90.1. Розвиток культури україни

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

У добу незалежності українське суспільство поступово відмовлялося

від старої шкали цінностей, а відсутність нової системи цінностей не

давало змоги йому стабілізуватися. В умовах перехідного періоду гасло

духовного відродження було висунуто на передній план. У країні були

ліквідовані всі цензурні контролюючі органи, суспільство звільнювалося

від марксистсько_ленінської ідеології, від укорінених стереотипів, догм,

штампів радянського часу. Складовими частинами культури є освіта,

наука і мистецтво. Більш докладно проаналізуємо особливості розвитку

останньої складової (про розвиток освіти і науки у період незалежності

мова йде у пункті 9.10.).

Українській літературі повернено імена, які до недавнього часу були

забуті або заборонені (В.Винниченко, М.Зеров, Г.Косинка, О.Олесь,

В.Стус, М.Хвильовий та ін.). З’явилися твори письменників української

діаспори. Крім того, для широкого загалу стали доступними цінності й

шедеври світової культури, які раніше були заборонені. Однак, еко_

номічні негаразди істотно вплинули на творчість письменників, різко

впав попит на художню літературу. Перспективність нової вітчизняної

літератури мала засвідчувати нова генерація літераторів. Якщо письмен_

ники і поети старшого покоління (І.Дзюба, Д.Павличко, І.Драч, Ю.Щер_

бак, В.Яворівський та ін.) пішли у політику, то нове покоління, яке

представлено іменами І.Андрусяка, В.Медведя, В.Цибулька, О.Забужко,

виявляло себе у розширенні жанрового і стильового спектру літератури.

У літературному процесі утвердився світоглядно_естетичний плюралізм.

Враховуючи високу політизацію суспільства, зросла роль публіцистич_

ного жанру.

На розвиток літературного процесу, так само як і на формування

наукового потенціалу суспільства, суттєво впливає рівень книговидав_

ництва. Ще у червні 1997 р. було прийнято Закон України «Про видавни_

чу справу», в якому передбачалася державна підтримка видавничої спра_

ви. Цей закон не був юридичним актом прямої дії, тому запровадження

пільгового оподаткування у сфері книговидавництва було можливе лише

за внесення відповідних змін до податкового законодавства. На разі, як_

що у 2000 р. в Росії було видано 3,2 книги на одного жителя в рік, у Поль_

щі – 9,5, у Німеччині – 12, а в Україні тільки 0,5. На сьогодні український

книжковий ринок заповнений російськомовною літературою.

Театральне мистецтво в Україні перестало бути таким популярним

видом мистецтва, як це було раніше. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

українські глядачі мали змогу відвідати тридцять тисяч вистав щороку.

362

Національний театр намагається утвердитися в європейському культур_

ному просторі. Про це свідчать зокрема гастролі Національного акаде_

мічного драматичного театру ім. І.Франка в Німеччині, Львівського

академічного театру ім. М. Заньковецької у Великій Британії тощо.

Донецьк став місцем проведення Міжнародного конкурсу артистів ба_

лету. На сцені Національної опери набуває авторитету і Міжнародний

конкурс артистів балету ім. С.Лифаря. Митці кажуть, що театр сьогодні

став режисерським, що означає можливість режисера на власний розсуд

трактувати п’єси навіть великих драматургів. Розвиток пов’язаний з

новаторською діяльністю таких режисерів, як І.Борис, С.Данченко,

В.Петров, Б.Шарварко та ін.

Складна ситуація, на жаль, склалася в українському кінематографі.

У зв’язку з тим, що держава не фінансує кінопромисловість, кіновироб_

ництво згортається. Із свідомості громадян республіки зникає поняття

«рідне кіно». Хоча є й певні досягнення. Фільми «Фучжоу» Ю.Ільєнка,

«Астенічний синдром» К.Муратової та «Голос трави» Н.Мотузка мали

значний резонанс на кінофестивалях у Каннах, Роттердамі, Берліні.

Успіхом вітчизняних кінематографів став фільм В.Криштофовича «При_

ятель небіжчика». Власних фільмів обмаль, а кіноринок заполонили

третьосортні американські стрічки.

На противагу ситуації в кіномистецтві, велике піднесення переживає

образотворче мистецтво. За роки незалежності помітно зросла чисельність

художніх виставок. Виставкові зали стали доступними для всіх, хто хоче

показати публіці свій талант і майстерність. Заслуженою славою батьків

постмодернізму в Україні користуються такі художники, як О.Дубовик

і Л.Медвідь. Цікавий факт, названі митці пишуть і літературні твори.

Вони обидва відомі не тільки в Європі, а й у світі. Львівська художниця

Я. Король пише ікони, картини на історичні та літературні теми, салонні

портрети тощо.

В умовах соціально_економічної кризи знизився розвиток високого

музичного мистецтва. Попри усі труднощі, окремі прославлені колекти_

ви вдалося зберегти, з’явилися десятки нових. Найвідоміші з них – Оде_

ський філармонічний симфонічний оркестр, Київський камерний му_

зичний театр, ансамбль солістів «Київська камерата» та ін. У Львові стали

традиційними фестивалі оперного мистецтва ім. С.Крушельницької.

У розвитку популярної української музики в період незалежності

відбувалися динамічні процеси. Молоді виконавці виступали на фести_

валях «Червона рута», «Таврійські ігри», «Доля», «Мелодія», «Оберіг»,

«Тарас Бульба». Проведення фестивалю української народної творчості

«Берегиня» було започатковано з метою збереження фольклорної спад_

щини. Увійшло у практику проведення фестивалів «Харківські асамб_

363

леї», «Оксамитові сезони Криму», «Музичні прем’єри сезону» (м. Київ).

Українська співачка Руслана перемогла на всеєвропейському конкурсі

«Євробачення» в 2004 році.

Після проголошення незалежності українська культура стає все більш

відомою в світі. Десятки країн уклали з Україною угоди про культурну

співпрацю. Тільки протягом 1992_1993 рр. понад 100 українських творчих

колективів побувало на гастролях за кордоном. Українське товариство

дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами має контакти

більш ніж з 900 громадськими організаціями і понад 300 відомими

громадськими діячами із більше ніж 100 країн світу.

Водночас, у визначений період були помітні деструктивні тенденції

в розвитку культурної сфери: комерціалізація, обмежене фінансування,

скорочення мережі установ культури. Крім того, повільно формуються

правові засади культури, які відповідали б сучасним світовим вимогам

та українським особливостям. Характерною особливістю сучасного ста_

ну культури є неоднозначність процесів у гуманітарній сфері. На жаль,

все помітнішою стає культурна деградація населення. Плюралізм у ду_

ховному розвитку призвів до неабияких можливостей культурної сфери,

але й відкрив шлях до проникнення в духовну сферу антикультури. Тому

на цьому етапі розвитку українського суспільства нагальним і важливим

завданням постає підготовка і проведення радикальних, але виважених,

далекоглядних змін в культурній сфері.

Нові терміни і поняття

Стереотип – спрощене, схематичне зображення осіб, груп, суспільних відно_

син, сформоване на підставі неповних або фальшивих знань, однак закріплене

в традиції й важко піддається змінам.

Плюралізм – ідейно_регулятивний принцип суспільно_політичного та соціаль_

но_економічного розвитку, що базується на існуванні багатьох незалежних начал

політичних знань і розуміння буття.

Деструкція – порушення або руйнування моральної структури чого_небудь.

364