5. Екологічне страхування

Екологічне страхування — це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв — джерел підвищеної небезпеки для довкілля за за­подіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середови­ща.

На сьогодні існує низка законодавчих актів, які регулюють окремі питання, що стосуються екологічного страхування (страхування екологічного ризику, відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням навколиш­нього природного середовища, від ризику радіаційного впливу).

Право на здійснення обов'язкового екологічного страхування надаєть­ся національним страховикам, які отримали ліцензію на цей вид страху­вання, або страховій компанії за участю держави (це може бути спеціалізо­вана державна страхова компанія або компанія зі змішаним капіталом).

Статтею 49 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено проведення добровільного й обов'язкового державного та інших видів страхування громадян, їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслі­док забруднення довкілля і погіршення якості природних ресурсів. Таке формулювання є досить загальним, а тому вимагає подальшої конкрети­зації і вироблення правового механізму його реалізації. Крім того, цим за­коном не дається визначення екологічного страхування.

Закони України "Про природно-заповідний фонд України" (ст.50), «Про пестициди і агрохімікати» (ст.9), "Про відходи" (ст.14 і ст.38), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (ст.15 і ст.17) лише фрагментарно регулюють механізм проведення екологічного страхування.

Варто зазначити, що прийнятий 4 жовтня 2001 р. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" не відносить еколо­гічне страхування до обов'язкової форми страхування. Звичайно, згідно з ст. 6 Закону цей вид страхування може проводитися у добровільній формі. Стаття 7 Закону дозволяє віднести до обов'язкового екологічного страху­вання такі види:

• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установ­ки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (по­рядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) (п.12,ст.7);

• страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підви­щеної небезпеки, в тому числі вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (п.14, ст.7);

• страхування цивільної відповідальності інвестора, в т.ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (п. 15, ст.7);

• страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу (п.18, ст.7);

• страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шко­ди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньо­му природному середовищу під час транскордонного перевезення та ути­лізації (видалення) небезпечних відходів (п.20, ст.7).

Згідно зі ст.13 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" обов'язкове екологічне страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки є обов'язковою умовою одержання доз­волу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки.