137. Цивілізаційна концепція с.Хантінгтона.

Семюель Хантінгтон (1931-2008) - відомий американський політолог і геополітик. 1993 р. у журналі «Foreign Affairs» опублікував статтю «Зіткнення цивілізацій», у якій виклав основні положення своєї теоретичної концепції, яка мала стати «більш застосовуваним і зручним знаряддям для інтерпретації подій на міжнародній арені, ніж інші парадигми».

Основна гіпотеза Хантінгтона полягає в тому, що в сучасних міжнародних відносинах стосунки конфлікту чи співпраці між державами визначаються культурною ідентичністю суспільства. Широкі маси населення, розчаровані в ідеології, повертаються до своїх фундаментальних основ, таких як релігія, мова, історія, суспільні цінності й традиції, інституції. Тобто вони намагаються відновити культурну відособленість, що вимагає виділення і навіть протиставлення іншим народам.

Найважливішими серед визначених цивілізацій у сучасному світі С. Хантінгтон вважає такі:

1. Західну (або атлантичну), що спирається на цінності європейської культури, представлені також у масовій американській культурі, а її морально-етичні принципи ґрунтуються на християнстві.

2. Ісламську, притаманну, передусім, арабським, але також й іншим мусульманським країнам, які спираються на культуру Сходу та ісламський фундаменталізм.

3. Китайську, що базується на традиційних цінностях конфуціанства, яке розуміють не лише як релігію, але й як філософське вчення.

4. Східнослов'янську, побудовану на православ'ї та російській культурі

138.Проблема взаємовідносин культури і цивілізації. Перспективи їх розвитку у майбутньому.

Одним з питань, що відображає проблему взаємовідносин культури і цивілізації, є з'ясування ролі і місця науково-технічного прогресу в бутті людини та розвитку культури. Наука є відображенням рівня досягнень прогресу. Зв'язок науки і цивілізації, особливо сучасної, техногенної, не викликає сумнівів. Підсумком науково-технічного прогресу стали не тільки досягнення, а й підміна культури, а точніше - заміна культури технократичною цивілізацією.

Цивілізація, спрямована на володіння речовими цінностями,зводить самих людей до рівня речей, а саму свідомість - до рівня речової свідомості. Причина кризи світу техногенної цивілізації є не матеріальною, а духовною. Вона полягає в розбіжності культури і цивілізації, у приниженні культури, пануванні речової цивілізації. Цю кризу можна перебороти тільки духовним відновленням, зростанням культури. Точкою творчого підйому у вирішенні цієї проблеми може стати не нове політичне мислення, не нова релігія, не міфологія, а та область науки, що знаменує собою початок процесу формування нової наукової свідомості і наукового мислення.

Одначе розвиток світової цивілізації відбувається нерівномірно й суперечливо, бо в світі одночасно існують суспільства, що знаходяться на різних стадіях розвитку цивілізації. Проте суспільний прогрес не зупиняється, тому що суспільства, які досягають вищого рівня розвитку, впливають на менш розвинені, прискорюючи темпи їхнього розвитку. Розвиток культури є суперечливим процесом. Технологічна цивілізація, втрачаючи духовність, існує на основі такого взаємовідношення між людиною і природою, за яким природа є об’єктом людської діяльності, об’єктом необмеженої експлуатації. Їй притаманний такий тип розвитку, який можна виразити лише одним словом – “якомога більше”.