Охарактеризуйте етапи управління грошовими потоками підприємства.
Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.
Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.
Принципи управління грошовими потоками та їх зміст відображено на рис. 3.5.
Згідно із принципами управління формують систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносять:
аналіз грошових потоків;
планування та оптимізація;
контроль за рухом грошових коштів;
облік та звітність.
Аналіз грошових потоків — це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об'єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.
З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об'єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і оперативним.
З погляду обсягів аналіз може бути тематичний, тобто пов'язаний з визначеною конкретною метою, локальний — пов'язаний з діяльністю окремого підрозділу, комплексний — охоплює всі сторони діяльності підприємства.
Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.
Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості.
Результати аналізу враховуються при плануванні грошових потоків та їх оптимізації.
Планування грошових потоків — це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.
У процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).
Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.
Дайте характеристику управлінню грошовими коштами.
Управління грошовими коштами є одним з найважливіших напрямків управління фінансами, оскільки наявність та достатність грошових коштів обумовлює життєздатність будь-якого підприємства. Воно включає в себе: аналіз грошових потоків та їх прогнозування, визначення оптимального рівня грошових коштів, складання бюджетів грошових коштів. Інформаційною базою для аналізу грошових потоків виступає звіт про рух грошових коштів. В західній обліково-аналітичній практиці методика детально розроблена і зводиться до аналізу потоку грошових коштів за трьома основними напрямками: поточна, інвестиційна та фінансова діяльність:
1) поточна (основна) діяльність – отримання коштів від покупців (замовників) за реалізовані товари (роботи, послуги); платежі постачальникам за отримані товарно-матеіральні цінності; виплата заробітної плати; виплата відсотків за користування кредитами; сплата податків та ін.;
2) інвестиційна діяльність – рух коштів, пов’язаних із придбанням або реалізацією основних засобів та нематеріальних активів; надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки);
3) фінансова діяльність – емісія цінних паперів, отримання та погашення кредитів та позик; виплата дивідендів, відсотків та ін.
Світова обліково-аналітична практика передбачає застосування двох методів складання звіту про рух грошових коштів: прямий та непрямий.
Суть прямого методу полягає у послідовному зіставленні надходжень та виплат грошових коштів від певних видів діяльності і визначенні чистого руху грошових коштів. Цей метод дає змогу судити про ліквідність підприємства, детально показуючи рух грошових коштів на його рахунках, але не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату та зміни величини грошових коштів. Тому застосовується непрямий метод аналізу (базується на ідентифікації і обліку операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, і послідовному коригуванні чистого прибутку), який дає змогу пояснити причину розбіжності між прибутком і, наприклад, скороченням грошових коштів за період.
Пояснити це можна тим, що в ході виробничої діяльності можуть бути значні доходи/витрати, що впливають на прибуток, але не зачіпають величину грошових коштів підприємства. В процесі аналізу на цю величину і здійснюють коригування чистого прибутку. Прикладами таких операцій є нарахування амортизації, визнання доходів до моменту реального надходження грошових коштів, виникнення поточних зобов’язань перед кредиторами за придбані матеріальні ресурси та їх споживання та ін.
Прогнозування грошових коштів зводиться до визначення можливих джерел надходження та відпливу грошових коштів.
Оскільки більшість показників досить важко спрогнозувати з великою точністю, нерідко прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів грошових коштів в плановому пеіроді, враховуючи лише основні складові потоку: обсяг реалізації, частка виручки за готівковий розрахунок, прогноз кредиторської заборгованості та ін. Прогноз здійснюється на який–небудь період в розрізі підперіодів: рік по кварталам, рік по місяцям, квартал по місяцям і т.д.
Методики прогнозування грошових коштів складаються з наступних етапів:
1) прогнозування грошових надходжень по підперіодам;
2) прогнозування відпливу грошових коштів по підперіодам;
3) розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/нестача) по підперіодам;
4) визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.
Визначення оптимального (цільового) залишку грошових коштів (сукупний залишок на банківських рахунках та в касі) також являє собою одне з основних завдань фінансового менеджера.
При визначенні доцільного розміру грошових коштів слід враховувати виконання поточних зобов’язань, можливе покриття непередбачених витрат, а також можливість розширення діяльності підприємства. Тимчасовий надлишок грошових коштів доцільно інвестувати в швидкореалізовувані цінні папери. Якщо надходження грошових коштів і грошових платежів добре узгоджені, підприємство може мати невеликий запас грошових коштів. Якщо підприємство має позитивний фінансовий стан і завжди може взяти кредит за вигідною стакою, йому також немає потреби підтримувати великий запас грошових коштів. Необхідний розмір грошових коштів залежить також від якості дебіторської заборгованості, тобто від ступеня ризику неплатежів.
У світовій практиці розроблені методи оптимізації залишку грошових коштів, в основі яких закладені ті ж ідеї, що і в методах оптимізації запасів. Найбільшу відомість отримали моделі Баумоля та Міллера –Орра. Суть даних моделей полягає у тому, щоб дати рекомендації про коридор варіювання залишку грошових коштів, вихід за межі якого передбачає або конвертацію грошових коштів в ліквідні цінні папери, або зворотну процедуру. Процедури даного блоку пророблені в теоретичному плані, але достатньо неочевидні з практичного погляду. Тому на практиці при визначенні оптимального рівня грошових коштів більшою мірою керуються статистикою і неформалізованими методами обгрунтування фінансових рішень.