Запитання № 10

Проаналізуйте обставини прийняття та основні положення

І Універсалу Центральної Ради.

Процес реалізації національно-територіальної автономії України під керівництвом Центральної Ради відбувався вкрай обережно з постійною оглядкою на Тимчасовий уряд. І все ж під тиском революційно настроєних мас (зокрема в травні 1917р 1-й Всеукраїнський військовий з'їзд висловився за негайне запровадження принципу національно-територіальної автономії України ) наприкінці травня до Петрограду виїхала делегація Центральної Ради на чолі з В. Винниченком для представлення перед Тимчасовим урядом Декларації Української Центральної Ради в якій містилися вимоги :

1. Щоб Тимчасовий уряд виявив в тому чи іншому акті своє принципове прихильне відношення до автономії України;

2. щоб на майбутній міжнародній конференції були допущені представники українського народу - тому що на цій конференції вирішуватиметься доля Галичини і західноукраїнських земель;

3. щоб було призначено спеціального Комісара по справах України при Тимчасовому уряді;

4. щоб солдатів-українців виділено було в особливі частини, як в тилу так і по можливості на фронті;

5. українізацію школи, признану Тимчасовим урядом для народної школи, поширити на середню та вищі школи;

6. увільнити і пустити додому полонених галицьких українців тощо.

Як бачимо досить помірковані вимоги, до речі висловлені у формі прохання як казав В.Винниченко: " Тільки десь там хоч згадайте, що ви іменно до автономії України ставитесь прихильно. Не заводьте її зараз, ми готові скільки там треба ждати здійснення цього постулату.» - були відхилені Тимчасовим урядом. Відмова мотивувалась тим, що:

1. Центральна Рада не обрана шляхом всеукраїнського голосування і тому вона не може висловлювати волю всього українського народу (характерно що Тимчасовий уряд теж не обирався всенародно, але він застосовував до себе і до Центральної Ради двійний стандарт);

2. проголошення автономії може спричинити цілу низку територіальних та інших непорозумінь;

3. питання про майбутній адміністративний устрій Російської Республіки мають вирішити тільки скликані в кінці року Установчі збори тощо.

Тим часом поступово рушилися ілюзії і надії лідерів Центральної Ради на порозуміння та підтримку російської демократії. Оцінюючи такий перебіг подій, та антиукраїнську політику Тимчасового уряду М. Грушевський слушно заявив: "Свято революції скінчилося. Настає грізний час!"

Всеукраїнський селянський з'їзд (10-16 червня 1917р.) і особливо ІІ-й Всеукраїнський військовий з'їзд (18-23 червня 1917р.) цікаво, що міністр війни О. Керенський заборонив проведення цього з'їзду, проте він розпочав свою роботу і Тимчасовому урядові не залишалось нічого іншого, як надіслати вітальну телеграму з'їздові, яку делегати зустріли реготом) закликати Центральну Раду припинити переговори з Тимчасовим урядом і негайно взятися за проведення в життя автономії України. Настрої військового з'їзду добре передає виступ солдата Білика, селянина з Черкащини: "Діти нам не простять, якщо ми не доб'ємося найменшого - національно-територіальної автономії. Коли не допомагають слова, то допоможуть шаблі. Настав для нас час узяти своє. Просити, кланятися ми не будемо, бо то - наше!"

Отже опираючись на рішення селянського і військового з'їздів 23 червня 1917р Центральна Рада проголосила свій 1-й універсал, у якому було проголошено автономію України ("однині самі будемо творити наше життя") Окрім цього в I-му Універсалі було:

1. заклик до всіх українців у тяжкий час все державного безладдя самостійно організовуватись і приступити до негайного закладання підвалин автономного ладу;

2. ще раз наголошувалося на суті домагань української демократії, на праві самостійного порядкування своїм життям;

3. у стислій формі викладалися вимоги Центральної Ради до Тимчасового уряду. Особливий акцент робився на сподіваннях, що по всій Росії будуть відібрані поміщицькі, казенні, царські, монастирські, та інші землі у власність народу;

4. Центральна Рада проголошувала себе виразником всенародної волі і брала на себе весь тягар відповідальності;

5. закликала українських громадян до злагоди і порозуміння з демократіями інших національностей і усунення на місцях осіб і органів «ворожих до українства», але не насильницькими методами, а шляхом їх переобрання тощо.

