Охарактеризуйте Парламенти України в 90-ті роки.

Парламенти України:

Перші порівняно демократичні вибори в УРСР відбулися в березні 1990 р.

На 450 мандатів претендувало близько 3 тис. кандидатів, у середньому по шість-сім осіб на одне місце.

Хоч вибори відбулися ще в умовах монополії КПУ на засоби масової інформації, Демократичний блок домігся значного успіху: з 442 обраних депутатів Верховної Ради УРСР його підтримкою користувалися -111.

Демблок отримав перемогу у п'яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській та Київській, причому у Львівській області усі 24 мандати одержали кандидати від Руху.

У Верховній Раді утворилася парламентські більшість із ортодоксальних комуністів і консерваторів (" група 239") та парламентська опозиція - Народна рада, до складу якої увійшло 125 осіб, очолив Народну раду депутат, академік І.Юхновський.

На початку червня відбулися вибори Голови Верховної Ради, на цей пост претендувало 10 кандидатів. Комуністична більшість обрала головою парламенту В.Івашка, який одночасно був керівником комуністів республіки. Першим заступником став І.Плющ, заступником В.Гриньов. З липня І990 р. головою Верховної Ради УРСР обрано Л.Кравчука, а з 5 грудня 1991 р. Головою Верховної Ради України обрано І.Плюща.

З перших днів роботи Верховної Ради опозиція відігравала помітну роль. Її представники (І.Юхновський, О.Ємець, Д.Павличко. Л.Танюк, В.Яворівський та ін.) очолили 7 із 23 постійних комісій українського парламенту.

Історичною заслугою Верховної Ради України, обраної в березні 1990 р. стало прийняття нею Декларації про державний суверенітет України та Акту про незалежність України.

Другі (дострокові) вибори до Верховної Ради України відбулися 24 березня 1994 р.

У 450 виборчих округах окружними комісіями було зареєстровано 5833 кандидати у народні депутати України, в середньому по 13 осіб на один депутатський мандат.

На виборах, що проходили у два тури з 27 березня до 10 квітня бу ло обрано 338 народних депутатів, половина з них члени політичних партій. Найбільше місць отримали в парламенті КПУ- 101. Союзники комуністів СГТУ і Сел ПУ- здобули відповідно 14 і 18 мандатів. Рух мав у парламенті 20 своїх членів (6%). Решта партій спромоглися провести у Верховну Раду від одного до дев'яти своїх представників.

Отже, найбільшого успіху домоглися ліві партії, які контролювали понад третину мандатів: КПУ - 25%, СПУ - 5%, Сел ПУ - 6%.

Успіх комуністів на Сході, а націонал-радикалів на Заході відображав глибоке невдоволення виборців політикою правлячої еліти і кризу демократичного блоку, який не зумів запропонувати реальної альтернативи складній економічній ситуації.

18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради України обрано лідера соцпартії О.Мороза, першим заступником - О.Ткаченка, заступником - О.Дьоміна (пізніше В.Мусіяка).

Доробком другого українського парламенту стало значне розширення правової бази реформ (прийнято 753 закони), прийняття нової Конституції України, посилення контролюючих функцій вищого законодавчого органу (започатковані парламентські слухання, дні уряду).

Однак, продовжувались серйозні протиріччя між гілками влади, незбалансо­ваність їх повноважень, політичні протистояння, прийняття заполітизованих недіючих законів.

Треті вибори до Верховної Ради України відбулися 29 березня 1998 р. за новим виборчим законом - змішаною мажоритарно-пропорційною системою (225 депутатів від політичних партій і блоків, які подолали 4% бар'єр і 225 від одномандатних округів).

У виборах взяло участь 30 партій і блоків, чотирьохпроцентний бар'єр подолало - 8:

1. Компартія України - 24,7%, всього 121 місць.

2. Народний Рух України - 9,4% всього 40 місць.

3. Соціалістична та селянська партія - 8,6%, 34 місця.

4. Партія зелених України - 5.4%, 19 місць.

5. Народно-демократична партія - 5%, 30 місць.

6. Об'єднання "Громада" - 4,7%, 22 місця.

7. Прогресивна соціалістична партія - 4,04%, 16 місць.

8. Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 4,02%, 16 місць.

12 травня 1998 року XIV сесія Верховної Ради України розпочала свою роботу. Відкрила сесію і зачитала текст присяги найстарший за віком депутат від Івано-Франківщини Слава Стецько.

На посаду Голови Верховної Ради претендувало понад 50 депутатів (тільки кандидатура П.Симоненка пропонувалась чотири рази). Врешті, після довгих спроб Головою Верховної Ради обрано представника Селянської партії О.Ткаченка, заступниками А.Мартинюка і В.Медведчука. Які особливості Верховної Ради 1998 року можна виділити?

1. Комуністи мають найбільше мандатів, але при прийнятті своїх рішень більшості не мають, тобто 226 голосів не набирають.

2. Центристи і праві теж не перемогли, але й не зазнали поразки, бо вирішальне слово при прийнятті рішень за позафракційними, або внаслідок ситуаційної більшості.

3. Найбільше зросла у Верховній Раді кількість комуністів з 82 до 125, СДПУ (о) з 2 до 6,'ППСУ з 2 до 16, Рух з 20 до 44 і ПЗУ до 10. Зросла кількість депутатів-бізнесменів до 137 (навіть від КПУ 13 бізнесменів).

Зменшилось: аграрників - з 24 до 9, Реформи і порядок - з 6 до З, ДемПУ - з 6 до 1, УРП - з 4 до 1.

Отже, нинішню Верховну Раду можна назвати червонішою, зеленішою, урбанізованішою, просоціалістичною, рухівською і надто партійною.

Проте, (напевне, внаслідок внутрішніх розколів, суперечок, боротьби) у Верховній Раді немає політичної сили (ні "справа", ні "зліва"), яка би взяла на себе відповідальність за кризову ситуацію в країні, і заявила, що вона здатна покращити становище, бо її