Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
navchalny_posibnik_z_pidgotovki_2.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
640 Кб
Скачать
☆

9 Австрійських коронних краях, у тому числі у Галичині. Очолював намісництво

призначений імператором намісник. Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були

польські магнати, які вороже ставилися до українського населення краю. Галиць_

ке намісництво поділялось на департаменти, кількість яких протягом другої

половини ХІХ століття коливалась від 8 до 17. На початку ХХ століття їх кількість

зросла, і в 1908 році галицьке налічувало налічувало 24, а в 1912 році –

37 Департаментів. При намісництвах існувало чимало інших різних установ,

безпосередньо йому підлеглих, через які воно здійснювало як акти центральних

органів влади та управління, так і свої власні директиви. Намісництво припинило

свою діяльність у жовтні 1918 року в зв’язку з перемогою національно_демок_

ратичної революції в Галичині і створенням Західно_Української Народної Рес_

публіки.

Морг – стара одиниця виміру землі у Польщі та Литві. 1 морг = 0,575 га.

Транслейтанія; ____________Ціолейтанії – латинська назва Транслейтанія позначає землі,

розташовані на східному боці (буквально: «по той бік», якщо дивитися з боку

Австрії) річки Лейти, на противагу Ціолейтанії, королівствам і землям, представ_

леним в Рейхсраті і розташованим на захід від річки.

Мітинг – це організована форма політичних дій, оскільки в нього є орга_

нізатори, цілі та завдання (наприклад, домогтися якомога більшої підтримки

виборців на користь того чи іншого кандидата і виграти виборчу кампанію).

Водночас мітинг, як і будь_яка багатолюдна сходка, може перетворитися за

певних умов у стихійний некерований процес і супроводжуватися раптовою

зміною настроїв учасників, вибухом емоцій, бурхливими пристрастями: народ,

що зібрався, перетворюється у натовп, а демократія – в охлократію – владу

натовпу.

195

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Наприкінці ХІХ ст. загострилася потреба суспільства в професійно

підготовлених кадрах. Зріс інтерес до історії, мови, культури. Уряд

Російської імперії вже не міг ефективно контролювати національно_

культурні процеси народів імперії. Боротьба демократичних і прогресив_

них національних сил проти русифікаторської політики царату визнача_

ла зміст розвитку культури України другої половини ХІХ ст.

Більшість простих людей усвідомлювала необхідність знань у прак_

тичній сфері, зародився широкий рух народу за організацію шкільної

мережі поза контролем царських чиновників. Селяни, робітники само_

стійно відкривали народні школи, утримували їх. Продовжувала розви_

ватися мережа земських початкових навчальних закладів (у 1898 р. було

3179 Земських шкіл).

Терор народників змусив уряд звернути увагу на духовенство як на

силу, що здатна забезпечити мир і спокій у суспільстві. Кабінет Міністрів

у 1881 р. затвердив рішення про поширення впливу духовенства на всі

типи училищ. Відкривалися церковнопарафіяльні школи. Складалася

система позашкільної освіти дорослого населення (недільні, тижневі

школи, вечірні класи, читальні тощо).

У західноукраїнських землях у 1869 р. Австро_Угорщина провела

шкільну реформу, ввела загальне обов’язкове початкове навчання дітей

від 6 до 14 років. Церква була відокремлена від школи. Але шкіл не

вистачало: 64 % (на Буковині – 75 %) усього населення залишалося

безписемним. Австро_угорський уряд дозволяв викладання українською

мовою, але одночасно зросла кількість польських класів (4250 польських

проти 2250 українських).

Швидко формується мережа середньої фахової освіти. Зароджується

жіноча середня освіта (у 1870 р. з’явилися перші жіночі гімназії, у