Особливості геополітичної ситуації та зовнішньополітичної діяльності України в кінці хх століття.
Зовнішня політика української державності протягом всієї багатовікової історії носить виразно демократичний миролюбивий курс, хоча, перебуваючи в центрі Європи, вона завжди була важливим об'єктом світової геополітики.
2 липня 1993 р. Верховна Рада схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України":
Зовнішня політика України спрямована на утвердження і розвиток незалежної демократичної держави.
Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами.
Україна не висуває жодних територіальних претензій до сусідів, як і не визнає жодних територіальних претензій до себе.
Пріоритетними сферами зовнішньополітичної діяльності є: розширення участі у європейському співробітництві; співробітництво в рамках СНД; активна участь в діяльності ООН; співпраця з державами ЄС і НАТО.
Україна має свої інтереси на Сході і на Заході, тому вона повинна відігравати роль мосту для взаємного їх проникнення і збагачення, гармонійно поєднуючи зовнішню політику як у східному, так і західному напрямках, в основі якої - незалежність, рівноправність, партнерство без сили і диктату.
В цьому суть багатовекторності зовнішньої політики України, враховуючи її геополітичну ситуацію в сучасному світі.
Які основні напрямки і результати зовнішньополітичної діяльності України в 90-і роки?
Вирішення проблеми ядерного роззброєння.
Тільки відмовившись від ядерного потенціалу Україна могла розраховувати на визнання світового товариства і надання ним гарантій безпеки і територіальної цілісності.
У січні 1994 р. під час зустрічей президентів США, Росії і України у Москві було підписано трьохсторонню заяву, відповідно до якої СІНА і Росія обіцяли надати Україні гарантії безпеки, як тільки вона завершить процес ядерного роззброєння і стане учасником договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
У 1996 р. Україна виконала взяте зобов'язання - вивезла і знищила третій за розміром ядерний арсенал світу, що спричинило своєрідний позитивний перелом у ставленні держав світу до України.
Інтеграція у світові, європейські політичні та економічні структури.
Україна - член понад 40 міжнародних організації!, бере участь у роботі понад 100 постійних або тимчасових органів, утворених в рамка цих організацій. В березні 1994 р. Україна підписала угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом, в листопаді 1995 р. ввійшла до Ради Європи, є повноправним членом Центральноєвропейської ініціативи.
Налагодження регулярного політичного діалогу з США та іншими державами світу.
Україну визнали і встановили дипломатичні, консульські відносини 148 держав світу.
Активізація відносин з СІЛА почалася з 1994 р. Візити до США Президента України Л.Кучми і Президента США Б.Клінтона до України, утворення і робота двохсторонньої комісії Кучма - Гор - вивели наші відносини на рівень партнерських.
Вашингтон, як і ряд інших провідних країн світу розуміє, що Україна нині є важливим чинником гарантування стабільності та безпеки у Європі, політичним фактором міжнародного життя.
Плідно розвиваються відносини з Німеччиною. За обсягом інвестицій вона займає друге місце після США, успішно працює понад 250 українсько-німецьких підприємств.
Активізувалось співробітництво із Великобританією, Францією, Австрією, Канадою та іншими державами.
Зміцнення зв'язків з НАТО.
У програмі інтеграції до європейських структур активізувались контакти України і НАТО.
У травні 1997 р. у Києві відкрито інформаційний центр НАТО. 9 липня 1997 р. у Мадриді підписано Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО. Документ підписали Президент України та лідери 16 держав-членів альянсу.
Відносини з країнами СНД і насамперед Росією.
3 21 грудня 1991 р. до складу СНД увійшло 11 колишніх республік СРСР (без Грузії і держав Прибалтики).
Суть відносин між державами СНД - спроба перейти від відносин залежності та підкорення в рамках єдиної унітарної держави до відносин рівноправних партнерів.
Інтеграційний процес в межах СНД має суперечливий характер. З одного боку, певна консолідація країн СНД дає змогу задовольнити взаємовигідні інтереси на основі багатостороннього співробітництва. З іншого - в інтеграційному процесі простежується домінуюча роль Росії, її бажання перетворити СНД у наддержавну структуру.
Стосунки України і Росії започатковані в договорі між ними, підписаному 19 листопада 1990 р. Б.Єльциним і Л.Кравчуком в Києві.
Больовими точками російсько-українських відносин стала проблема Криму та Чорноморського флоту. Певним підсумком російсько-українських відносин, спробою розв'язати існуючі протиріччя стало підписання 30 травня 1997 р. Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною, в 1998 р. ратифікованого парламентами обох держав. Пріоритетними у двосторонніх відносинах є співробітництво України із найближчими сусідами - Білорусією та Молдовою. В останні роки активізувався процес співробітництва з партнерами СНД азіатського регіону - Туркменистаном, Узбекистаном, Киргизтаном. Нові успіхи зовнішньої політики України залежитимуть від внутрішньої стабілізації, економічного і духовного розвитку, від авторитету держави на світовій арені.
Навчальне видання