5.3. Показники стану та ефективності використання основних фондів

Стан основних фондів характеризують певні якісні показники. Основі з них визначено нижче.

Коефіцієнт відновлення основних фондів характеризує інтенсивність введення їх у дію. Він показує, яка частка знову введених в експлуатацію фондів у загальній вартості основних коштів на кінець звітного періоду. Розраховують його за формулою (5.2):

КВБ=ОВВОДУ×100/ОБК,

(5.2)

де О_БК – балансова вартість основних фондів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття основних фондів (К_В) характеризує ту їх частку, що вибула за звітний період через старіння і зношування. Його обчислюють за формулою (5.3):

КВ=ОЗ×100/ОБН,

(5.3)

де О_З – основні фонди, що зносилися;

О_БН – балансова вартість на початок року.

Коефіцієнт приросту основних фондів (К_П) свідчить про їхній ріст у результаті відновлення. Його визначають за формулою (5.4):

КП = (ОВ – ОЗ)× 100/ОБК,

(5.4)

Ступінь середнього зносу основних фондів характеризується коефіцієнтом зношування (К_З). Формула розрахунку цього коефіцієнта має такий вигляд:

КЗ=З/Об,

(5.5)

де З- сума зношування основних фондів;

Об – балансова вартість.

Стан основних фондів визначається також коефіцієнтом придатності. Він показує, яку частку становить залишкова вартість основних фондів від їх первісної вартості – формула (5.6):

КП=(Об - З)×100/Об,

(5.6)

Велике значення для ресторанного господарства, як і для економіки в цілому, має підвищення ефективності використання основних фондів.

Ефективність - це широке поняття, що містить у собі найбільш раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів у інтересах більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб населення.

При вивченні економічної ефективності використання основних фондів застосовуються загальні показники, що характеризують економічну ефективність основних фондів будь-якого підприємства як частини виробничих фондів країни, і частні показники, що відображають специфіку даного виду діяльності, або використання окремих груп основних фондів, що характеризують ефективність.

До загальних показників економічної ефективності основних фондів відносяться показники: фондовіддача, фондоємність, а також рівень рентабельності основних фондів.

Основним показником є фондовіддача. Цей показник характеризується відношенням суми валового товарообороту до вартості основних фондів виробничо-торговельного призначення та показує розмір товарообороту на одиницю основних фондів – формула (5.7):

Ф = ТО/ОФ,

(5.7)

де Ф – фондовіддача,

ТО – виручка або обсяг продажу,

О_Ф – основні фонди в грошовому вираженні (середньорічна вартість).

Зростання фондовіддачі свідчить про інтенсифікацію розвитку ресторанного господарства як за рахунок появи більш досконалої техніки й обладнання так і за рахунок поліпшення використання основних фондів.

Показник фондоємності є оберненим показником до фондовіддачі. Він визначає, яка частина вартості основних фондів доводиться на 1 одиницю товарообороту або випуску продукції. Виражається цей показник формулою (5.8):

ФМ=ОФ/ТО,

(5.8)

Рівень рентабельності основних фондів характеризує суму прибутку, що доводиться на одиницю вартості основних фондів, і розраховується відношенням прибутку за рік до середньорічної вартості основних фондів. Цей показник є важливою характеристикою ефективності основних фондів, коли додаткові капіталовкладення спрямовані, у першу чергу, на зниження собівартості продукції.

Частні показники можуть відображати ефективність експлуатації устаткування або ефективність використання торговельної мережі. На прикладі ресторанного господарства до них відносяться:

1) валовий товарооборот, що припадає на одиницю вартості устаткування;

2) оборот з продукції власного виробництва, у розрахунку на одиницю вартості устаткування;

3) оборот, що припадає на одиницю вартості устаткування виробничого призначення.

Показниками оцінки ефективності використання торговельної мережі можуть бути такі:

1) валовий товарооборот, у розрахунку на квадратний метр площі підприємства;

2) валовий товарооборот, у розрахунку на квадратний метр площі залу;

3) відповідно, оборот з продукції власного виробництва на одиницю цих площ;

4) прибуток, у розрахунку на квадратний метр площі підприємства.

Найважливішим показником, який характеризує діяльність готелю, є коефіцієнт завантаження номерів, що розраховується як відношення числа проданих номерів до загального числа номерів за звітний період (день, тиждень, місяць, рік) – формула (5.9):

Коефіцієнт завантаження номерів = ,

(5.9)

Середній коефіцієнт завантаження готелів у світі досить стабільний і протягом останніх років складає 66–68%. Найвищі показники завантаження в останнє десятиліття (2000-2010 рр.). Мали готелі Амстердама – (78%), Барселони – (75%), Копенгагена – (76%), Лондона – (80%), Стокгольма – (76%).

Коефіцієнт завантаження також розраховується для проданих ліжок як відношення числа проданих ліжок до їх загальної кількості за звітний період. Цей показник часто називають коефіцієнтом гостьового завантаження – формула (5.10):

Коефіцієнт завантаження ліжок = ,

(5.10)

Середня ціна номера також має два варіанти розрахунку:

а) середня ціна проданих номерів дорівнює відношенню надходжень коштів від продажу номерного фонду готелю до числа проданих номерів за звітний період.

У цей же період середня ціна проданого номера у світі склала 131,5 дол. США. За цим показником лідирують готелі Женеви, Лондону, Мілану, Парижу, Риму;

б) середня ціна номерів дорівнює відношенню надходжень коштів від продажу номерного фонду до загального числа номерів за звітний період. Середня ціна номерів майже завжди нижче, ніж середня ціна проданих номерів (вони рівні у випадку 100%-го завантаження номерів). Цей показник часто використовується для мотивації персоналу готелю.

Середня ціна номерів у світі складає близько 100 дол. США. Список світових лідерів очолюють готелі Женеви, Лондону, Мілану, Парижу і Санкт-Петербурга. Останніми роками показник середньої ціни готельних номерів у світі має стійку тенденцію до зростання.

До необхідних для аналізу показників відносяться також інтенсивність та екстенсивність використання основних фондів. Інтенсивність визначається відношенням фактичного використання потужностей до проектного з однотипних (однойменних) машин і апаратів, а екстенсивність визначається як відношення фактичного часу роботи устаткування до повного календарного (або повного режимного) часу.