2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Метою страхування цивільної відповідальності власників транспорт­них засобів є надання гарантій відшкодування збитків страхувальника — власника транспортного засобу, що виникли внаслідок обов'язку компенсувати шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Страхування відповідальності власників транспортних засобів прово­диться в обов'язковій та добровільній формах. Об'єктом страхування вис­тупає цивільна відповідальність власників автотранспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування збитку, заподіяного третім особам внаслідок дорожньо-транспортної події.

Суб'єктами страхування є страхувальники, страховики (страхові організації), Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи - юридичні і фізичні особи, яким заподіяний збиток транспортним засобом.

Об'єкт страхування - майнові інтереси власника автотранспортного засобу, пов'язані з його обов'язком відшкодувати шкоду, заподіяних третім особам при експлуатації автотранспортного засобу.

Види збитку: 1) шкода, заподіяна життю і здоров'ю фізичних осіб, гідності особистості; 2) шкода, заподіяна майну фізичних і юридичних осіб у результаті його знищення або ушкодження і заподіяні цим збитки.

При добровільному страхуванні відповідальності власників транспорт­них засобів його власник несе встановлену цивільним законодавством відповідальність перед третіми особами за шкоду, завдану їм при експлуатації транспортного засобу.

Страхування цивільної відповідальності запроваджено як обов'язкове в Україні з 1994 року і має на меті захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах. Відно­сини сторін, що виникають при обов'язковому страхуванні цивільної відпо­відальності власників транспортних засобів, раніше регулювалися Указом Президента України від 15 січня 1994 р. № 7 "Про обов'язкове страхуван­ня цивільної відповідальності власників транспортних засобів" та Поло­женням Кабінету Міністрів від 7 червня 1994р. "Про порядок і умови обо­в'язкового страхування цивільної власності власників транспортних за­собів" . Важливою подією на страховому ринку стало прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про порядок і умови проведення обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" від 28.09.96 р. № 1175.

Якщо автомобілем управляють особисто інваліди, то вони не укладають договір страхування, а рахуються застрахованими Моторним (транспортним) страховим бюро, що відшкодовує збиток, заподіяний ними третім особам. Страховий поліс при цьому не видається. Інші категорії водіїв, що експлуатують дані види транспорту укладають договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на загальних основах.

Цією постановою була запропонована система соціального захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, визначалися джерела відшко­дування заподіяної шкоди шляхом впровадження механізму обов'язково­го страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Для втілення в життя цього виду страхування у 1994 р. створено Мо­торне транспортне страхове бюро (МТСБ)—орган, метою діяльності яко­го є відшкодування збитків потерпілим у разі, якщо збитки завдано невстановленим транспортним засобом, а також у випадках, коли страховик не може виконати страхових зобов'язань у зв'язку з неплатоспроможністю.

Обов'язковість такого страхування поширюється як на резидентів, так і на нерезидентів — власників транспортних засобів.

З 1 січня 2005 року даний вид страхування здійснюється відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV. Базовий платіж при цьому складає 291,49 грн.

Особливу групу міжнародних договорів про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів складає угода про Зелену карту. Країни-учасники Договору про Зелену карту прийняли на себе зобов'язання визнавати на своїй території страхові поліси, тобто Зелені карти, які виписані за рубежем. З 1 червня 1998 р. право продавати Зелені карти одержала Україна, що стала повноправним членом Міжнародного бюро Зеленої карти.

Для одержання Зеленої карти необхідна заява страхувальника, права водія і документи на транспортний засіб.

Основний елемент системи Зеленої карти - це національне бюро-учасниць. Через бюро організується контроль (установлюється на прикордонних переходах) за наявністю страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів у міжнародному автомобільному повідомленні. Національне бюро спільно зі страховими компаніями всередині країни і за рубежем вирішує питання врегулювання заявлених претензій третіх осіб по фактах страхових випадків. Національні бюро об'єднані в Міжнародне бюро Зеленої карти (штаб-квартира в Лондоні), що здійснює їхню діяльність. В Україні продаж Зелених карт здійснює тільки страхові компанії, що є членами Моторного транспортного страхового бюро України (МТСБУ).