§ 24. Творення і вживання дієприкметників

1. Активні дієприкметники теперішнього часу утво­рюються (від незначної кількості дієслів) за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-): правлячий, киплячий, достигаючий, зростаючий, мобілізуючий, нудьгуючий, працюючий, прогнозуючий та ін. У сучасній українській літературній мові такі форми майже зовсім не вжива­ються. При перекладі з російської мови активні дієпри­кметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що пере­йшли у прикметники та іменники, замінюються відпо­відними частинами мови, як-от: ведущий — який (що) веде, провідний; вступающий — який (що) вступає, всту­пник; движущийся — який (що) рухається, рухомий; заведующий—який (що) завідує, завідувач; крася­щий—який (що) фарбує, барвний, фарбувальний; на­чинающий — який (що) починає, початківець; окружа­юний — який (що) оточує, навколишній; служащий — який (що) служить, службовець; соединяющий — який (що) з'єднує, сполучний, з'єднувальний; соответствую­щий — який (що) відповідає, дійсний; учащийся — який (що) навчається, учень і под.

Часто трапляються помилки при перекладі росій­ського слова следующий. Дієприкметник следующий відповідно до певного значення передається в україн­ській мові описовою конструкцією із сполучником: следующий через станцию поезд — поїзд, що проходить через станцію; следующий советам врача пациент — пацієнт, що слухає порад лікаря; следующие из ска­занного выводы — висновки, що випливають із сказа­ного і т. д. Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням), це слово передається займенником такий. Запам'ятайте відповідники російських словосполучень із словом следующий: в следующий раз — наступного разу; на следующий день — на другий день, другого (наступного) дня; следующим выступает—далі ви­ступає; вызываются следующие лица — викликаються такі особи, следующим образом — так, таким чином, у такий спосіб.

2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -л-: дозрілий, загорілий, зарослий, навислий, побілілий, пожовклий, посивілий, почорнілий, пошерхлий.

Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) в сучасній українській літературній мові не вживаються. Як правило, ці дієприкметники замінюються описовою формою: той, що допоміг; той, що закінчив; той, що переміг; той, що спалахнув тощо.

3. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, яка утво­рюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з основами на -ну і на -о можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути — висунутий і висунений, колоти — колотий і колений, повернути — повернутий і повернений, пороти — поротий і поре­ний, стиснути — стиснутий і стиснений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі на українську мову замінюються описо­вими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: ведомый — ведений, гонимый — гнаний, желае­мый — бажаний, записываемый — записуваний, осве­щаемый — освітлюваний, употребляемый — вживаний, переживаемый — який переживається, применяемый — застосовуваний, який застосовується, принимаемый — який приймається тощо.

2. При відтворенні українською мовою російських конструкцій з дієприкметником не слід зловживати описовими зворотами. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різноманітних мов них засобів —дієслів, прикметників, іменників. Чимало способів передачі російських дієприкметників знаходи мо у видатних майстрів і слова. Ось як, наприклад, використовує можливості української мови Григір Тютюнник, перекладаючи твори Василя Шукшина:

Присмотревшись во тьме, Пашка увидел сквозь голые деревья слабо мерцающие темные окна горницы.	Придивившись у пітьмі, Пашко побачив крізь голі дерева темні вікна світлиці, що ледь мерехтіли.
Распахнулся огромный, с плющом, с фикусами в огромных кадках, сверкающий зал ресторации.	Розчинився величезний, з плющем, з фікусами у величезних діжках, осяяний зал ресторації.
— Тут поблизости забегаловки нигде нету? —спросил он, подходя к группе курящих.	— Тут поблизу забігайлівки ніде немає? — спитав він, підходячи до гурту курців.
Все сидящие дернулись, как от вскрика.	Усі присутні здригнулись, як від зойку.
Парнишкой он любил слушать, как гудят телеграфные столбы. Прижмется ухом к столбу, закроет глаза и слушает... Волнующее чувство.	Хлопчиною він любив слухати, як гудуть телеграфні стовпи. Притулиться вухом до стовпа, заплющить очі й слухає... Хвилююче почуття.
Командировочный взял свой портфель и, смерив Ивана презрительным, обещающим взглядом, сказал: — В Горске мы еще увидимся.	Командировочний узяв свій портфель і, змірявши Івана поглядом, сповненим презирства і грізної обіцянки, сказав: — У Горську ми ще побачимось.

Вправа 87. Утворіть можливі форми дієприкметників від наведених дієслів.

Співати, кинути, діяти, вести, замкнути, служити, здійснювати, починати, допомагати, висунути, запізни­тися, з'єднувати, звільнити, перемагати, згоріти, за­тягнути, споживати, вирішувати, лежати, усміхатися, дозріти, виконувати, почути.

