1.1. Підприємство як господарська система

1.2. Види і сутнісна характеристика підприємств

1.3. Об'єднання підприємств

1. Підприємство як господарська система

Підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт, що володіє правами юридичної особи, на основі використання трудовим колективом майна виробляє і реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

У системі національної економіки підприємство є основною ланкою, що визначається наступними обставинами:

1. На підприємствах виготовляється продукція, виконуються роботи, послуги, які становлять матеріальну основу життєдіяльності як людини, так і суспільства в цілому. Від того, яку продукцію випускає підприємство, які витрати несе на її виготовлення, залежить і рівень життя людей, і благополуччя держави.

2. Підприємство - це форма організації життєдіяльності кожної людини та суспільства в цілому. Тут працівник, реалізуючи свій творчий потенціал, робить внесок у суспільне виробництво. Тут він одержує винагороду за свою працю, матеріально забезпечуючи себе і свою родину.

3. Підприємство виступає головним суб'єктом виробничих відносин, які складаються у процесі виробництва та реалізації продукції між різними учасниками.

4. Підприємство – не тільки економічна, але й соціальна організація, тому що його основу становить людина або трудовий колектив. У праці, в колективі реалізується почуття причетності до справ суспільства, відбувається розвиток кожного трудівника як особистості.

5. На підприємствах переплітаються інтереси суспільства, власника, колективу і працівника, розгортаються та вирішуються їх протиріччя.

6. Підприємство, здійснюючи виробничо-господарську діяльність, впливає на навколишнє природне середовище, визначаючи стан сфери перебування людини.

Головним завданням підприємства є господарська діяльність, спрямована на одержання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу й інтересів власника майна підприємства. Задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах регулюється державою економічними методами.

Ринкова економіка, базуючись на різноманітті форм власності, припускає функціонування підприємств різних господарсько-правових форм. Господарсько-правова форма підприємства визначається багатьма ознаками: порядком формування статутного фонду, ступенем відповідальності по зобов'язанням підприємства, іншим. Однак найважливішим є форма власності.

1.2. Види і сутнісна характеристика підприємств

Залежно від форм власності, передбачених законодавством, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян або суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законодавством.

У випадку, якщо в статутному капіталі підприємства іноземні інвестиції становлять не менш, ніж десять відсотків, воно зізнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному капіталі якого іноземні інвестиції становлять сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу створення і формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, що виділяє необхідне для того майно, формує відповідно Закону статутний капітал, нерозділений на частини (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, що їм призначається, керує підприємством і формує трудовий колектив на основі трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство створюється, як правило, двома або більше засновниками за їх загальним рішенням (договору), діє на основі об'єднання майна і/або підприємницької або трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного керування справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, які ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, які створюються у формі господарчого товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами.

Підприємства залежно від кількості працюючих і розміру валової виручки від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності» від 18.09.2008р. №523-VI змінені критерії віднесення підприємств до малих, середніх або великих.

Малі підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік становить не більше 50 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік не перевищує суми еквівалентної 70 млн. грн.

Середні підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік становить від 51 до 249 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік більше 70 млн. грн. і менше 100 млн. грн.

Великі підприємства – середньооблікова чисельність працюючих за рік більше 250 чоловік та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму еквівалентну 100 млн. грн.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, ділянок, бригад, бюро, лабораторій і т.п.), а також функціональних структурних підрозділів апарата управління (управлінь, відділів, бюро, служб і т.п.).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємств визначаються положеннями про них, які затверджуються у порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розклад.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємств із відповідними органами місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку. Такі підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Підприємство, як економічна система, є основною ланкою, де відбувається безпосереднє вирішення основної економічної проблеми. Воно надає робочі місця, виплачує заробітну плату, шляхом виплати податків воно бере участь у здійсненні соціальних програм. Створення продуктів і надання послуг відбувається, як відомо, на основі використання певних технологічних процесів, знарядь праці та матеріалів, навичок людей, їх знань, заснованих на спеціалізації та кооперації праці, що становить сутнісну характеристику підприємства. Виробничо-економічна діяльність підприємства починається з формування виробничих ресурсів (табл. 1.1).

