13.5 Категорії вибухопожежонебезпечності виробництв

За вибухопожежонебезпечністю вci виробництва поділяютъся на такі групи: вибухопожежонебезпечні, пожежонебезпечні, вибухонебезпечні. Додатково, крім того, розрізняють 6 категорій вибухопожежонебезпечності об'єктів. Категорії А, Б відносять до групи вибухо-пожежоненебезпечних виробництв; категорії В, Г, Д – пожежонебезпечні; категорія Е –вибухонебезпечні. В процесі визначення групи та категорії виробництва враховують такі параметри: нижня границя спалаху (вибух) за концентрацію газу в повітрі та температурою; здатність горіти або вибухати при взаємодії з водою, киснем, повітрям або одне з одним, агрегатний стан речовин: тверді, рідкі, газоподібні; характер виділень під час теплової обробки.

Розрахункові параметри, які визначають категорію виробництва визначаються експериментально або з використанням емпіричних формул.

Нижня концентраційна границя спалаху (НКГС) та верхня концентраційна границя спалаху (ВКГС) визначаються за формулами.

НКГС = 100 P₁/P_атм ;

(13.3)

ВКГС = 100 Р₂/Р_атм ,

де Р₁ Р₂ – тиск насичених парів при температурах, що відповідають нижній i верхній границі (температурній) спалаху.

Р_атм – атмосферний тиск.

13.6 Заходи та засоби системи попередження пожеж

1. Дотримування протипожежних інтервалів між свердловиною та іншими об'єктами та між окремими свердловинами при кущовому бурінні.

1. Площа бурової не повинна містити трубопроводи i кабельні лінії.

2. Використання протипожежних матеріалів при спорудженні приміщення для ДВГ, бурових насосів. Використання іскрогасників для вихлопних труб.

3. Обмеження швидкості спуску бурильної колони (НКТ) для запобігання нагрівання фрикційного гальма бурової лебідки та виникнення іскри.

2. Використання пило-вибухозахищеного освітлювального обладнання та прожекторів.

3. Періодичний контроль загазованості повітря робочих зон.

7. Періодичний контроль стану обладнання для запобігання його перегріву, механічного руйнування деталей, аварійного режиму експлуатації електрообладнання, контроль за герметичністю обладнання.

8. Комплекс заходів попередження фонтанування свердловин: гідростатичний тиск рідини свердловини повинен на 5-15% перевищувати пластовий (заходи по підтримуванню необхідної густини та рівня бурового розчину).

9 При компресорному способі експлуатації свердловин всмоктувальна лінія компресора повинна починатись за межами зон скупчення горючих газів. Для запобігання попадання в компресор нафти i газу з свердловини необхідно розміщати зворотні клапани між устям та газорозподільними будками.

10 Глибинонасосний спосіб експлуатації: надійне заземлення рами верстата-качалки, контроль за електрообладнанням УЕВН, механізація намотування силового кабелю.

Для забезпечення пожежної безпеки площадка для монтажу бурової установки звільняється від наземних та підземних трубопроводів i кабелiв, очищується від лісу, кущів та трави в радіусі не менше 50 м. Навколо вишки та інших наземних споруд встановлюють площадки шириною 10-12 м. Корпуса конструкції обробляють вогнезахисною сумішшю. Паливну ємність для двигунів внутрішнього горіння розміщують не ближче 20 м від приміщення в якому вони розміщені. В місцях проходження вихлопних труб через стіни, підлоги та дах приміщення між трубою та горючими конструкціями залишають зазор не менше 15 см, а труби обертають азбестом.

При плануванні підприємства враховується необхідність:

• розподілу виробничих об'єктів на зони по функціональному призначенню та категоріям пожежної небезпеки;

• раціонального розміщення окремих цехів та установок з врахуванням особливостей технологічних процесів, рельєфу місцевості, направлення вітру;

• дотримання протипожежних розмірів між будівлями та спорудами;

• розчищення трас трубопроводів, електроліній, ліній зв'язку, автоматизації і телемеханізації.

