69.Філософія постмодернізму: деконструкція людини і культури (ж. Дерріда)

Жак Дерріда́ — французький філософ алжирського походження, засновник деконструкції. Роботи Дерріда мали великий вплив на сучасну теорію літератури та філософію.

Жак Дерріда нівелює звичну модель знання та мови, в якій для пізнання смислу будь-чого необхідно безпосередньо ознайомитися з цим смислом. Дерріда ж вважав, що розуміння будь-чого вимагає вивчення того, як воно співвідноситься з іншими предметами, та можливості розпізнати його в інших контекстах та випадках, передбачити які в повній мірі не має можливості.

Філософія Дерріда являє собою "деконструкцію". Цей термін до Дерріда був вузькоспеціалізованим французьким терміном, тепер цей термін став вживатися в багатьох мовах і став використовуватися філософами, літераторами, архітекторами, теологами, художниками, політологами, музичними критиками, кінорежисерами, юристами та істориками. Вплив філософських поглядів Дерріда відчувається майже в кожній області гуманітарних наук та мистецтва у другій половині XX століття. Та не менш розповсюдженою стала критика та неприйняття його ідей.

Одинм із основних понять філософії Жака Дерріда виступає поняття диферанс. Диферанс це одночасно і встановлення відмінності, і відстрочка, відкладання. Жак Дерріда виділяв два основних значення терміну «відмінність». Перше передбачає зволіканя у часі, пошук часу та сил для операції відкладання, тобто щось на зразок «часового становлення простору» та «просторове становлення часу». Друге значення: «розрізняти» — не бути тотожнім, бути відмінним, іншим, не таким.

70.Провідні ідеї української філософії та їх оцінка.

Українська філософія (виникла у X— XI ст.) як складова духовної культури українського народу відрізняється етико-моральним спрямуванням, акцентує увагу на проблемах внутрішнього світу людини в органічній єдності з умовами її самореалізації. Характерні риси: «поліфонізм», що виявляється як вплив різних культур синхронних цивілізацій, зокрема трипільської культури,культури скіфів, сарматів, половців, печенігів, германської культури; антеїзм —домінування ідеї про нерозривну єдність людини й природи; кордоцентризм — певна світоглядна орієнтація на внутрішній світ людини (серце). Вказані риси згодом були доповнені екзистенційними ідеями (цінністю свободи й свободи волевиявлення), що загалом стали визначальними рисами української філософської думки.

Зазначені риси разом з іншими специфічними особливостями філософської думки в Україні склали той фундамент, на якому виникла й розвивалась філософська свідомість українського народу. До таких особливостей належало насамперед домінування православної релігійної свідомості, що згодом спричинило те,що більшість філософських проблем розроблялися в контексті християнської теології. Наступною особливістю філософської думки в Україні є перевага естетичної проблематики, тобто розуміння сутнісних характеристик людини та зовнішнього світу засобами літератури. І нарешті, узагальнюючою характеристикою української філософії стає її антропологічна спрямованість. Основні проблеми онтології, гносеології меншою мірою цікавили українських мислителів. Українська філософія була спрямована конкретніше на пошук правди й мудрості, способу досягнення людського щастя.