- •Конспект
- •Лекція №1 Тема лекції: Сутність, принципи і класифікація страхування План лекції
- •1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин
- •2. Історія виникнення та розвитку страхування
- •3. Основні терміни та поняття страхування
- •Суб’єкти страхових правовідносин
- •4. Місце страхування в системі економічних категорій та його функції
- •5. Принципи страхування
- •Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законами ... № 2745-ііі від 4 жовтня 2001р. )
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №2 Тема лекції: класифікація страхування План лекції
- •1. Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та практичне значення
- •2. Класифікація страхування за формами здійснення
- •1. Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та практичне значення
- •Література
- •2. Класифікація страхування за формами здійснення
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №3 Тема лекції: державне регулювання страхової діяльності План лекції
- •Необхідність, мета та значення державного регулювання страхової діяльності
- •Правове забезпечення страхування
- •Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції
- •Ліцензування страхової діяльності
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №4 Тема лекції: «Страхові ризики та їх оцінювання» План лекції
- •Поняття ризику та його основні характеристики
- •Основні критерії страхового ризику:
- •Види ризиків та їх класифікація
- •Причинами катастрофічних ризиків, як правило, є:
- •Тарифна ставка
- •4. Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №5 тема лекції: « Страховий ринок»
- •Страховий ринок та його структура
- •Роль страхових посередників у розвитку страхового ринку
- •Об’єднання страховиків та їх функції
- •1. Страховий ринок та його структура
- •Організаційна структура страхового ринку
- •Обов’язковим умовами функціонування страхового ринку є наявність:
- •До основних функцій страхового ринку можна віднести:
- •До основних об’єктивних законів відносяться:
- •2. Роль страхових посередників у розвитку страхового ринку
- •Функції посередників
- •3.Об’єднання страховиків та їх функції
- •Основними завданнями мсбу є:
- •Основні завдання Бюро:
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №6 Тема лекції: «сТрахові послуги та особливості їх реалізації » План лекції
- •1 Страхова послуга та особливості її продажу
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №7 Тема лекції: «порядок укладання та ведення страхової угоди » План лекції
- •1. Договір страхування
- •2. Умови договору страхування
- •3.Процедура підготовки та укладання договору
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №8 Тема лекції: «страхування життя» План лекції
- •1. Особисте страхування в Україні
- •2.Страхування життя і його основні види
- •3. Страхування пенсій (ренти)
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №9 Тема лекції: « медичне страхування та страхування від нещасних випадків» План лекції
- •1.Медичне страхування
- •Страхування на випадок хвороби
- •Страхування від нещасних випадків
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №10 Тема лекції: «сільськогосподарське страхування» План лекції
- •Сільськогосподарське страхування
- •2. Добровільне страхування врожаю та посівів
- •3.Страхування врожаю на підставі індексу врожайності або індексу погоди
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №11 Тема лекції: «автотранспортне страхування» План лекції
- •Страхування транспортних засобів
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №12 Тема лекції: «страхування майна і відповідальності громадян» План лекції
- •Страхування майна юридичних осіб
- •Страховий збиток при страхуванні транспортних засобів визначається:
- •2. Страхування майна громадян
- •3.Страхування технічних ризиків
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція №13 Тема лекції: «страхування майна і відповідальності громадян» План лекції
- •Поняття страхування відповідальності та його види
- •2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
- •3.Страхування професійної відповідальності
- •4. Страхування відповідальності виробника
- •5. Екологічне страхування
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Страховик може мати такі види доходів:
- •Лекція №14 Тема лекції: «фінансова діяльність страхової компанії» План лекції
- •Особливості грошового обігу страхової компанії
- •Витрати страховика
- •Оподаткування страхової компанії
- •Показники фінансових результатів діяльності страхової організації
- •Фінансова діяльність страховика та засади її організації
- •4. Фінансові ресурси страхових організацій
- •4.Фінансові результати діяльності страхових організацій Доходи страхових компаній складаються з:
- •Банкрутство, реорганізація та ліквідація страхових компаній
- •Перетворення:
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Глосарій
Література
Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законами ... № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001р. ).
Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. М.: Гардарика, 1998. – 296 с.
Залетов А.Н. Страхование в Украине / Под редакцией д.э.н. Слюсаренко О.О. – К.: Международная агенция “ВееZone”, 2002. – 452с.
Зубец А.Н. Страховой маркетинг в России: Практическое пособие. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. - 344с.
Страхование от А до Я. Книга для страхователей./ Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. — М.: ИНФРА-М, 1996. - 624 с.
Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець, д-р. екон. наук, проф.- К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
Положення про моторне (транспортне) страхове бюро. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 442 – 445.
Положення про авіаційне страхове бюро. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. – С. 447 – 450.
Положення про морське страхове бюро. // Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 1999. - С. 450 – 453.
Питання для самоконтролю
Що таке страхова послуга?
Дати визначення основних та додаткових послуг?
Що таке страховий продукт?
Назвіть специфічні ознаки страхових продуктів?
Що таке активізація?
Типи каналів збуту страхової продукції?
Назвіть вимоги законодавства до продажу страхових послуг
Лекція №7 Тема лекції: «порядок укладання та ведення страхової угоди » План лекції
1. Договір страхування
2. Умови договору страхування
3. Процедура підготовки та укладання договору
1. Договір страхування
Між страховиком і страхувальником у письмовій формі укладається договір страхування, в силу якого страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виконати страхові виплати страхувальнику або іншій особі, на користь якої було укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплатити страхові внески у встановлені строки.
Договір страхування — це угода двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв’язків (прав і обов’язків).
Такий договір виконує дві основні функції. По-перше, це — юридичний факт, з яким норми права пов’язують виникнення (а також зміни і припинення) зобов’язань. Відповідні зобов’язання, оскільки вони виникають на підставі договору, називаються договірними. Кожне зобов’язання відбиває певні правовідносини. Це означає, що договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов’язання і правові відносини.
По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв’язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв’язок його учасників.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про страхування”» договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
Зміст договору як юридичного факту визначається сукупністю його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, оскільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов’язків, можливість належного виконання зобов’язань.
Факт укладення договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує в собі функції документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, засвідчує згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладення страхового договору.
Отже, законодавство тлумачить страховий поліс лише як можливий доказ факту укладення договору страхування, до того ж із доданням правил страхування.
Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма її істотними умовами.
Основними важливими елементами договору страхування є:
об’єкти страхування;
використання системи страхування;
страхова сума;
страховий тариф за узгодженням сторін;
розмір страхової премії;
термін (строк) страхування;
порядок змін і припинення дії договору страхування;
права, обов’язки та відповідальність сторін договору.
При складанні договору страхування необхідно керуватися основними положеннями ст. 16 Закону України про страхування, де чітко визначені:
дефініції договору страхування;
необхідні реквізити та обов’язкова інформація;
обов’язки страховика;
обов’язки страхувальника;
порядок виплати страхових сум;
умови відмови у виплаті страховиком відшкодувань тощо.
При укладанні договору страхування завжди постає проблема вибору визначення частки передачі ризику страховику й оптимального співвідношення між розмірами страхової премії та страхового покриття. Окрім того, договірні зобов’язання в страхуванні мають важливу особливість, яка відрізняє їх від інших зобов’язань. А саме, якщо звичайні договірні зобов’язання передбачають неодмінне виконання обов’язків обома сторонами, то при страхуванні одна сторона завжди виконує страховий платіж, а інша – страховик – виконує страхові виплати тільки за умови настання страхового випадку. А це викликає певні особливості у фінансовій та обліковій роботі страховика.
Договір страхування є двостороннім. Адже права та обов’язки мають обидві сторони – страховик і страхувальник. Якщо обов’язок страхувальника – своєчасно вносити страхові платежі – є безумовним, то обов’язок страховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування виникає тільки за умови настання страхового випадку.
Основними факторами, що визначають можливість страхових виплат, є:
факт настання страхового випадку;
документальне підтвердження факту настання страхового випадку;
встановлення причин та обставин настання страхового випадку;
відповідність страхового випадку встановленому обсягу страхової відповідальності;
обумовлені в договорі наслідки настання страхового випадку;
страхова сума (або її частина), яка підлягає виплаті;
визначення розміру страхової виплати та її конкретного одержувача.
Страхові виплати важливо розуміти як виконання страховиком своїх обов’язків за договором, а не формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником. Тому з огляду на зазначене неправильно тлумачити страхову відповідальність як обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування. Майнова відповідальність страховика може настати за несвоєчасні страхові виплати, за порушення договору чи умов страхування тощо.
Чинне законодавство визначає основні права та обов’язки сторін договору страхування. Проте деякі положення стосовно страхувальника визначаються безпосередньо страховиком. Тому доцільно при укладанні договору докладно дізнатися про всі особливі умови страхування.
