- •Загальні питання охорони праці
- •2 Основи законодавства з охорони праці
- •2.1 Державне управління охороною праці
- •2.2 Структура системи управління охороною праці в нафтогазовій галузі
- •2.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці
- •2.4 Стандартизація в галузі охорони праці
- •2.5 Відповідальність за порушення правил охорони праці
- •3 Виробничий травматизм
- •3.2 Методи аналізу виробничого травматизму
- •3.3 Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.1 Класифікація причин травматизму та професійних захворювань
- •3.4 Оцінка ефективності заходів з охорони праці
- •4 Промислова санітарія
- •4.1 Мікрокліматичні умови виробничого середовища
- •4.2 Небезпечні шкідливі речовини повітря робочої зони
- •4.3 Методи захисту від хімічних небезпек
- •5 Промислова вентиляція
- •5.1 Вентиляція на підприємствах нафтогазової галузі
- •5.2 Основи розрахунку вентиляції
- •5.3 Вентиляторні установки
- •5.4 Кондиціювання повітря
- •5.5 Опалення
- •6 Виробниче освітлення
- •6.1 Основні світлотехнічні величини
- •6.2 Нормування та розрахунок природного освітлення
- •6.3 Нормування та розрахунок штучного освітлення
- •6.4 Особливості штучного освітлення бурових установок
- •6.5 Освітлювальні прилади
- •7 Виробничий шум та вібрація
- •7.1 Основні поняття та визначення шуму
- •7.2 Засоби та заходи боротьби з шумом
- •7.3 Основні поняття та визначення вібрації
- •7.4 Методи захисту від вібрації
- •8 Виробничі випромінювання
- •8.1 Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання
- •8.2 Захист від іонізуючого випромінювання
- •8.3 Ультразвук
- •8.4 Інфразвук
- •8.6 Нормування електромагнітних полів
- •8.7 Методи захисту від електромагнітних полів
- •9 Безпека посудин, що працюють під тиском
- •9.1 Розрахунок міцності посудин, що працюють під тиском
- •Тонкостінні посудини
- •Товстостінні посудини
- •Розрахунок посудин, що працюють під зовнішнім тиском
- •9.2 Арматура, контрольно-вимірювальні прилади та запобіжні прилади
- •9.3 Реєстрація та технічне обстеження посудин
- •9.4 Заходи безпеки експлуатації балонів iз стисненим, зрідженим та розширеним газом
- •9.5 Безпека експлуатації газопроводів та компресорів
- •10 Безпека при експлуатації вантажо-підйомних машин
- •10.1 Конструктивні вимоги до впм
- •10.2 Запобіжні пристрої впм
- •10.3 Реєстрація та технічне обстеження впм
- •10.4 Канати
- •10.5 Безпека завантажувально-розвантажувальних робіт
- •11 Генеральний план промислових підприємств
- •11.1 Основні положення
- •11.2 Захисні та запобіжні пристрої
- •11.3 Вимоги до міцності обладнання
- •11.4 Заходи безпеки при ремонті обладнання
- •12 Основи електробезпеки
- •12.1 Класифікація електроустановок і приміщень
- •12.2 Дія електричного струму на організм людини
- •Визначення сили струму, що проходить через тіло людини
- •Особливості використання окремих типів електрообладнання
- •12.3 Правила устаткування електроустановок (пуе)
- •12.4 Розряди статистичної та атмосферної електрики
- •12.5 Заходи боротьби з небезпекою електроураження
- •13 Пожежна безпека
- •13.1 Основи процесу горіння
- •Самозаймання
- •13.2 Основи процесу вибуху
- •13.3 Основи пожежної профілактики
- •Профілактика пожеж при вогневих роботах
- •Заходи профілактики
- •13.4 Евакуація людей з зони пожежі
- •Евакуація при фонтануванні свердловини
- •13.5 Категорії вибухопожежонебезпечності виробництв
- •13.6 Заходи та засоби системи попередження пожеж
- •13.7 Заходи та засоби системи протипожежного захисту
- •13.8 Засоби протипожежного захисту
- •13.9 Організація служби пожежної безпеки
- •Післямова
- •Перелік використаних джерел
- •Приблизна класифікація об’єктів нафтової промисловості за степенем ураження електричним струмом.
- •Основне електрообладнання на бурових та нафтогазовидобувних об’єктах.
- •Небезпека виникнення зарядів статичної електрики.
7.3 Основні поняття та визначення вібрації
Виробнича вібрація – це механічні коливання, що передаються тілу людини або окремим його ділянкам та сприймаються як струс.
Джерела вібрації на нафтогазових об’єктах – вci працюючі механізми; бурильна колона, промивальна рідина та інше.
