4. Місце страхування в системі економічних категорій та його функції
Страхування – галузь специфічна, несхожа на інші. Для того, щоб уникнути подвійних тлумачень, необхідно звернутися до ст. 1 Закону України «Про страхування».
Дещо по-іншому трактують це поняття сучасні вітчизняні теоретики страхової справи. Так, за С.С. Осадцем, страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, а у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Оскільки друге визначення містить значну кількість глибоких змістовних понять (обсяг відповідальності, резерви, перестрахування частини ризику та ін.), які до цього не висвітлювались під час викладання дисципліни «Страхові послуги» та в інших навчальних дисциплінах, розглянемо сутність терміна «страхування».
Таке визначення стосується і страхування за власним бажанням страхувальника, тобто добровільного, підставою для якого є договір страхування, а також страхування відповідно до чинного законодавства, тобто в обов’язковій формі (здійснюється за діючими правилами, положеннями та іншими нормативними документами).
Страхування – економічне відношення, в якому бере участь, як мінімум, дві сторони, два суб’єкти відносин: страхова організація, яка є страховиком і страхувальник – юридична особа або дієздатний громадянин, який уклав зі страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавчих актів України. Він має право під час укладення договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), чи замінювати їх на інших осіб до настання страхового випадку.
Страхування є економічною категорією, яка обумовлена рухом грошової форми вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів (страхових резервів) у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і нагромаджень. Розглянемо її ознаки.
1. Наявність страхового ризику, без якого страхування втрачає сенс.
2. Відносини грошового перерозподілу, які пов’язані, з одного боку, з формуванням страхових резервів за допомогою страхових платежів, з іншого – із відшкодуванням з них збитку потерпілим.
3. Формування страхового співтовариства безпосередньо зі страхувальників означає право отримання відшкодування лише страхувальниками, які сплатили страхові платежі саме в цій страховій організації та сформували цільовий страховий грошовий фонд.
4. Замкнутий розподіл збитку в просторі та часі показує, що сформовані страхові резерви призначено тільки для відшкодування збитків визначеному колу страхувальників, які можуть знаходитися у межах певної території та отримати відшкодування протягом визначеного часу.
5. Поєднання індивідуальних і колективних страхових інтересів означає зацікавленість у відсутності будь-яких збитків як в індивідуальних страхувальників, так і у певних груп людей, підприємств і суспільства в цілому.
6. Зворотність страхових платежів означає повернення страхувальникам грошей у випадку настання страхової події. Ця ознака уподібнює страхування до категорії кредиту, але страхувальник не кредитує страховика, оскільки він купує страховий захист.
7. Самоокупність страхової діяльності характеризує здатність страхової організації покривати свої витрати з надання страхового захисту в певному обсязі за рахунок обґрунтованих розмірів страхових внесків і виваженої політики розміщення тимчасово вільних грошових коштів.
Економічній сутності страхування відповідають його специфічні функції, що виражають суспільне значення цієї категорії, і до яких можна віднести:
формування спеціалізованого страхового фонду;
відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян;
попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків.
1. Функція формування спеціалізованого страхового фонду є характерною для страхової діяльності, тому що для забезпечення відшкодування заподіяного збитку внаслідок страхового випадку необхідно сконцентрувати кошти та сформувати їх у достатньому обсязі. Страхові резерви, що формуються, повинні надавати можливість не тільки здійснювати виплати страхувальникам, які зазнали збитків у поточному періоді, але й передбачити це на майбутнє.
Ця функція забезпечує стабільність страхування та гарантію виплат відшкодувань.
2. Функція відшкодування збитку й особистого матеріального забезпечення громадян є також характерною саме для цієї економічної категорії. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у формуванні страхових резервів, забезпечені страховим захистом здоров’я, майна та широкого кола ризиків. Відшкодування збитку здійснюється за договорами страхування.
Ця функція містить елементи заощадження, але заощаджувальний характер у страхуванні притаманний тільки довгостроковим його видам.
3. Функція попередження страхових випадків і зменшення розміру збитків спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштів страхових резервів. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування їх для запобігання недопущення або зменшення наслідків страхових випадків, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об’єктивно зацікавлена у попередженні їх настання.
Рисунок 1.1 Функції страхування