Обов’язкам страхувальника відповідають права страховика в договорі страхування. Страхувальник за договором страхування зобов’язаний:
- своєчасно вносити страхові платежі;
- при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
Підставами виникнення зобов’язань по добровільному страхуванню виступають договори майнового чи особистого страхування або перестрахування. За загальними правилами договір страхування є реальним, якщо страхувальник вніс страховий платіж, бо до внесення першого страхового платежу він не вступає в силу, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Договір укладається в письмовій формі шляхом видачі страхувальникові страхового свідоцтва (сертифіката), а в морському страхуванні — поліса.
Договір страхування, як зазначено у статті 15 Закону «Про страхування» — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завдані збитки у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (застрахованому чи користонабувачу), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладення договору посвідчується видачею страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Договір страхування — двосторонній, тому що права та обов’язки мають обидві сторони договору — страхувальник і страховик. Зокрема, страховик за договором страхування зобов’язаний:
- навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (крім дій, пов’язаних з виконанням цими особами громадянського обов’язку щодо захисту майна, здоров’я, життя, честі та гідності).
Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
- вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування;
- отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні. За договорами особистого страхування виплати страхових сум здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків (частина друга ст.371 ЦК України, частина друга ст.8 Закону «Про страхування»);
- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Законодавчими актами або умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Це рішення може бути оскаржене страхувальником у судовому порядку.
В період дії договору страхування може статися зміна осіб у страховому зобов’язанні. Зокрема, в разі смерті страхувальника-громадянина його права та обов’язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов’язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика:
- вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
- повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
В договорі можуть також передбачатися й інші обов’язки страхувальника (ст.20 Закону «Про страхування»).
Якщо обов’язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі є безумовним, то обов’язок страховика виплатити страхову суму або страхове відшкодування виникає тільки за умови настання страхового випадку.
Проте виплата цих сум є виконанням страховиком свого обов’язку за договором, а не за формою цивільно-правової відповідальності перед страхувальником. За несвоєчасну виплату страхової суми, страхового відшкодування чи за інші порушення договору настає майнова відповідальність у вигляді неустойки (штрафу або пені).
Відповідно до статті 24 закону «Про страхування» виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою. У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших організацій, що володіють інформацією про обставини страхової події, а також може самостійно з’ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Підприємства, установи та організації повинні надсилати страховикові відповіді на запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, в тому числі й дані, які є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
У статті 25 закону «Про страхування» визначені загальні для усіх видів страхування підстави для відмови страховикові у виплаті страхових сум (страхового відшкодування). Такими підставами є: ніше як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума).
Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. При достроковому припиненні дії договору страхування на вимогу страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав (ст.27 закону «Про страхування»).
Договір страхування може бути визнаний у судовому порядку недійсним (крім загальних підстав, передбачених ст.48-57 ЦК України) у разі:
- коли він укладений після настання страхового випадку;
- коли об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
Договір страхування припиняє свою чинність за таких підстав:
- за згодою сторін;
- закінчення строку, на який він був укладений;
- виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником в повному обсязі;
- несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
-ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;
-ліквідації страховика або страхувальника-юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;
- прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
- наявності інших випадків, передбачених законодавством України.
Етапи проходження страхової угоди. Виділяють наступні етапи проходження договору страхування: укладання, дія (виконання) та припинення договору.
На етапі укладання договору страхування виконується аквізиція, прийом заяв на страхування від страхувальників та андеррайтинг.
Аквізиція включає заходи по стимулюванню продаж страхових послуг та укладанню нових договорів страхування. Вважається, що аквізиційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує число договорів, за якими закінчився термін дії.
Згідно з Законом “Про страхування” для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.
При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
Андеррайтинг - необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування). Включає оцінювання ризику, визначення ставки страхового платежу, оформлення страхового полісу та обґрунтування інших умов страхування.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Під час дії договору страхування страхувальник і страховик здійснюють заходи, передбачені договором (наприклад, страхувальник сплачує періодично страхові внески), а у разі настання страхового випадку виконують певні обов’язки, перелік та строки виконання яких чітко обумовлені договором страхування та Законом.
При укладанні та виконанні договору страхування слід керуватися таким положеннями Закону України “Про страхування”:
1. Договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик зобов’язується при виникненні страхового випадку виплатити страхову суму чи відшкодувати шкоду у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, що визначена страхувальником або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначений договором термін і виконувати інші умови договору.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом. Договори добровільного страхування укладаються відповідно до правил страхування.