Наведені ресурси розрізняються між собою як за призначенням, так і за часом їхнього використання. Так, наприклад, земля, надра, знаряддя праці вживаються одноразово і використовуються, як правило, протягом багатьох років (часом, десятків і більше). Вони створюють основний капітал. В умовах ринкової економіки підприємець повинен вести облік свого основного капіталу в грошовій формі для того, щоб у міру його зношування можна було не тільки відновлювати, але й підтримувати в порядку будівлю, споруди та обладнання.

Таблиця 1.1 – Виробничі ресурси підприємства

У матеріально-речовинній формі	У грошовій формі
	У прийнятій звітності	У ринкових умовах
Робоча сила	Фонд заробітної плати	Перемінний капітал
Знаряддя праці (машини, обладнання)	Основні фонди	Основний капітал
Предмети праці	Оборотні фонди	Оборотний капітал
Готова продукція (запаси, товари)	Фонди обігу	Оборотний капітал у сфері обігу
	Гроші в обороті (розрахунковий рахунок, розрахунки, каса)	Оборотний капітал у грошовій формі

У той же час предмети праці, готова продукція вироблюється і продаються постійно протягом року по кілька разів, створюють оборотний капітал, або оборотні кошти.

Процес виробництва полягає у тому, що наявні ресурси витрачаються для одержання необхідного результату у вигляді матеріального продукту або послуги.

Сучасна епоха характеризується тим, що розвинені країни перейшли на нову, вищу стадію цивілізованого прогресу - інформаційну (постіндустріальну). Якщо друга назва говорить про історичне місце, стадію розвитку суспільства, тобто про те, що вона наступила після індустріальної епохи, то перша вказує на її головну і визначальну рису. Століттями люди здійснювали виробництво на основі трьох факторів: земля, капітал, праця. Нова економіка пов'язана з виникненням та дією якісного фактору виробництва, яким є інформація й знання. Визначаються риса нового виробничого фактору полягає в тому, що воно само по собі, будучи високоефективним, проникає в традиційні фактори виробництва, перетворює їх, істотно підвищуючи ефективність їх функціонування. Інформаційно-телекомунікаційні технології, комп'ютерна техніка, на відміну від індустріальної машинної техніки, що множить в основному людські фізичні дії, пов'язані з операціями, різноманітними діями, є продовженням і збільшенням людського розуму. Вони перетворюють не тільки виробництво, але й систему управління, науку, освіту, медицину, все життя людини.

Історія свідчить, що роль факторів виробництва є визначальною не тільки в економіці, але і в розвитку суспільства. Коли поряд із землею і працею з'явився новий фактор виробництва - капітал, що одержав адекватну форму у вигляді машинного виробництва, то і економіка і суспільство стали капіталістичними. Точно так само поява нового фактору виробництва - інформації і знань - обумовило виникнення та поширення інформаційної економіки або економіки знань, а суспільство стало називатися інформаційним, або суспільством знань. Отже, як наприкінці XVIII століття промислова революція в Англії відкрила нову, індустріальну епоху і визначила індустріалізацію як шлях прогресу, так і в наш час розвинені країни відкрили нову стадію цивілізаційного прогресу - інформаційну (постіндустріальну) і визначили інформатизацію економіки та суспільства як шлях становлення нової економіки, нового суспільства. Тому тепер неможливо йти вперед, не створюючи інформаційний спосіб виробництва, не будуючи інформаційне суспільство.

От чому стратегічна мета нашої держави - це завершення ринкових реформ і становлення інформаційного способу виробництва, побудова інформаційної економіки, економіки знань, та інформаційного суспільства, тобто суспільства знань. Обґрунтованість і значимість зазначеної мети підтверджуються тим, що проблема створення інформаційного суспільства придбала загальносвітовий характер. ООН розробила Спеціальну програму створення інформаційного суспільства, що поєднує національні програми і спрямовує рух членів ООН на цьому шляху.