Основні виробничі будівлі та споруди группують за функціональним призначенням та категоріями пожежної небезпеки, утворюючи окремі зони. Цим досягається можливість підтримування в кожній зоні певного протипожежного режиму, а у випадку виникнення пoжeжi виключається її поширення на більшу територію промислового об'єкта.

Об'єкти з відкритим вогнем (котельні, печі вогневого підігріву) розміщають за вітром по відношенню до будівель та споруд з підвищеною пожежною небезпекою. Резервуарні парки розміщають на понижених ділянках місцевості або так, щоб природній рельєф місцевості міг бути використаним для перешкоди та відведення рідини.

Протипожежний розрив між пожежо та вибухонебезпечними установками, обладнанням та агрегатами розміщеними на відкритих площадках i виробничими, допоміжними та іншими будівлями та спорудами можна визначити за формулою

, (13.4)

де n – протипожежний розрив, м;

F – площа полум'я, рівна площі вікон, м²;

k – коефіцієнт, що визначається категорією приміщення (k =1,22-1,47).

Розміщення підземних та наземних нафто, газо i продуктопроводів та електрокабелів повинне задовільняти протипожежні вимоги, для чого їx прокладають на певній відстані від будівель.

Протипожежні перешкоди в будівлях. Для запобігання поширення вогню по всій будівлі використовують перешкоди у вигляді протипожежних стін та перекриття або встановлюють протипожежні зони.

Протипожежні стіни (брандмауери) – це глухі негорючі стіни, що перетинають будівлю по вертикалі в повздовжньому або поперечному напрямку. Вони спираються на фундамент i зводяться на всю висоту, розділяючи горючі та малогорючі покриття, перекриття, фонарі та інші конструктивні елементи будівель i піднімаються над горючим дахом не менше, ніж на 60 см, а над негорючим на 30 см. Протипожежні стіни призначені для поділу на секції виробничих та складських приміщень з різною пожежною небезпекою; відокремлення адміністративно – побутових та складських приміщень від виробничих; зменшення протипожежних розривів між будівлями, а також між будівлями та спорудами. Межа вогнестійкості протипожежних стін повинна складати не менше 4 год.

Протипожежні зони встановлюють в тих випадках, коли за умовами технологічних процесів виробництва неможливе використання протипожежних стін. Протипожежна зона являє собою полосу негорючого покриття, що спирається на один або декілька рядів негорючих опор або на зовнішні негорючі стіни. Вона може бути виконана також у вигляді негорючої полоси будівлі певної ширини, що перетинає її по довжині або ширині. Topці поперечних зон обмежують вертикальними козирками, що виступають над горючою покрівлею не менше, ніж на 60 см.

Границі вогнетривкості несучих стін та колон протипожежних зон складають не менше 4 год, а покриттів та перекриттів – не менше 2 год.

Обвалування. При зберіганні нафти, нафтопродуктів та інших горючих рідин, а також зрідженого газу в наземних або напівпідземних резервуарах навколо окремо розміщеного резервуара або групи резервуарів роблять обвалування, яке запобігає перетіканню рідини під час аварії та при пожежі. В окремих випадках замість глиноземних валів споруджують негорючі стіни. Об'єм обвалованого простору повинен дорівнювати об'єму окремо розміщеного резервуара або складати 0,5 об'єму групи резервуарів, а висота вала повинна бути не менше 1м. Відстань від стінок наземних резервуарів до підошви обвалування або відбиваючих стінок повинна бути не менша половини діаметра найближчого до них більшого резервуару, але не менше 5 м.Для швидкого видалення нафти або нафтопродуктів з установок при аварії або пожежі на деякій віддалі від неї споруджують аварійні ємності, які з'єднують з установками аварійними трубопроводами. На установках по підготовці нафти, а також по сепарації газу останній відводять на факел. Факельний стояк обладнують пристроями для підпалювання газу та його стійкого горіння.