Параметри вібрації: частота f (Гц); амплітуда зміщення А (м), коливальна швидкість V(м/с); коливальне прискорення а (м/с2). Для визначення рівня віброшвидкості використовують формулу
,
(7.10)
де V – діюче значения віброшвидкості;
Vo – порогове значення віброшвидкості (Vo=5∙10 -8 м/с).
Рівень віброшвидкості використовують для нормування вібрації.
7.4 Методи захисту від вібрації
Запобігання вібрації в джерелах її виникнення.
Антирезонансне настроювання вібраційних коливань шляхом зміни маси i жорсткості вібруючих конструкцій або встановлення нового робочого режиму.
Вібродемпфування – перетворення енергії коливань в інші види енергії за допомогою матеріалів з значним внутрішнім тертям (сплави на основі кобальта, нікеля, пластмаси, гума, дерево, покриття, мастики).
Віброгасіння - введения додаткових реактивних мас: фундаментів, віброгасників (додаткових коливальних систем).
Віброізоляція у вигляді пружинних, гумових або комбінованих опор.
Амортизуючі пристрої додатково розраховують. Коефіцієнт амортизації визначає ефективність амортизатора
,
(7.11)
де f, f0 – відповідно частота збурюючої сили агрегата i власна частота вертикальних коливань агрегата на амортизаторах.
Чим більше співвідношення частот f/f0, тим більшу енергію поглинають амортизатори. Частота власних коливань агрегата fo залежить від статичного осідання χ амортизатора
, (7.12)
де χст =Q/K - зменшення висоти амортизатора (см) під дією ваги агрегата;
Q = mg - вага агрегата, кгс;
К – необхідна жорсткість амортизатора, кгс/см.
Контрольні запитання і завдання
Як класифікують шум за часовою характеристикою ?
В яких одиницях вимірюють звуковий тиск ?
Який параметр використовують для нормування шуму ?
Як визначається рівень звукового тиску на певній відстані від джерела шуму?
Назвіть основні параметри вібрації ?
Який метод захисту від вібрації характеризується перетворенням енергії коливань в інші види енергії ?
Який вигляд має умова вибору гумових елементів віброізоляторів ?
8 Виробничі випромінювання
8.1 Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання
Іонізуюче – це випромінювання, під впливом якого з нейтральних молекул та атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини. Внаслідок впливу іонізуючого випромінювання в організмі людини можуть відбуватись хімічні, фізичні та біологічні процеси.
Ультрафіолетове випромінювання – це найбільша короткохвильова частина спектру сонячного світла. Генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках.
Іонізуюче
Квантове
Корпускулярне
Рис.81 - Класифікція іонізуючого випромінювання
Кількісна характеристика джерела випромінювання - це активність, яка визначається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу. В системі "Ci" – це одне ядерне перетворення за секунду – Бекерель (розпад/сек). Позасистемна одиниця – Kюpi: 1 Кю=3,77∙1010Бк.
Mipa дії іонізуючого випромінювання визначається його дозою. Розрізняють поглинуту та еквівалентну дозу.
Поглинута доза Дп характеризує енергію іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця виміру поглинутої дози в системі " CІ" – Грей, Гр (Дж/кг). Позасистемна одиниця - Рад. 1Гр=1Дж/Кг=100Рад.
Поглинута доза не враховує, що вплив однієї i тієї ж дози різних випромінювань неоднаковий.
Еквівалентна доза визначає вплив різних видів випромінювання та дозволяє приводити біологічний ефект будь-яких випромінювань до впливу γ-променів. Одиниці виміру еквівалентної дози в системі "CІ": зиверт, Зв (Дж/кг – для γ-променів). Позасистемна одиниця – бер.: 1 бер=0,01 Дж/Кг=0,013в. Зв'язок між поглинутою Дп та еквівалентною Де дозами має вигляд:
Де = кДп, (8.1)
де к – коефіцієнт якості випромінювання, який вказує у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється від такої ж дози γ-випромінювання (Кγ = 1; Кα = 20).
Гранична допустима доза Дгр - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за piк, яке при рівномірній дії на протязі 50 років не викличе погіршення стану здоров'я,
Де=Дгр∙Т , (8.2)
де Т - тривалість роботи в умовах іонізуючого випромінювання, piк. Ефективний період напіввиведення Теф. радіоактивної речовини з організму людини – це час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі за рахунок радіоактивного розпаду та біологічного виведення
,
(8.3)
де Т0,5 – період напіврозпаду – час, за який розпадається половина атомів радіоактивного елемента;
Тб – період біологічного напіввиведення – час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок фізіологічного обміну.
Період напіврозпаду визначається законом природного розпаду радіоактивних атомних ядер
,
(8.4)
де N, No – відповідно кількість ядер в даному об'ємі речовини на момент часу t та t=0;
λ – постійна розпаду, С-1.