Вправа 88. Визначте, якими способами відтворює російські дієприкметники М. Рильський у перекладі повісті М. Гоголя «Майська ніч, або утоплена» Запропонуйте свої варіанти перекладу

На конце стола курил люль­ку один из сельских десят­ских, составлявших коман­ду головы, сидевший из поч­тения к хозяину в свитке.	Кінець стола палив люльку один із сільських десяць­ких, які складали команду голови, що сидів задля по­шани до господаря у свит­ці.
И задумавшийся вечер меч­тательно обнимал синее не­бо, превращая все в неоп­ределенность и даль.	І вечір, як завжди задума­ний, мрійно обіймав синє небо, обертаючи все на не­ясність і далечінь.
С бандурой в руках проби­рался скользнувший от песельников молодой козак Левко, сын сельского голо­вы.	3 бандурою в руках крав­ся, вихопившись од співу­нів, молодий козак Левко, син сільського голови.
Орлиный глаз его, как ве­череющее солнце, начинал мало-помалу жмуриться и меркнуть.	Орлине око його, як вечірнє сонце, помалу почина­ло мружитись і примерка­ти.
Еще одинокий глаз головы был устремлен на окно, а уже рука, давши знак де­сятскому, держалась за деревянную ручку двери...	Ще єдине око голови пиль­но дивилося на вікно, а вже рука, давши знак десяць­кому, держалась за дерев'я­ну закрутку в дверях...
Месяц, остановившийся над его головой, показывал пол­ночь...	Місяць, спинившись над йо­го головою, показував пів­ніч...
Под окном послышался шум и топанье танцующих.	Під вікном почувся гамір і тупання: хтось танцював.
Под самым покутом, на по­четном месте, сидел гость — низенький, толстенький че­ловечек с маленькими, веч­но смеющимися глазками...	На покуті, на почесному міс­ці, сидів гість — низенький, товстенький чоловічок, з ма­ленькими сміхотливими оче­нятами...
При свете месяца блистало лицо стоявшей перед ним девушки... Это Ганна! Но кто же этот высокий чело­век, стоявший к нему спи­ною?	Проти місяця сяяло перед ним дівоче обличчя... Це Ганна! Але хто ж отой високий чоловік, що стояв до нього спиною?
В это время стали приближаться они к небольшой, почти повалившейся на зем­лю хате; любопытство на­ших путников увеличилось.	На цей час підходили вони до невеликої, геть похиленої хати, — цікавість у на­ших подорожан зросла.

Вправа 89. Перекладіть тексти українською мовою. За­пропонуйте різні способи відтворення російських дієприк­метників, обґрунтуйте зроблений вибір граматичних конст­рукцій.

І. Различные народы весьма по-разному используют взгляд в общении. Занимавшиеся этим вопросом этно­графы делят человеческие цивилизации на «контактные» и «неконтактные». В контактных культурах взгляд при разговоре и общении имеет большее функциональное значение (надо сказать, что люди контактных культур и стоят ближе друг к другу при разговоре и чаще прикасаются друг к другу). Это арабы, латиноамери­канцы, народы юга Европы. К неконтактным относят индийцев, пакистанцев, японцев, североевропейцев.

Шведы, разговаривая, смотрят друг на друга больше, чем англичане. Индейцы племени навахо учат детей не смотреть на собеседника. У южноамериканских ин­дейцев племен витуто и бороро говорящий и слушающий смотрят в разные стороны, а если рассказчик обращается к большой аудитории, он обязан повернуть­ся к слушателям спиной и обратить свой взгляд в глубь хижины. Японцы при разговоре смотрят на шею со­беседника.

У других народов, например, у арабов, считается необходимым смотреть на того, с кем разговариваешь. Человек, мало смотрящий на собеседника, кажется представителям контактных культур неискренним и хо­лодным, а «неконтактному» собеседнику «контактный» кажется навязчивым, бестактным, даже нахальным.

Но у большинства народов существует неписаный закон, своего рода табу, запрещающий в упор рассмат­ривать другого человека, особенно незнакомого. Это считается дерзостью, вызывающим или даже оскорби­тельным поведением.

Для общения людей, принадлежащих к разным куль­турам, первостепенное значение приобретает умение безошибочно толковать выражение взгляда собеседника (з журн.).

3. Дельфины ведут себя на морях, как настоящая спасательная команда, помогая людям, попавшим в беду. Более того, зарегистрированы десятки случаев, когда больные и раненые дельфины сами приплывали к людям за помощью или звали на выручку к запу­тавшемуся в сетях детенышу.

Что же побуждает дельфинов спасать тонущих лю­дей, выталкивая их из воды? Оказывается, это связано с присущим им врожденным рефлексом выталкивания сородичей на воздух. Дыхание у дельфинов может осуществляться только при выныривании. Если же ослабевший дельфин или новорожденный детеныш не в состоянии подняться наверх и выставить голову из воды, то на помощь ему по издаваемым им сигналам бедствия, придут другие дельфины и вытолкнут его из воды. Рефлекс выталкивания проявляется у дельфинов и при виде молчащего и даже мертвого сородича. Этим и объясняется выталкивание из воды тонущих людей (I. П. Заянчковський).

ІІІ. Зимой спящие животные всего на какой-нибудь градус теплее окружающего воздуха, а кое у кого температура падает даже до пяти градусов мороза. Сердце у них хоть и еле-еле, но бьется, между тем как у животных, не впадающих в спячку, сердце останав­ливается при температуре тела 15 градусов. У млеко­питающих раз в десять снижается газовый обмен и в 40 раз — дыхание. Свернувшийся в клубочек еж делает едва уловимый вдох один раз в минуту. Суслик, по­гружающийся в спячку в общей сложности на девять месяцев, или летучая мышь успевают за это время перевидеть все сны, какие только могут присниться. Спячка — самое яркое проявление сезонно-годовых рит­мов. А им подчиняются и животные, отмечающие при­ход зимы и лета переменой наряда, и растения, зацве­тающие, приносящие плоды и сбрасывающие листву в определенный срок, и наконец, человек, который смену сезонов ощущает иногда очень остро (С. I ванов).