2. Договір повинен містити: (ст.15 Закону «Про страхування»).
назву документа;
назву та адресу страховика та прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
зазначення об'єкта страхування;
розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
перелік страхових випадків;
розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
строк дії договору;
порядок зміни і припинення дії договору;
умови здійснення страхової виплати;
причини відмови у страховій виплаті;
права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
інші умови за згодою сторін;
підписи сторін.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.
Держфінпослуг має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.
Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених Законом.
У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена Картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника (користувача) транспортного засобу перед третіми особами, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.
3. Страховик зобов’язаний за договором страхування:
ознайомити страхувальника з умовами (правилами) по цьому виду страхування;
негайно, як тільки стане відомо про страховий випадок, вжити заходів з оформлення всіх потрібних документів для своєчасної виплати страхових відшкодувань страхувальнику;
при настанні страхового випадку здійснити страхувальнику або особі, яка передбачена договором, страхову виплату у термін, що визначений договором. У випадку прострочення страховик виплачує страхувальнику пеню у визначеному в договорі розмірі;
переукласти договір страхування зі страхувальником, якщо змінюються істотні умови договору (наприклад, страхові ризики або вартість застрахованого майна);
зберігати у таємниці дані про особу страхувальника і його майновий стан окрім випадків, які передбачені законом.
4. Страхувальник зобов’язаний за договором страхування:
своєчасно сплачувати страхові премії або вносити страхові внески;
при укладанні договору страхування надати страховику усю відому інформацію для оцінки страхового ризику і надалі інформувати страховика про всі зміни в страховому ризику за укладеним договором страхування;
повідомити страховика про всі інші діючі договори страхування за цим об’єктом страхування;
вживати всіх можливих заходів із попередження і зменшення збитків, заподіяних внаслідок настання страхового випадку;
повідомити страховика про настання страхового випадку у термін, що передбачений умовами договору страхування.
5. Страхова виплата повинна здійснюватись наступним чином:
підставою для виплати є умова, передбачена в договорі страхування (добровільне страхування) або законом (обов’язкове страхування), а також заява страхувальника й страховий акт про страховий випадок;
страховий акт складається страховиком (уповноваженою ним особою), який має право вимагати необхідну для укладання акту за цим страховим випадком інформацію у правоохоронних органів, фінансово-кредитних установ, медичних організацій і в інших осіб, що володіють необхідною інформацією, або самостійно з’ясовувати причини й обставини страхового випадку;
згадані особи (організації, установи) зобов’язані відповідати страховику на його запит щодо даних, які пов’язані зі страховим випадком, а також щодо даних, які є комерційною таємницею. Страховик несе повну відповідальність за її розголошення, крім передбачених законом випадків.
6. Відмова страховиком у страховій виплаті можлива, якщо:
відбувалися навмисні дії страхувальника або особи, на чию користь укладений договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Якщо дії були пов’язані з виконанням страхувальником або згаданою особою громадянського обов’язку, захистом майна, життя, честі, здоров’я, страховик не має права відмовити у виплаті відшкодування (кваліфікація дій страхувальника або згаданої особи здійснюється відповідно до закону);
страхувальник навмисно подав помилкові дані щодо об’єкту страхування при укладанні договору страхування або при його переукладанні;
страхувальник раніше одержав відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні цієї шкоди;
страхувальник без поважної причини невчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, або створив перешкоди страховику у визначенні обставин, характеру і розміру завданих збитків;
страхувальником або зацікавленою третьою особою зроблено навмисний злочин, що призвів до настання страхового випадку;
відбулися інші події, передбачені законом або умовами договору страхування (якщо останні не суперечать закону).
Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком і повідомляється страхувальнику в письмовому вигляді з мотивуванням причин відмови. Страхувальник має право оскаржити рішення страховика про відмову у виплаті йому страхової суми (відшкодування) через суд. Якщо страховик виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, він одержує право суброгації (регресного позову) до особи, що відповідальна за завдану шкоду в межах суми сплаченого страхового відшкодування.
Припинення дії договору страхування (ст. 28 Закону). Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:
1) закінчення строку дії.
2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі (як правило, в випадку здійснення страхової виплати в розмірі страхової суми).
3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. , Якщо інше не передбачено умовами договору, договір згідно з Законом вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику.
4) ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених Законом;
5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;
6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до Закону “Про страхування” договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:
1) якщо його укладено після страхового випадку;
2) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
