53. Вчення про суспільство та цивілізацію ж.-ж.Руссо.

Відомим представником Просвітництва був французький філософ Жан-Жак Руссо (1712— 1778 рр.). Основними працями, що репрезентували його філософські погляди були «Розмисли про науки й мистецтво»(1750 р.), «Міркування про походження та підстави нерівності між людьми» (1755 р.), «Юлія, або Нова Елоїза» (1761р.),«Про суспільний договір» (1762 р.), «Еміль, або про виховання» (1762 р.) та ін.

У багатьох своїх працях порушував питання суспільства та цивілізації. Він критично ставився до суспільства свого часу,адже вважав,що воно перетворює здорову любов людини до самої себе на егоцентризм, на який спираються соціальна нерівність, приватна власність і конкурентна боротьба. Він вважав вплив соціального оточення загалом негативним і деструктивним.Культура, своєю чергою, стає інструментом політики,наприклад, правова культура сприяє існуванню майнової нерівності(через систему правосуддя), підтримує позицію багатих(додаючи їм багатства), нехтує інтересами бідних (роблячи їх ще

біднішими).

Також він критично ставився і до існування цивілізації.Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості, поміркованості. Поділ праці, який має величезне значення для прогресу, не тільки благо ,але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. Звідси вже крок до визнання проблеми відчуження людини в суспільстві.

Проте він також вважав,що все ж таки суспільство має шанс на повноцінне щасливе існування. Необхідною умовою повинно стати виховання «серця людини», яке мало б навчити її правильної любові до інших і тим самим допомогти знайти шлях до самої себе через створення власного позитивного досвіду. Бажаному стану сприятиме й взаємодія суспільства і держави на основі суспільного договору.Суспільство має виконувати свої обов’язки,а держава,у свою чергу,гарантувати громадянам права.

54. Матеріалізм епохи Просвітництва (д.Дідро, ж.Ламетрі, п.Гольбах).

Матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним. Представниками матеріалізму епохи Просвітництва є такі відомі філософи,як Д.Дідро, Ж.Ламетрі, П.Гольбах.Вони заперечували саму ідею існування Бога в будь-який формах, пояснювали походження світу й самої людини з матеріалістичних позицій, а в питаннях пізнання навколишнього світу стояли на позиціях емпіризму.

Дідро мав великий вплив на формування матеріалізму за доби Просвітництва. Основні його праці були спрямованні на критику релігії. Він різко критикував її за те, що вона не сприяє отриманню наукових істин про довколишній світ і засмічує здорову свідомість людини релігійними забобонами, убиває в людині бажання активно перетворювати світ згідно з її інтересами.

Яскраві матеріалістичні погляди виклав Гольбах у своєму головному доробку «Система природи» ,у якому дав філософську картину Всесвіту, де існувала єдність взаємопов’язаних матеріальних елементів. Він стверджував, що об’єктивно існує первинна матерія (природа), яка є самопричиною, безкінечною в просторі й часі. Він одним з перших намагався дати визначення матерії: матерія — це все, що діє на наші органи чуття, а рух є способом існування матерії. У природі діє вічний,неминучий необхідний порядок (причинно-наслідковий зв’язок).Як і інші представники матеріалізму,критично ставився до релігії та церкви.

Ж.Ламетрі заперечував існування Бога, адже вважав,що у всьому живому світі головує лише природній закон. Якби не існувало релігійного фанатизму, не було б війн, а природа повернула собі свої права й чистоту.