3. Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції

У зв’язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднє керівництво страховою діяльністю. До їхньої компетенції входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування.

Кожна держава з ринковою економікою має незалежний спеціалізований орган з нагляду за страховою діяльністю. Оскільки страхування є одним із видів фінансової діяльності, у багатьох країнах такий орган, як правило, існує в складі Міністерства фінансів.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (надалі - Комісія) та її органами на місцях.

Основними функціями Комісії є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

3) визначення характеристик та класифікаційних ознак видів добровільного страхування;

4) реєстрація при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування правил страхування для такого виду, а також зміни та/або доповнення до цих правил;

5) погодження встановлених Моторним (транспортним) страховим бюро єдиних зразків страхових свідоцтв (полісів, сертифікатів), які є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

6) визначення порядку формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю;

7) затвердження положення про централізовані страхові резервні фонди;

8) установлення обсягів страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальних строків дії цих договорів;

9) визначення порядку та умов ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя;

10) установлення за погодженням з Національним банком України розмірів кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя;

11) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру та проведення перевірки додержання ними законодавства і достовірності їх звітності;

12) встановлення переліку посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні;

13) проведення перевірок щодо правильності застосування суб’єктами страхового ринку страхового законодавства і достовірності їх звітності;

14) розроблення нормативно-методичних документів з питань страхової діяльності;

15) узагальнення практики страхової діяльності на страховому ринку, розроблення і подання пропозицій щодо розвитку і вдосконалення страхового законодавства України;

16) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів;

17) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

18) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків;

19) установлення особливостей із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування у разі реорганізації страховика;

20) забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного нагляду за нею;

21) встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

22) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

23) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

24) установлення кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, видача їм відповідних свідоцтв та здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

Комісія може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Комісія має наступні права:

1) одержувати від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та пояснення щодо звітних даних, а від інших суб’єктів держави - інформацію, необхідну для виконання її завдань;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування (1 раз на рік призначати додаткову аудиторську перевірки з визначенням аудитора);

3) видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4) проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування, у разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

5) одержувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6) видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення брокера з державного реєстру;

7) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання завдань Комісії, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

8) створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;

9) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

10) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

11) звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

Держфінпослуг здійснює регулювання, нагляд, законодавче забезпечення, ліцензування і контроль за небанківськими фінансовими структурами: кредитними спілками, недержавними пенсійними фондами, інвестиційними компаніями, страховими організаціями.

Безпосередні питання страхової діяльності знаходяться у компетенції Департаменту страхового нагляду як структурного підрозділу Держфінпослуг.

Департамент виконує такі завдання:

державне регулювання та нагляд за наданням фінансових послуг страховиками та додержанням законодавства у цій сфері;

захист прав споживачів шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства страховиками, страховими та перестраховими брокерами;

запровадження міжнародних правил розвитку ринку надання страхових і перестрахових послуг;

узагальнення практики застосування законодавства України з питань страхування.

Департамент ухвалює рішення про реєстрацію страховиків і внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків); здійснює ліцензування діяльності страховиків; веде державний реєстр страхових і перестрахових брокерів; реєструє правила страхування та зміни та/або доповнення до них; здійснює контроль за платоспроможністю страховиків і достовірністю інформації, яку вони надають; аналізує інформацію про стан і перспективи розвитку ринків фінансових послуг; здійснює перевірку діяльності страховиків і страхових посередників; надсилає страховикам обов’язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства та вимагає надання необхідних документів і т. ін.

Особливу увагу останніми роками Держфінспослуг приділяє контролю за платоспроможністю страховиків, розміщенню страхових резервів, реалізації Програм розвитку страхового ринку України.

Державний нагляд за страховою діяльністю повинен бути спрямований на:

удосконалення технології ліцензування страховиків;

створення аналітичної служби для здійснення поточного та дискретного моніторингу страхового ринку, а на їх основі – системи раннього запобігання порушенням законодавства страховиками та страховими посередниками;

опрацювання за участю науковців і фахівців у сфері страхування проектів нормативно-правових актів та інструктивних документів з метою максимального наближення їх до міжнародних норм.

Важливим завданням Держфінпослуг з адаптації законодавства України до вимог ЄС є скорочення кількості видів обов’язкового страхуванняи (в окремих випадках необґрунтованих та економічно недоцільних) відповідно до існуючих на страхових ринках ЄС та інших європейських держав. У структурі Держфінпослуг створено відділ євроінтеграції, функціями якого є реалізація стратегії європейської інтеграції в сфері фінансових послуг, аналіз підзаконних документів на відповідність європейському законодавству.

Для впровадження стабільних правил функціонування страхових організацій, підвищення якості послуг, що надаються ними, Держфінпослуг прийнята значна кількість нормативно-правових документів, перелік яких міститься на сайті www.dfp.gov.ua.

Форми та методи здійснення нагляду за страховою діяльністю є частиною адміністративного та фінансового законодавства країни в цілому.

Тому ефективність страхового нагляду ґрунтується на адекватному та функціональному законодавстві країни – як загальному, так і спеціальному – в галузі страхування.

Держфінпослуг України є членом ряду авторитетних організацій: Міжнародної мережі органів нагляду за недержавними пенсійними фондами, Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю. Вона співробітничає з регуляторами інших країн, зокрема: Угорщини (у межах проекту PADCO (Planning and Development Collaborative International – Організація планування та розвитку співпраці); Канади (у межах проекту CIDA – Canadian International Development Agency – Канадська міжнародна агенція розвитку); Великої Британії, країн Прибалтики (у межах проекту First Initiative); Польщі та Ірландії (у межах проекту OSI).