Банкрутство, реорганізація та ліквідація страхових компаній

Банкрутство страхової організації – значне розбалансування економічного організму страхової організації з відповідною неможли­вістю фінансового забезпечення своєї діяльності та неліквідною структурою балансу.

Видами банкрутства страхових організацій є:

• реальне (просте) банкрутство – пов’язане з реальною втратою акти­вів у результаті фінансово-господарської діяльності страхової орга­нізації без злого наміру, особистої або корпоративної корисливості;

• фіктивне (навмисне) банкрутство є результатом навмисних дій ке­рівництва страхової організації і (або) її засновників щодо "виведен­ня" активів, штучного створення ситуації неплатоспроможності з метою привласнення коштів страхової організації, її кредиторів та ін.

Процедура банкрутства страховика регламентується ч. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнан­ня його банкрутом".

Санація страхової організації – це комплекс послідовних, вза­ємопов’язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-право­вого та соціального характеру, спрямованих на виведення страховика з кризи і відновлення або досягнення ним платоспроможності, ліквід­ності, прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

Форми проведення санації страховика:

1. Санація, що спрямована на рефінансування боргу страхової компанії.

2. Санація, що спрямована на реструктуризацію (реорганізацію) стра­хової компанії.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право призначити проведення примусової санації стра­ховика у випадку:

• невиконання страховиком своїх зобов’язань перед страхувальника­ми протягом трьох місяців;

• недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

• настанням інших випадків, визначених чинним законодавством України.

Форми реорганізації страховиків:

1. Злиття – припинення діяльності двох (чи кількох) страховиків як юридичних осіб і передання всіх майнових та немайнових прав і обов’язків до страховика – юридичної особи, що створюється внас­лідок реорганізації.

2. Виділення – створення страховика – юридичної особи (або кількох страховиків – юридичних осіб), до якого (яких) за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові та немайнові права і обов’язки страховика – юридичної особи, що реорганізується.

3. Приєднання – припинення діяльності одного страховика як юри­дичної особи та передання всіх майнових й немайнових прав до іншого страховика – юридичної особи на правах філії чи без від­криття філії.

4. Подія – припинення діяльності одного страховика як юридичної особи та передання за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах усіх його майнових й немайнових прав і обов’язків до кількох страховиків – юридичних осіб, що створюються внаслідок реорганізації.

5. Перетворення:

• зміна організаційно-правової форми товариства, у вигляді якого був створений страховик, при цьому до нового страховика пере­ходять усі майнові та немайнові права і обов’язки страховика, що реорганізується;

• перепрофілювання страховика у страхового посередника за умо­ви погашення ним своїх майнових й немайнових обов’язків перед страхувальниками та перестраховиками.

Ліквідація страхової організації може здійснюватись на добро­вільній основі або в примусовому порядку.

Добровільна ліквідація – це процедура ліквідації неспромож­ного страховика, яка здійснюється поза судовими органами, на під­ставі рішення засновників або угоди, укладеної між засновниками страхової організації та її кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація – це процедура ліквідаційної неспромож­ної страхової організації, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство страховика).

Етапами ліквідаційної процедури провадження справи про банк­рутство страхової організації є:

1. Прийняття господарським судом рішення про банкрутство страхо­вика.

2. Призупинення діяльності страхової організації.

3. Призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора).

4. Визначення переліку кредиторів, законності, обсягів та забезпече­ності їх вимог.

5. Розподіл кредиторів на групи (черги) виконання зобов’язань.

6. Визначення обсягів та вартості ліквідаційної маси майна страхови­ка для задоволення вимог кредиторів.

7. Задоволення вимог кредиторів та покриття витрат ліквідатора (по черзі виконання зобов’язань).