8.2 Захист від іонізуючого випромінювання
1 Регулювання відстані до джерела випромінювання. Величина радіоактивності джерела випромінювання М[мкю], відстань до нього R[m] та час опромінення т(год) зв'язані співвідношенням
,
(8.5)
2 Використання захисних екранів. Послаблення іонізуючого випромінювання при використанні захисних екранів характеризується експоненціальним законом
,
(8.6)
де Io, Ix — інтенсивність випромінювання при відсутності та при наявності екрана;
μ– коефіцієнт послаблення при наявності екрана;
х – товщина екрана.
Індивідуальний контроль величини дози опромінення. Методи контролю: сцинтиляційний, хімічний, фотографічний, іонізаційний.
Індивідуальний захист працюючих: спеціальний одяг, респіратори, протигази, маски, засоби медичної профілактики (радіопротектори).
Використання для радіометричних досліджень радіоактивних ізотопів з малим періодом напіврозпаду: йод – 131, цинк – 65, цирконій – 95, залізо – 59 та інші.
Використання технічних засобів для приготування та використання радіоактивних розчинів: контейнерів для транспортування, маніпуляторів, спеціальних пристроїв.
8.3 Ультразвук
Це механічні коливання пружнього середовища з частотою більше 20 кГц. Ультразвук створює шкідливу дію на організм людини, приводячи до функціональних розладів нервової системи, зміни тиску, складу та властивостей крові, головної болі, швидкої втомлюваності, втрати слухової чутливості. Ультразвук може діяти на людину як через повітряне середовище, так i через рідку та тверду фазу (контактна дія на руки). Згідно з нормами рівень звукового тиску в діапазоні частот 20-100 кГц не повинен перевищувати 110 дб.
Ультразвук використовують для дефектоскопії обладнання, зварних швів, фізико – хімічних досліджень при визначенні густини, пружності, структури матеріалу та іншого; очищення поверхонь i т. д.
Захист від дії ультразвуку забезпечується:
використанням в обладнанні більш високих робочих частот, що мають допустимі piвнi звукового тиску;
використання звукоізолюючих кожухів та екранів та розміщення звукоізолюючих установок в окремих приміщеннях;
запобігання безпосереднього контакту з інструментом, рідинами або виробами;
використання спеціальних приспосіблень: сітки, ручки з віброізолюючим покриттям, гумові рукавиці.
8.4 Інфразвук
Це коливання пружнього середовища з частотою менше 16 Гц. Дія інфразвуку з рівнем звукового тиску 100 - 120 Дб викликає головний біль, а підвищення рівня звукового тиску - відчуття вібрації внутрішніх органів (на частотах 5-10 Гц), зниження уваги, працездатності, появу відчуття страху, порушення функцій вестибулярного апарату. Відповідно з санітарними нормами рівні звукового тиску в октавних полосах з середньогеометричними частотами 2, 4, 8 та 16 Гц повинні бути не більше 105 Дб, а в полосі з частотою 32 Гц – не більше 102 Дб.
Основні джерела інфразвуку: ДВС, реактивні двигуни, вентилятори, поршневі компресори, машини та механізми, що працюють з числом робочих циклів менше 20 за секунду, кондиціонери, самохідні машини та інше.
Основні заходи боротьби з інфразвуком:
підвищення швидкохідності машин, що забезпечує перевід максимуму випромінювань в область слухових частот;
підвищення жорсткості конструкцій великих розмірів;
установка глушників реактивного типу, в основному резонансних та камерних;
усунення низкочастотних вібрацій;
На відміну від методів боротьби з шумом та вібрацією основним є запобігання виникнення інфразвуку, тобто усунення джерела його виникнення.
8.5 Електричні поля та електромагнітне випромінювання.
Джерела електромагнітних полів: атмосферна електрика, радіовипромінювання сонця та галактик, квазістатичні, електричні та магнітні поля Землі, штучні джерела (генератори, індуктори, антени та інше).
Дія електромагнітних полів на людину залежить від величини напруги поля, потоку енергії, частоти коливань, розміру опроміненої поверхні тіла та індивідуальних особливостей організму. Електромагнітні поля викликають нагрівання тканин людини, погіршують зір, порушують процес обміну, функції серцево – судинної системи, нервової системи, органів дихання, травлення i т. д.