8.1. Економічна природа витрат
8.2. Аналіз витрат підприємства
8.3.Методика розрахунку витрат підприємства
Економічна природа витрат
Діяльність будь-якого підприємства супроводжується витратами з оплати праці працівників, транспортуванню, зберіганню й т.д. Витрати потрібні на організацію закупівлі товарів, на ведення обліку. Чим більше обсяг діяльності підприємств, галузей народного господарства, тим вище величина цих витрат, тим вагомішим є ощадливе ведення господарства. Тому проблема витрат прямо й безпосередньо пов'язана із проблемою економії матеріальних ресурсів. Режим економії невіддільний від ефективності виробництва, оскільки сприяє зниженню витрат у розрахунку на одиницю продукції.
Реформування бухгалтерського обліку істотно змінило методологічні основи одержання інформації про витрати підприємства. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємств, включають наступні види витрат (див. рис. 8.1.), які визначають класифікацію видатків за функціональним призначенням.
Витрати підприємств класифікуються також за економічним змістом або за елементами витрат. До них відносяться:
матеріальні витрати,
витрати на оплату праці,
відрахування на соціальні заходи,
амортизація,
інші операційні витрати.
Матеріальні витрати – витрати сировини й матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, електроенергії, запасних частин, використовуваних при виготовленні окремих видів продукції (робіт, послуг).
Витрати на оплату праці – це нарахування по окладах, тарифам, премії, заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток, оплата іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством.
Відрахування на соціальні заходи – відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування й т.д.
Амортизація – амортизація, нарахована на основні фонди, інші необоротні активи, нематеріальні активи, використовувані при виготовленні конкретних видів продукції (робіт, послуг).
Інші операційні витрати – плата за оренду об'єктів, вартість спеціальних інструментів і пристроїв, використовуваних для виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг) і т.д.
Витрати класифікуються відповідно до складу товарообороту на:
витрати з продукції власного виробництва;
витрати з покупних товарів, що пов'язано з різною витратоємністю власної продукції та покупних товарів.
Витрати виробництва враховуються в абсолютних і відносних показниках. Абсолютним показником витрат є сума витрат, а відносним – їх рівень, що виражається відношенням суми витрат у відсотках до суми товарообороту.
З абсолютної суми витрат не можна судити про якість роботи підприємств із різним обсягом товарообороту, і навіть того самого підприємства за різні періоди часу, тому що розширення мережі підприємств і збільшення випуску продукції неможливо без збільшення абсолютної суми витрат.
Показником якості роботи є рівень витрат – формула (8.1):
Рв =
|
(8.1) |
.
Рівень витрат обчислюється у відсотках до товарообороту, характеризує частку витрат у роздрібній ціні товарів і показує, у скільки обходиться доведення товарів від виробництва до споживачів, їх реалізація, торговельне обслуговування населення. Рівень витрат є якісним показником роботи підприємств ресторанного господарства. Це показник, що зв'язує витрати з обсягом товарообороту та випуску продукції. Саме тому рівень витрат широко використовується при аналізі й плануванні господарської діяльності підприємств ресторанного господарства. Рівень витрат є основою для оцінки виконання плану з витрат, для характеристики динаміки витрат.
На підприємствах часто постає питання: наскільки може виправдати себе розширення або скорочення виробництва й реалізації? При вирішенні цих питань важливо вміти розрахувати величину приросту витрат при розширенні економічної діяльності та, відповідно, скорочення витрат при її згортанні. Подібні витрати приросту і скорочення виражаються загальним поняттям граничні витрати. Під властиво граничними витратами розуміється зміна величини валових витрат, що відбулася в результаті зміни обсягу виробництва та реалізації на одиницю продукції. Однак, часто зміна витрат планується відповідно до набагато більших змін обсягів виробництва і реалізації. У таких випадках обчислити властиво граничні витрати не представляється можливим. Проте, можна розрахувати величину, що наближається за значенням до властиво граничних витрат, – так званих усереднених граничних витрат.
Під граничними витратами розуміється середня величина витрат приросту або витрат скорочення на одиницю продукції, що виникли через зміни обсягу виробництва та реалізації більш, ніж на одну одиницю. Пояснює поняття граничних витрат приклад (табл. 8.1.).
Таблиця 8.1 – Розрахунки граничних витрат
Виробництво |
Валові витрати |
Граничні витрати |
|
і реалізація |
(пост.) |
|
на одиницю продукції |
0 |
10 000 |
|
100 |
100 |
20 000 |
|
50 |
200 |
25 000 |
|
30 |
300 |
28 000 |
|
20 |
400 |
30 000 |
|
40 |
500 |
34 000 |
|
80 |
600 |
42 000 |
|
|
Так, із таблиці 8.1 видно, що граничні витрати на всі одиниці продукції, що знаходиться в інтервалі від 0 до 100 штук, складуть у середньому величину, рівну 100 грошовим од. на од. продукції.