7.3 Основні поняття та визначення вібрації

Виробнича вібрація – це механічні коливання, що передаються тілу людини або окремим його ділянкам та сприймаються як струс.

Джерела вібрації на нафтогазових об’єктах – вci працюючі механізми; бурильна колона, промивальна рідина та інше.

Параметри вібрації: частота f (Гц); амплітуда зміщення А (м), коливальна швидкість V(м/с); коливальне прискорення а (м/с²). Для визначення рівня віброшвидкості використовують формулу

, (7.10)

де V – діюче значения віброшвидкості;

Vo – порогове значення віброшвидкості (Vo=5∙10 ^-8 м/с).

Рівень віброшвидкості використовують для нормування вібрації.

7.4 Методи захисту від вібрації

1. Запобігання вібрації в джерелах її виникнення.

2. Антирезонансне настроювання вібраційних коливань шляхом зміни маси i жорсткості вібруючих конструкцій або встановлення нового робочого режиму.

3. Вібродемпфування – перетворення енергії коливань в інші види енергії за допомогою матеріалів з значним внутрішнім тертям (сплави на основі кобальта, нікеля, пластмаси, гума, дерево, покриття, мастики).

4. Віброгасіння - введения додаткових реактивних мас: фундаментів, віброгасників (додаткових коливальних систем).

5. Віброізоляція у вигляді пружинних, гумових або комбінованих опор.

Амортизуючі пристрої додатково розраховують. Коефіцієнт амортизації визначає ефективність амортизатора

, (7.11)

де f, f₀ – відповідно частота збурюючої сили агрегата i власна частота вертикальних коливань агрегата на амортизаторах.

Чим більше співвідношення частот f/f₀, тим більшу енергію поглинають амортизатори. Частота власних коливань агрегата fo залежить від статичного осідання χ амортизатора

, (7.12)

де χ_ст =Q/K - зменшення висоти амортизатора (см) під дією ваги агрегата;

Q = mg - вага агрегата, кгс;

К – необхідна жорсткість амортизатора, кгс/см.

Контрольні запитання і завдання

1. Як класифікують шум за часовою характеристикою ?

2. В яких одиницях вимірюють звуковий тиск ?

3. Який параметр використовують для нормування шуму ?

4. Як визначається рівень звукового тиску на певній відстані від джерела шуму?

5. Назвіть основні параметри вібрації ?

6. Який метод захисту від вібрації характеризується перетворенням енергії коливань в інші види енергії ?

7. Який вигляд має умова вибору гумових елементів віброізоляторів ?

8 Виробничі випромінювання

8.1 Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання

Іонізуюче – це випромінювання, під впливом якого з нейтральних молекул та атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини. Внаслідок впливу іонізуючого випромінювання в організмі людини можуть відбуватись хімічні, фізичні та біологічні процеси.

Ультрафіолетове випромінювання – це найбільша короткохвильова частина спектру сонячного світла. Генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках.

Іонізуюче

Квантове

Корпускулярне

Рис.81 - Класифікція іонізуючого випромінювання

Кількісна характеристика джерела випромінювання - це активність, яка визначається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу. В системі "Ci" – це одне ядерне перетворення за секунду – Бекерель (розпад/сек). Позасистемна одиниця – Kюpi: 1 Кю=3,77∙10¹⁰Бк.

Mipa дії іонізуючого випромінювання визначається його дозою. Розрізняють поглинуту та еквівалентну дозу.

Поглинута доза Дп характеризує енергію іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця виміру поглинутої дози в системі " CІ" – Грей, Гр (Дж/кг). Позасистемна одиниця - Рад. 1Гр=1Дж/Кг=100Рад.

Поглинута доза не враховує, що вплив однієї i тієї ж дози різних випромінювань неоднаковий.

Еквівалентна доза визначає вплив різних видів випромінювання та дозволяє приводити біологічний ефект будь-яких випромінювань до впливу γ-променів. Одиниці виміру еквівалентної дози в системі "CІ": зиверт, Зв (Дж/кг – для γ-променів). Позасистемна одиниця – бер.: 1 бер=0,01 Дж/Кг=0,013в. Зв'язок між поглинутою Дп та еквівалентною Де дозами має вигляд:

Де = кДп, (8.1)

де к – коефіцієнт якості випромінювання, який вказує у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється від такої ж дози γ-випромінювання (Кγ = 1; Кα = 20).

Гранична допустима доза Дгр - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за piк, яке при рівномірній дії на протязі 50 років не викличе погіршення стану здоров'я,

Де=Дгр∙Т , (8.2)

де Т - тривалість роботи в умовах іонізуючого випромінювання, piк. Ефективний період напіввиведення Теф. радіоактивної речовини з організму людини – це час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі за рахунок радіоактивного розпаду та біологічного виведення

, (8.3)

де Т_0,5 – період напіврозпаду – час, за який розпадається половина атомів радіоактивного елемента;

Т_б – період біологічного напіввиведення – час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок фізіологічного обміну.

Період напіврозпаду визначається законом природного розпаду радіоактивних атомних ядер

, (8.4)

де N, No – відповідно кількість ядер в даному об'ємі речовини на момент часу t та t=0;

λ – постійна розпаду, С^-1.