§ 14. Синонімічні заміни особових займенників

Стилістичний потенціал особових займенників по­в'язаний насамперед із різноманітними семантичними , переносами. Розглянемо основні випадки метафорично­го використання займенників цього розряду.

І. ПЕРЕНОСНЕ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВІ І ОСОБИ

1. Займенник я, основною функцією якого є вказівка на мовця, може вживатись із значенням «особистість, індивідуум»: А втім, грайте себе, грайте. Я — це світ, театр, трагедія, комедія й драма, але ж треба, щоб усе це було — світ, і театр, і драма, а не самі диктові декорації, по яких течуть фольгові ріки (В. Дрозд).

2. У науковому і публіцистичному стилях у значенні «я» використовується займенник ми (так зване «ав­торське ми»): Нам би хотілося детальніше зупинити­ся на цій проблемі; У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору.

У художньому мовленні займенник ми вживається замість я для відтворення особливостей селянського мовлення. У таких випадках він виражає самоприни­ження, самозневагу мовця, іноді з відтінком іронії: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призви­чаєні! (М. Кропивницький).

3. Займенник ми може заступати займенники другої особи однини і множини, створюючи відтінок співчуття, поблажливості: Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала, — Поліна Іванівна підвела на Настю очі — Ну, чого мовчите? Погано спали? (Л. Романюк).

П. ПЕРЕНОСНЕ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ П ОСОБИ

1. Займенник ти у художньому мовленні часто по­значає мовця. Таке використання здебільшого трап­ляється в описах роздумів, інтимних переживань, як-от: Звичка була у старого з самим собою розмовляти, навіть сперечатися. Отож і тепер гомонів: — Либонь, ночі прибавилось?» А ти ж думав, — скоро осінь! Он і гуси на яру, і косарі зійшли». (М. Куліш).

Займенник ти може вживатися в узагальнено-осо­бовому значенні, тобто позначати будь-яку особу, у тому числі і мовця: Після розповідей Дмитра Івановича кожен із нас ще довго відчуває на собі їхній вплив, від них ти стаєш ніби дужчим, відважнішим, тобі хо­четься жити по совісті, по правді (О. Гончар). Ці нічні марення після задухи пакульського клубу, де ти побачив ще один сон з розплющеними очима, і хоч уже лічиш, винесений юрмою під зоряне небо, дні до щас­ливого менту, коли біля клубу знову призивно зататакає движок кінопересувки, весь ти ще там — у країні кінотіней, в чорно-білій ілюзії, яка тебе так вабить і куди ти ладен хоч зараз летіти, як летить журавель вирій, бо ж тут, у Пакулі, ти лишень тимчасово (В. Дрозд).

2. Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна мно­жина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш); Чого ви, тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий).

Паралельне вживання займенників ти і ви стосовно однієї особи розкриває динаміку стосунків героїв, ви­ражає зміну почуттів, як-от:

Осінній день березами почавсь.

Різьбить печаль свої дереворити.

Я думаю про тебе весь мій час.

Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «ви»;

Чи ж неповторне можна повторити?

В моїх очах свій сум перепливи.

Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.

Хай будень серця будемо творити.

Я вас люблю, о як я Вас люблю!

Але про це не треба говорити

(Л. Костенко).

Інколи батько закидає на «ви»... Прямо сміх розби­рає: «Ви себе вже не трудіть, Єфросинія Петрівна, мужицькою роботою, у нас є кому робить на городі». А раніш було: «Проклену, одречусь, вижену, щоб і пам'яті твоєї не було у нас» (С. Васильченко).