядок оформлення його результатів наведено в табл. 3.1.

Поточне фінансове планування має на меті реалізацію фінансової стратегії підприємства в більш короткостроковому періоді.

Поточне фінансове планування охоплює складання таких фінансових планів:

1) прогноз обсягів реалізації;

2) баланс доходів і видатків;

3) прогнозний баланс активів і пасивів підприємства;

4) план формування і використання фінансових ресурсів;

5) розрахунок точки беззбитковості (межі рентабельності);

6) план надходження і використання грошових коштів.

Оперативне фінансове планування має на меті реалізацію поточних фінансових планів і конкретизацію їх показників у формі бюджетів — як оперативних фінансових планів короткострокового періоду (до 1 року).

Зв'язок поточних та оперативних фінансових планів з бізнес-планом підприємства наведено на рис. 3.4.

Установи невиробничої сфери, бюджетні організації складають кошториси доходів і видатків. Види кошторисів:

1) індивідуальні — фінансові плани окремих бюджетних установ;

2) загальні — для однотипних бюджетних установ (школи, лікарні);

3) кошториси централізованих заходів — змагань, конкурсів, олімпіад;

4) зведені — єдині індивідуальні кошториси та кошториси на проведення централізованих заходів у розрізі окремого міністерства (управління відповідної місцевої держадміністрації).

На рівні держави складається баланс фінансових ресурсів і видатків держави — для визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в країні, напрямів їх використання, збалансування доходів і витрат держави.

Відмінність від зведеного бюджету: крім централізованих фінансових ресурсів, які мобілізуються через бюджетну систему і державні цільові фонди, у балансі фінансових ресурсів і витрат відображені й децентралізовані фінансові ресурси, які зосереджуються в суб'єктів господарювання та в населення.