Запитання № 52

Економічний потенціал України на початку 90-х років.

На території України (604 тис .км²) могли б розміститись десять європейських держав, таких як: Австрія, Албанія. Болгарія; Данія; Ірландія, Голландія, Люксембург, Угорщина, Швейцарія, Португалія.

В кінці 80-х років Україна виробляла зерна по 1 тоні на кожного жителя, але якщо за 15 років виробництво зерна в УРСР зросло на 18%, то державні поставки в центр - на 30%. В той час як фондоозброєність праці в сільському господарстві УРСР становила 12,7 тис. крб., то в РРФСР - 19 тис. крб. Україна володіла найпотужнішим економічним потенціалом серед радянських республік (46% обсягу виробництва продукції СРСР). Порівняльний економічний потенціал України серед радянських республік виглядає так: (в балах, максимум - 10 б.): сільськогосподарське виробництво - 10; ступінь індустріалізації - 9; мінеральні ресурси - 8; інфраструктура - 8; рівень забезпечення промтоварами - 7.

В 1989 р. виробництво цукрового буряка становило 1000 кг на душу населення, в Угорщині - 450 кг, Франції - 415 кг, Італії - 250 кг, Англії - 140 кг, СІЛА - 90 кг. Далеко попереду Україна і по виробництву цукру: в чотири рази більше ніж у США і у п'ять разів ніж у Англії. Щороку Україна вивозила за свої межі 4 млн. тон цукру (на світовому ринку тона цукру коштувала 340 доларів).

Спеціалісти підрахували, що потреби України в мінеральній сировині задовільняється: щодо флюсів - на 110%, титанової руди - 140%, марганцевої руди - на 165%, самородної сірки - на 200%, ртуті - на 150%, графіту - на 700%.

За даними на 1990 рік Україна виробляла на душу населення 2100 кг залізної руди. Для порівняння: США - 220кг, Франція - 170кг, Китай - 150кг. Японія - 0,5кг.

З виробництва товарного вугілля на душу населення (близько 3 тонн) Україна поступалася лише США, ФРН та Польщі, і випереджала Великобританію, Італію, Китай.

Україна виробляла у 1990 році 300 млрд. кіловат-годин електроенергії (теплові електростанції 68%, атомні - 25%). На душу населення це менше, ніж у США і ФРН, але більше, ніжу Великобританії й Італії. В Україні живе у два з лишком рази більше людей, ніж у всіх п'яти країнах Північної Європи разом узятих - Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії й Ісландії. На тисячу чоловік припадає 170 вузів і середніх навчальних закладів. За цим показником Україна поступалася лише США і Канаді і випереджала всі європейські держави. 14 відсотків усього населення зайнятого в народному господарстві має вищу і середню спеціальну освіту.

Чому цей потужний економічний потенціал республіки не забезпечив високий рівень життя в незалежній Україні вже на початку 90-х років?

1. Найперше - український народ не почував себе господарем в рідному домі. Тоталітарна, командно-адміністративна система обрубала, підірвала корені господаря-трудівника, власника.

2. Величезний потенціал України ішов в "закрома родини", в центрі на підтримку так званих "прокомуністичних режимів" у світі. До 25% потенціал}' республіки ішло на мілітаризацію, ВПК.

3. Економіка СРСР і України була затратною, самоїдною, енерго- і трудомісткою.

Зокрема, втрати сільськогосподарської продукції становили до 50% (в більшості держав світу до 5%). Наприклад, із 19 млн. тонн вирощеної картоплі споживали лише 6 млн. тонн, а 13 млн. тонн пішло на смітник. За кордоном закуповували до 31 млн. тонн зерна, а втрачали у себе до 60 млн. тонн (30% вирощеного).

На одну одиницю національного доходу витрачали в 4.5 рази більше палива, ніж в США і в 6,8 разів більше, ніж Японія.

Спосіб безперервного розливу сталі винайшли наші вчені, але японці закупили ліцензію і перевели заводи на безперервну розливку, якби ми своєчасно впровадили цей винахід в себе, то зберегли б стільки електроенергії, скільки виробляють всі атомні електростанції СРСР.

4. Вже в перші роки проголошення економічного і політичного суверенітету (1987-1991 рр.) потенціал України був пограбований, вивезений, розкрадений.

Взятий потенціал - природні і людські багатства України - за 70 років СРСР ніхто не повертав. Наші магазини спорожніли не тільки і не стільки через те. що промисловість погано запрацювала, а й тому, що "братні сусіди" спустошили полиці, вивезли товар за межі республіки, використовуючи девальвований союзний рубль.

Українські "човники" вивозили товар, продаючи його за гроші, які Росія одержувала за допомогою друкарського верстата.

Спритними ділками, партократами, тими, хто був ближче до державного і партійного корита, величезні багатства були вкрадені, "приватизовані", вивезені за межі України, вкладені в іноземні банки.

Так просто і легко - через нашу тисячолітню бездержавність, через історичну безпам'ятність, через хлопську покірність і підданство ми неодноразово в своїй історії втрачали те, що нам дав Бог, природа і праця власного народу.