Як відбувався процес т.З. "оновлення Союзу" і його наслідки?

Влітку 1990 року новообрані парламенти союзних республік один за одним проголошували декларації про державний суверенітет. У цій ситуації М.Горбачов, обраний позачерговим з'їздом народних депутатів СРСР у березні 1990 р. Президентом СРСР, запропонував укласти новий союзний договір, який зберігав би унітарну, союзну державу.

З того часу всі політичні події були пов'язані з питанням, яким повинен бути новий союзний договір, які республіки ввійдуть в оновлений союз, на скільки центр збереже свою владу над республіками і т.д.

Державницькі, демократичні сили України з самого початку виступали проти заключення союзного договору, за незалежну суверенну українську державу, в певній мірі їх наміри були відображені в "Декларації про державний суверенітет України".

1 жовтня 1990 р. з початку роботи другої сесії Верховної Ради УРСР депутат С.Конєв зачитав звернення Асоціації демократичних Рад та демократичних блоків у Радах з вимогою відмовитися від підписання нового союзного договору в будь-якій формі.

В кінці вересня з початку жовтня 1990 р. в Києві відбулися масові мітинги і маніфестації під гаслами "Ні - союзному договору".

Серед вимог голодуючих студентів 2-17 жовтня 1990 р. був пункт про непідписання союзного договору.

Звичайно, така позиція демократичних сил України налякала імперську братію, благоденство якої було тісно пов'язано з існуванням унітарної держави.

З початку 1991 року проімперські сили намагаються перейти в контрнаступ, силою і обманом знову нав'язати союзний зашморг. В січні 1991 р. демократичні сили різних союзних республік спробували теж об'єднатися в Харкові, проводять установчу конференцію міжреспубліканського політичного блоку "Демократичний конгрес" (ДК). До його складу увійшли 42 партії, рухи із 13 республік СРСР У спільній декларації учасники ДК запропонували відкинути нав'язуваний центром проект союзного договору і приступити до підготовки самими республіками договору про співдружність незалежних держав.

В цій ситуації перший і останній Президент СРСР М.Горбачов вирішив скористатися "ленінським танго", заручитись "голосом народу" вдало, хитро і дипломатично "сформулювавши питання на референдум".

17 березня 1991 р. в союзному бюлетні референдуму було поставлено запитання: "Чи вважаєте ви необхідним збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?"

Український парламент після тривалих дебатів вирішив занести до бюлетенів додаткове республіканське питання:

"Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?"

На перше питання "так" відповіли 70,2%, на друге 80,2% громадян, що взяли участь у референдумі.

Галицька асамблея (представники виконавчої влади трьох областей: Івано-Франківської, Тернопільської і Львівської) прийняли рішення включити у бюлетень третє питання:

"Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам незалежно від національної та релігійної приналежності?"

Результати референдуму в Галичині були наступними:

Івано-Франківськ - відповіли "так"

• за союзне питання - 18,2%;

• за республіканське питання - 52%;

• Галицький референдум - 87,2%.

Львів - відповіли "так"

• за союзне питання - 16,4%;

• за республіканське питання -30,1%;

• Галицький референдум - 89,6%.

Чому 70% українського населення в березні 1991 р. підтримували горбачовську ідею про "оновлений союз"?

1. Референдум проводився під контролем домінуючої в суспільстві КПРС і КПУ

2. В кризовій політичній і економічній ситуації народ відчував страх за розвал імперії, яка володіла найстрашнішим в світі репресивним апаратом, який неодноразово використовувався проти власного народу, а лідер конаючого СРСР заявляв: "розвал СРСР - это значит резать по живому".

3. На результати референдуму вплинула роз' єднаність, розпорошеність, амбіційність політичних сил в республіці.

4. Певну частину населення заманив вдало сформульований термін "оновлений союз суверенних республік" і демократичні гасла.

5. І можливо, на нашу думку, головне (про це засвідчив Галицький референдум) - в цілому український народ ще не дозрів до ідеї самостійної, соборної, незалежної України.

23 квітня 1991 р. з ініціативи М.Горбачова була проведена зустріч у Ново- Огарьово (біля Москви) з керівниками дев'яти республік з метою найти копромісну формулу нового союзного договору.

Проте, до літа 1991р. ситуація в СРСР суттєво ускладнилась: на фоні активізації консерваторів різко погіршується економічна ситуація, радикалізується суспільно-політична активність народних мас.

Незважаючи на те, що в Ново-Огарьово в основному було узгоджено текст союзного договору і його підписання передбачаюся попередньо на 20 серпня 1991 р., український парламент під тиском Народної Ради вирішив відкласти розгляд проекту на осінь.

Імперські сили зрозуміли, що Україна може залишитись поза "оновленим союзом", а допустити цього вони не могли, бо пам'ятали більшовицьке: '"без Украины нет России...". тому перейшли до активних дій - силою і страхом взяти реванш.