11 Генеральний план промислових підприємств

11.1 Основні положення

Генеральний план промислових підприємств – це викреслена в масштабі схема промислової площадки з проектованими та існуючими будівлями та спорудами, основними дорогами та проїздами, благоустроєм та озелененням території. При проектуванні підприємств нафтогазової галузі враховують необхідність захисту населення навколишньої місцевості від дії виробничих шкідливостей. Ці умови визначені санітарними нормами проектування промислових підприємств, що встановлюють між виробничими підприємствами та житловими районами існування відповідних санітарних зон. Ширину санітарно - захисної зони поділяють на 5 класів: 1 – 1000 м; 2 – 500 м; 3 – 300 м; 4 – 100 м; 5 – 50 м. За границю санітарно-захисної зони приймають крайній ряд експлуатаційних свердловин, найближчий до контуру газонафтового родовища. Залежно від складу та кількості шкідливих речовин вcі промислові підприємства відповідно з санітарними нормами поділяють на 5 класів.

При розміщенні промислових підприємств, що виділяють шкідливі речовини необхідно враховувати домінуючі напрямки вітрів. Площадки таких підприємств розміщають за вітром по відношенню до найближчого житлового району. Напрям домінуючих вітрів визначають за даними метеослужби для річного періоду або окремих частин року. Площа промислового підприємства може визначатись за формулою

, (11.1)

де N – кількість працюючих на підприємстві;

а – площа забудови на одного працюючого (а = 15-20 м²/люд.);

b – площа зайнята транспортними шляхами, м²;

η – коефіцієнт занятості площі (η = 0,35 - 0,5).

Площа промислового підприємства повинна бути розміщена на місцевості з незначним нахилом для забезпечення відведення поверхневих вод.

При проектуванні генерального плану підприємства використовують декілька принципів, зокрема принцип функціонального зонування: площадки поділяють на передзаводську, виробничу, підсобну та складську. Для обмеження поширення пожежі на території підприємств суттєве значення має дотримування певних відстаней між будівлями. За основу при цьому приймають степінь вогнестійкості будівель та категорію виробництва за вибухо, вибухопожежною та пожежною небезпекою. Так відстані між будівлями та спорудами I i II класів вогнестійкості, якщо в них не розміщені виробництва небезпечні за вибухом або пожежею переважно не нормують. Якщо ж в цих будівлях розміщені вибухо або пожежонебезпечні виробництва, то відстані між ними приймають не менше 9 м. Будівлі, споруди, відкриті установки, в яких ведуться виробничі процеси з виділенням шкідливих речовин не можна розміщати за вітром по відношенню до інших будівель та споруд. При цьому склади горючих та легкозаймистих рідин та зріджених газів розміщають в низьких місцях рельєфу по відношенню до інших об'єктів з метою запобігання поширення пожеж.

Транспорт на підприємстві поділяють на зовнішній та внутрішній. Зовнішній транспорт призначений для зв'язку з розміщеними за межами підприємства базами сировини, об'єктами виготовлення деталей споживачами готової продукції. Внутрішній транспорт планують з врахуванням потужності товарообігу та характеру переміщення вантажів по території підприємства.

Для переміщення матеріалів по території підприємства використовують залізнодорожний, автомобільний, трубопровідний, пневмотранспорт, конвеєрний та гідравлічний транспорт.

Виробничі будівлі, особливо ті, в яких можуть утворюватись вибухонебезпечні концентрації, наприклад газорозподільчі будки, необхідно будувати з врахуванням як найкращого природного провітрювання. Їх доцільно споруджувати з легкоскидуваними перекриттями – дахами. При будівництві необхідно також враховувати умови найкращого природного освітлення. Для обслуговування окремих виробничих об'єктів на території об'єктів нафтогазової галузі повинні бути передбачені дороги: шириною не менше 3,5 м для одностороннього та 6 м - для двостороннього руху та підїзні шляхи i площадки для розвертання машин i розвантаження труб та іншого обладнання.

Трубопроводи в місцях перетину шляхів та переходів повинні бути закопані в землю або підвішені на опорах. Ділянки трубопроводів розміщених над дорогами та переїздами обладнують запобіжними приспосібленнями, що запобігають падінню термоізоляції на землю у випадку її руйнування.

На нафтогазових підприємствах повинно бути передбачено водопостачання для технологічних, протипожежних та господарсько — побутових потреб. На виробничих об'єктах передбачають санітарно- побутові приміщення. При неможливості їх природного провітрювання встановлюють механічну вентиляцію. Устрій цих приміщень регламентується санітарними нормами проектування промислових підприємств.

Нафтогазові підприємства обладнують каналізацією для відведення господарських та виробничих стічних вод, що утворюються при підземному та капітальному ремонті свердловин, транспорту та зберіганні нафти. Каналізаційні мережі, що можуть містити гази, повинні мати гідравлічні затвори, для запобігання надходження газів в приміщення. Не допускається скидування в каналізацію нафтового бруду, шламу та іншого. Bci ями, колодязі, котловани, чани та резервуари, що виступають над поверхнею землі не менше ніж на 1 м для запобігання падіння в них огороджують або перекривають. Колодязі підземних комунікацій закривають кришками.

Устя недіючих, законсервованих та ліквідованих свердловин повинні бути герметизовані та мати розпізнавальні знаки, забезпечені засувкою або вентилем для зниження тиску під час реконсервації. Штурвали запірної арматури повинні бути зняті.

Прокладка електрокабеля та повітряних ліній на території нафтогазових підприємств здійснюється з забезпеченням вимог правил устрою електроустановок.