Запитання № 60

Особливості економічної політики, причини кризових явищ в суспільно-Економічному житті України в 90-ті роки.

Політична незалежність України не стала передумовою здобуття республікою економічного суверенітету. Україна самостійно не обрала своєї моделі переходу до ринку, а була втягнута в ринкові перетворення за російським зразком, які також себе не оправдали.

Вже навесні 1992 р. Україна знаходилась в кризовій ситуації. Так, національний дохід в 1991 р. знизився на 10%, а наступного року - на 14%. Валова продукція промисловості за 1991 - 1992 рр. скоротилася на 13,4%, сільського господарства на 18%. Виробництво товарів народного споживання становило 84% рівня 1990 р.

На кінець 1992 р. економіка із стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. Інфляція досягла рубіжу 50%.

В 1993 р. незважаючи на надзвичайні повноваження Уряду Л. Кучми, економіка продовжувала розвалюватися. Випуск товарів народного споживання за 1993 р. скоротився на 21,3%. Виробництво промислової продукції знизилось на 21%. Інфляція перевищила 75%.

В першому кварталі 1994 р. національний дохід скоротився на 36% проти відповідного періоду минулого року, обсяг промислової продукції на 38%.

Зниження інфляції в середині 1994 р. було досягнуто, головним чином, за рахунок відстрочення бюджетних виплат і величезного зростання заборгованості. Наприклад, виконання бюджетного фінансування на освіту становило 64%, медицину 69%, культуру - 30%. Тіньовий сектор економіки сягнув в кінці 1994 р. 60%, грошова маса, що перебувала поза банківським обігом становила 40%.

Основна маса населення опинилася поза межею бідності, купівельна спроможність зменшилась у 5 разів, за межею бідності опинилося біля 70% населення, а кількість багатих становить до 10%.

У жовтні 1994 р. було проголошено курс на прискорення реформування як єдиний вихід із кризи і досягнення економічної стабілізації.

Основними напрямками реформування стали:

• фінансова стабілізація, послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи; ^:

• регульована та контрольована державою лібералізація цін;

• структурна перебудова виробництва на основі ринкової економіки;

• лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків; соціальний захист населення, підтримка власного виробника, вирішення соціальних, духовних проблем.

Ліберально-монетаристська модель реформування не змогла вирішити розв'язання кризових явищ, і особливо соціальних проблем. В 1995 р. було визнано необхідність кореляції реформ, пошуку власної української моделі ринкового трансформування економіки. Нові ідеї лягли в основу програми антикризових дій, яку Президент обнародував в 1997 р. В економічній сфері в 1995-1998 рр. відбулися певні зрушення, появилися паростки позитивних тенденцій:

• часткова, але періодична фінансова і цінова стабілізація, зниження інфляції;

• певні структурні зрушення: недержавний сектор виробництва в 1998 р. виробляв 66% промислової продукції;

• започаткувався процес повернення капіталу в Україну;

• інтенсифікувався процес приватизації, мала приватизація фактично завершена;

• відбулося роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств та інше.

Проте, ці тенденції не набули сталого характеру. В 1998 р.:

• збитково працювали 51% підприємств;

• нову конкурентоспроможну продукцію освоїли тільки 9% підприємств;

• на кінець 1998 р. знову почався спад промислового виробництва на 2-3% ( в загальному спад промислового виробництва порівняно з 1990 р: —60%);

• зросла заборгованість по зарплаті, її рівень досяг 7 млрд. гривень;

• скоротилося виробництво зерна на 58%, молока на 76%, цукру на 60% в порівнянні з 1990 р.;

• життєвий рівень населення впав в 10-20 разів порівняно з 1990 р., спостерігається стрімкий ріст безробіття і т.д.

Можна називати безліч причин, які привели до такого катастрофічного стану українське суспільство, але серед них можна насамперед визначиш дві загальних:

1. Продовження і наслідки тих кризових явищ, які мали місце в радянській економіці, особливо в 70-х - поч. 80-х років;

2. Помилки, прорахунки, негативні явища, які допущені і зроблені на етапі розбудови уже самостійної Української держави.

Про першу групу причин і явищ уже ішла мова, серед других можна назвати:

• нерішучість і стихійність в проведенні реформ;

• повільне реформування правової бази, недієвість прийнятих законів;

• протистояння між гілками влади, прокомуністична Верховна Рада і недієздатні вісім урядів України;

• недостатня увага і недосконалий механізм соціальних компенсацій;

• зовнішньоекономічні прорахунки. за безцінь вивезені величезні багатства за межі України;

• неефективна, антиселянська аграрна політика, пограбування села;

• наявність величезного бюрократичного, командно-адміністративного апарату, диктат центру;

• економічну свободу одержав не законний власник, виробник, господар, а директорський корпус, адмінапарат, мефіозні структури;

• нехтування, неувага до виховної, духовної, моральної сфери і т.д.

Запитання № 61