Запитання № 11

Проаналізуйте обставини прийняття та сутність II Універсалу.

Одним з перших кроків по виконанню рішень Центральної Ради після проголошення І Універсалу - стало створення уряду - Генерального секретаріату. (28 червня 1917р) на чолі з В. Винниченком (мало бути 14 осіб). Генеральний Секретаріат - перебрав на себе всі колишні виконавчі функції Центральної Ради, а Центральна Рада взяла на себе функції національного сейму (парламенту) тобто законодавчого органу всього українського народу.

Проголошення І універсалу та утворення Генерального Секретаріату викликали занепокоєння в Росії, яка переживала чергову політичну кризу [масові демонстрації, поразка на фронті, падіння авторитету Тимчасового Уряду тощо). Саме тому на початку липня делегація Тимчасового Уряду у складі - найвпливовіших міністрів О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі прибула до Києва для порозуміння з Центральною Радою. В результаті переговорів було досягнуто компроміс. Наслідком компромісу було проголошено 16 липня 1917р II Універсалу Центральної Ради та спеціальної постанови Тимчасового Уряду від того ж дня.

Отже в II Універсалі було офіційно заявлено, що Тимчасовий Уряд:

1. протягує руку українській демократії закликає у згоді з ним творити нове життя;

2. визнає Генеральний Секретаріат як носія найвищої краєвої влади в Україні, склад якого затверджується ТУ за погодженням з Ц.Р.;

3. допускає представників Ц.Р до кабінету військового міністра, до Генерального Штабу, з тим щоб вони брали участь у справі українізації війська без порушення боєздатності армії;

4. заявив про своє прихильне ставлення до розроблення проекту національно - політичного статусу України, а також проекту про вирішення земельної справи для їх винесення на Всеросійські Установчі збори.

Центральна Рада з свого боку :

1. відкладає здійснення автономії України до Всеросійських Установчих зборів і рішуче відкидає будь-які самовільні кроки для її досягнення;

2. поповнювалась «на справедливих основах представниками інших народів, що живуть в Україні» (слід зауважити, що відсоток наданих їм місць (30%) перевищував їх процентну частку серед жителів України (20 %); до складу Генерального Секретаріату було введено 2 росіянина, 2 євреї і 1 поляк. Таким чином Ц.Р. і Генеральний Секретаріат стали політичним органом не тільки українців, а й всього населення України). Досягнення компромісу (11-й універсал) не привело до стабілізації політичної ситуації, навпаки воно започаткувало чергову кризу Т.У (на знак протесту з нього вийшли 3 міністра - кадети; провал наступу на фронті, спроба більшовицького збройного перевороту...). І в Україні радикальні національні сили очолювані М. Міхновським, які були невдоволені угодовською політикою Ц.Р. спробували (17 липня 1917 року) силами українського полку імені П. Полуботка (близько 5 тис.) захопити владу в Києві і проголосити державну самостійність України.

Висновок :

В історичній літературі не має однозначної оцінки ІІ-го Універсалу. Одні автори наголошують, що це був крок назад, оскільки Ц.Р. відмовилась від самочинних кроків по здійсненню автономії України, інші підкреслюють, що це все таки був ще один крок вперед до тодішньої політичної мети. В. Винниченко стверджував, що це була перемога українства "якій було надано правової сили в юридичних актах державного характеру ", а М. Грушевський вважав 11-й Універсал "відкриттям нової сторінки в житті України". Намагаючись об'єктивно оцінити всі обставини прийняття II Універсалу мусимо чітко уявляти, що це був час серйозних випробувань і тому Ц.Р. змушена була проводити досить обережну, виважену політику, адже на боці Тимчасового Уряду була військова сила величезної держави і тому потрібно було максимально унеможливлювати втручання Росії в українські справи.