59. Директорія унр, її внутрішня і

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

19 Грудня 1918 р. Війська Директорії унр увійшли в Київ. 26 грудня

1918 Р. Директорія опублікувала програмний документ – Декларацію, в

якій проголошувала ліквідацію режиму Скоропадського, відновлення

незалежної УНР, відновлення дії всіх законів Центральної Ради, прин_

цип відсторонення від влади нетрудових класів (т.зв. трудовий принцип,

згідно з яким виборчих прав не отримали поміщики та капіталісти, а

також лікарі, вчителі тощо). Були звільнені всі гетьманські чиновники.

Перший уряд Директорії УНР очолив В. Чеховський.

Внутрішня політика

Складним було питання щодо форм влади в Україні. На січень

1919 р. існувало три головні бачення шляхів державного будівництва: 1)

радянська система влади; 2) встановлення військової диктатури; 3) скли_

кання Трудового конгресу. Більшістю було прийнято рішення про про_

ведення Трудового конгресу. Перша сесія Трудового конгресу відбулася

23_28 січня 1919 р. у Києві. Конгрес затвердив Акт «злуки» УНР і ЗУНР

22 січня 1919 р., прийняв принцип загального виборчого права для

створення майбутнього парламенту, обговорював питання щодо можли_

вих союзників (Антанта чи більшовики). 28 січня було ухвалено «Уні_

версал Трудового конгресу України». У ньому зазначалося, що вища

влада (до наступної сесії Трудового конгресу) передається Директорії,

вищі виконавчі функції має здійснювати Рада народних міністрів.

26 грудня 1918 р. Директорія прийняла закон про передачу поміщиць_

ких земель селянам без викупу. Але терміни і порядок розподілу землі

не визначалися. До того ж, Директорія прагнула заспокоїти й поміщиків,

пообіцявши їм компенсацію затрат. За землевласниками залишалися

будинки, породиста худоба, виноградники тощо. Конфіскації не підля_

гали й землі іноземних підданих.

Для подолання продовольчої кризи аналогічно з попередніми режи_

мами боролися проти спекуляції (від штрафів до тюремного ув’язнення

з конфіскацією майна) та намагалися запровадити регульовану хлібну

повинність – централізовані реквізиції с/г продукції. На перших етапах

норми хлібоздачі були більш м’якими, ніж гетьманські, пізніше – зросли

у 2_5 разів. Директорія декларувала відданість інтересам робітничого

класу. Але фактично Директорія та її отамани забороняли робітничі

організації політичного характеру, розганяли профспілки та придушува_

ли страйки. Реальна влада на місцях належала не Директорії чи Трудо_

вим радам, а військовим структурам – виборним отаманам напівпарти_

занських загонів, з яких і складалися збройні сили УНР. Вони добре

воювали тільки коло своїх будинків.

239

Відсутність єдності в керівництва Директорії та зовнішні обставини

призвели до того, що жодне соціально_економічне питання не було

втілене у життя.

Зовнішня політика

Зовнішнє становище було важким: на південному сході – денікінці,

на півдні – війська Антанти, на заході – польські війська, на півночі_

сході – радянські війська (Москва наголошувала, що воюють українці –

війська Директорії та війська Українського радянського уряду). Вичер_

павши можливості дипломатичного вирішення проблеми, Директорія