Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія Укр в запит і відповід ХХ стол.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Запитання № 27

Якими були причини і наслідки голодомору 1932/33 років?

В історичній літературі немає одностайності, щодо причин голодомору 1932/33 років. Радянська історіографія заперечувала існування голодомору, а мільйони селянських жертв називала вигадкою націоналістів. Представники української еміграції не тільки стверджували наявність голоду, а й наголошували, що "голод 1933 року був організований спеціально для України". У 1980 році цю думку про спеціально спланований проти українців голод детально аргументували два історики не українського походження - Роберт Конквест і Джеймс Мейс. Під впливом представлених документальних матеріалів у 1988 році спеціальна комісія американського Конгресу визнала факт існування голоду і ствердила, що український голод 1932/33 років за своїм характером і розмахом рівнозначний геноциду. До подібного висновку дійшла у 1988-1990 роках незалежна Міжнародна комісія, складена з всесвітньо відомих юристів і вчених-правознавців. У результаті дискусій комісія визнала слушність думки, що Сталінський режим хотів завдати смертельного удару українські й нації "як такій".

Отже, узагальнюючи, можна виділити в окрему групу думки дослідників, які акцентують увагу на національно-політичних причинах голодомору (Дж.Мейс, Р. Конквест, А. Безансон, Д. Соловей). Так Р.Конквест стверджував, що "голод запланувала Москва для винищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, але тому, що були українцями-селянами".

Інша група (Н.Іваницький, В.Марачко, Н.Верт) наголошу є на соціально-економічних причинах, "насильницьких хлібозаготівлях", "політиці продрозкладки" тощо.

Найбільш продуктивним і обґрунтованим видається синтетичний підхід на основі зіставлення різних концепцій "тоді факти пов'язані з голодом логічно складатимуться в цілісну картину" (С.Кульчицький, І.Касьянов, В.Даниленко).

Кількість жертв голодомору.

Радянський режим заперечував факт існування голоду, тому кількість жертв голодомору обчислити дуже важко: ніхто не вів облік загиблих. У 1937 році в СРСР був проведений черговий перепис населення. Він виявив величезні демографічні втрати, які сталися з часу проведення попереднього перепису 1926 року. Сталін дав розпорядження засекретити матеріали перепису 1937 року, а тих, хто володів інформацією (безпосередніх виконавців)-розстріляти. Це пояснює, чому серед істориків і демографів, які намагалися встановити число померлих на основі опосередкованих джерел, існують дуже суттєві розбіжності. Найбільшу кількість жертв надає Р.Конквест - 7 млн. чоловік, з них 5млн, в Україні, 1 млн. на Північному Кавказі, ще 1млн - в інших містах.

Група російських статистиків на підставі підрахунку середньомісячного рівня смертності, що в Україні 1932-34 років померло близько 2 млн. чоловік. Однак є серйозні підстави вважати цю оцінку явно заниженою.

Опубліковані нещодавно дані перепису 1937 року показують, що чисельність населення УРСР між 1931 і 1937 роком зменшилася на 2,8 млн. чоловік. Однак ці цифри не дають повного уявлення про масштаб жертв, оскільки частина померлих частково компенсувалась досить високим рівнем народжуваності у 1935-37 роках.

Український історик С.Кульчицький оцінює прямі втрати від голоду 3-3,5 млн. чоловік, а український демограф А.Перковський - 4 млн. чоловік."

Голод 1932-33 років став трагедією України:

  1. Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару голод завдав невиправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з'явилось колгоспне село, яке вже ніколи не повстало проти радянської влади;

                  1. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина;

                  2. На декілька поколінь голодомор імплантував у свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність;

                  3. Голод перервав тяглість поколінь у розвитку української національної еліти;

                  4. Голод призупинив "'українізацію'' міст Сходу і Півдня України, після нього поповнення міського населення відбувалося в основному за рахунок імміграції з Росії тощо.

Висновок:

Отже штучний голодомор 1932-1933 років був геноцидом і етноцидом, спрямованими проти основної субстанції української нації, а саме її селянства Це був план на знищення окремішньої української нації та перетворення її на просте населення України, заляканих підданих Кремля.

Запитання № 28