85. Основні напрямки державного

БУДІВНИЦТВА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.

ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ У 2004 р. І ВЕРХОВНОЇ

РАДИ УКРАЇНИ У 2007 р.

Серпневі події 1991 р. у Москві, більш відомі нині як спроба держав_

ного перевороту в СРСР, прискорили процес розпаду СРСР. На полі_

тичній мапі світу замість радянських республік постали незалежні дер_

жави, серед них і Україна. 24 серпня 1991 р. відбулася історична по_

дія – Верховна Рада (ВР) проголосила незалежність України. 1 грудня

український народ на всеукраїнському референдумі підтримав цей важ_

ливий крок. Понад 90 % учасників голосування підтримали «Акт про_

голошення незалежності України». У цей же день було обрано першого

Президента України. Ним став колишній Голова Верховної Ради

Л.М.Кравчук (за нього віддали голоси понад 61 % виборців). Та все ж,

молодій державі слід було ще вирішити багато складних завдань.

Одним із головних напрямків державного будівництва було створення

власних Збройних сил. 11 жовтня 1991 р. ВР затвердила концепцію

оборони та розбудови Збройних сил. Україна визначалася нейтральною,

позаблоковою та без’ядерною державою. Розпочався процес поетапного

скорочення та переформування військ Київського, Одеського, Прикар_

патського військових округів, окремої армії протиповітряної оборони,

повітряних армій та Чорноморського флоту. Декларувалося, що держава

має витрачати на військові асигнування 4_5 % бюджету. Міністерство

Збройних сил України створено 6 грудня 1991 р. Його очолив генерал_

полковник К.Морозов. У жовтні 1993 р. Верховна Рада прийняла «Воєн_

ну доктрину України». На початку 1994 р. Україна вивезла зі своєї

території всю тактичну ядерну зброю. У процесі розбудови нової армії

залишалось чимало невирішених проблем: Чорноморський флот (взає_

мовідносини з Росією), конверсія, кадри, соціальний захист військово_

службовців тощо. Разом з реформуванням армії пильна увага приділя_

лася реорганізації органів МВС та КДБ. Замість останнього було ство_

рено новий орган – СБУ (Служба Безпеки України).

Законом від 17 вересня 1991 р. назва «Українська Радянська Соціа_

лістична Республіка» була замінена на назву «Україна». 8 жовтня 1991 р.

прийнято Закон «Про громадянство України». Згідно з ним громадян_

ство України надавалося всім, хто проживав на теренах республіки,

незалежно від статі, соціального стану, політичних та релігійних уподо_

бань, хто не був на момент набуття чинності Закону громадянином іншої

держави і не заперечував проти отримання громадянства України. За_

коном «Про державний кордон України» (4.11.1991 р.) проголошувалась

341

недоторканість кордонів України, визначався порядок їхньої охорони та

правила переходу. 12 грудня 1991 р. було утворено Державний митний

комітет України.

Низкою постанов ВР на початку 1992 р. затвердила Державним

гімном України мелодію М.Вербицького «Ще не вмерла Україна», си_

ньо_жовтий колір для національного прапора, тризуб як малий герб

держави. У березні 2003 р. ВР затвердила текст Державного гімну на

слова П.Чубинського «Ще не вмерла Україна». Гімн починається сло_

вами «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». У 1992 р. на теренах

республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використан_

ня. 2 вересня 1996 р. купон змінила національна валюта – гривня. Трохи

раніше, 28 червня 1996 р. в Україні було прийнято нову Конституцію

(детальніше про Конституцію див. у пункті 9.4.).

Спроба створити незалежні гілки влади, на жаль, призвела до про_

тистояння між ними. Ще навесні 1990 р. було обрано Верховну Раду, що

була вищим законодавчим органом влади. Перший український парла_

мент періоду незалежності прийняв майже 450 законів, але більшість з

них мала декларативний характер, а у самому парламенті вирували

політичні пристрасті. Законом ВР від 5 липня 1991 р. запроваджувався

інститут президентства. Президент України мав виконувати функції

глави держави і виконавчої влади. Конституція 1996 р. закріпила статус

форми правління України як президентсько_парламентської республіки.

Президент визначався в Конституції як глава держави, гарант держав_

ного суверенітету, Кабмін – як вищий орган у системі органів виконавчої

влади. Судова влада мала здійснюватися тільки органами судової сис_

теми. Остання складалася з Конституційного суду, Верховного суду,

загальних, арбітражних та військових судів. Згідно з Законом України

«Про прокуратуру» (5.11.1991 р.) нагляд за виконанням законів у рес_

публіці мала здійснювати Генеральна прокуратура республіки.

Важливим атрибутом державності є створення нагородної системи. В

Україні встановлено такий вид нагород, як президентські відзнаки.

Найвищу сходинку в системі президентських нагород посідає відзнака

Президента «Герой України». Нею нагороджують громадян України за

здійснення геройського вчинку або трудового подвигу. Серед інших

нагород – «Орден Богдана Хмельницького», «Орден князя Ярослава

Мудрого» п’яти ступенів та ін.

Найскладнішими за всю історію незалежності України виявилися

президентські вибори 2004 р., голосування проходило у три тури. У

підсумку третього туру, рішення про проведення якого прийняв Консти_

туційний суд України, перемогу здобув кандидат від опозиції, лідер блоку

«Наша Україна», колишній Голова Національного Банку та прем’єр_

342

міністр України В.А.Ющенко. Він отримав 55,9 % голосів виборців.

Важливу підтримку йому надали блок Ю.В.Тимошенко, Соціалістична

партія України на чолі з О.О.Морозом, лідер Спілки промисловців і

підприємців України А.К. Кінах, організація молоді «ПОРА», сотні тисяч

людей, що висловили свій протест старій владі, який увійшов в історію

під назвою «Помаранчева революція». В.А.Ющенко прийшов до влади

під гаслами необхідності переходу до парламентсько_президентської

республіки, наголосив на важливості внесення змін у Конституцію

України. Однією з основних проблем, яка залишилась з минулих років

є проблема розподілу бізнесу і влади. Вона заважає формуванню нових

справедливих відносин між владою і народом.

Позачергові парламентські вибори 2007 р., так само як і попередні