§ 26. Вживання прийменників

1. У більшості випадків вибір прийменника визна­чається традицією, наприклад: їхати на Кавказ — їха­ти у Крим, відпочивати у санаторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо. Досить часто у мовленні трапляються неправильні при­йменникові конструкції, як-от: вітер п'ять метрів на секунду, враження про виставу, дотичний з проблема­ми, застерігати про небезпеку, знатися в кулінарії (за­мість нормативних словосполучень: вітер п'ять метрів за секунду, враження від вистави, дотичний до проб­лем, застерігати від небезпеки, знатися на кулінари).

2. Вживаючи прийменники, важливо враховувати їх стилістичну характеристику. Так, прийменники вна­слідок, у зв'язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії властиві діловому мовленню, сфера функціонування прийменників проміж, побіч, насуп­роти, попри обмежена розмовною мовою.

Іноді стилістично розрізняються конструкції з нейт­ральними прийменниками, наприклад такі: алергія до лі­ків, алергія на ліки (нейтр.) — алергія від ліків (розм.), порівнювати з минулим (нейтр.) — порівнювати до ми­нулого (застар.), розповідати про тебе (нейтр.) —роз­повідати за тебе (діал.).

3. Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприйменникових і навпаки: зрікатися від ідеалів (замість зрікатися ідеалів), відступатися ідеалів (замість відступатися від ідеалів), користуватися з фотоапаратом (замість користуватися фотоапаратом), оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд), приурочувати відкриттю (замість приурочувати до відкриття), не поступатися за красою (замість не поступатися красою) тощо.

4. Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться у неправильному відмінку. Найчастіше по­рушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка; всупереч проблем, за­вдяки тренування, наперекір рішень (замість норма­тивних конструкцій: всупереч проблемам, завдяки тре­нуванню, наперекір рішенням).

5. Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових прийменників, як-от: На наступному тиж­ні на честь свята на сценах театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо киян і гостей столиці.

6. Розглянемо основні правила вживання приймен­ників при однорідних членах речення.

1) Однакові прийменники можуть повторюватися або не повторюватися перед кожним однорідним чле- ном речення, наприклад: Із темряви налинули до Піхтіра тихі мрії про товариство та про вільне життя (С. Васильченко); Ніч спадала на садки, на ставок (І. Нечуй-Левицький); Венецію Гете назвав мрією, що зіткана з води, землі і повітря (В. Врублевська); А було це перед неділею, коли людей біля лавки і клубу багато (В. Дрозд).

2) Прийменники не випускаються:

а) якщо однорідні члени речення вимагають різних прийменників: Улян вічно щось майстрував на подвір'ї або в хаті... (В. Сосюра); ..Дід Ярош і досі звав чумаками усіх, хто хоч один раз міряв із ним старі запорозькі шляхи та густо-широкі степи, мандруючи в Крим чи на Дон (М. Стельмах);

б) при однорідних членах речення, пов'язаних повторюваними (і — і, ні — ні, то — то, або — або, чи — чи) або парними (не тільки — але й, не стільки — скільки, як — так і) сполучниками: Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу (Т.Шевченко); Для Віті це вже було не новина, а я витріщав очі і на конку, і на трамвай, і на поодинокі автомобілі, яких ще зроду не бачив (Б. Ан­тоненко-Давидович); Складалося враження, що плете він свої кошики не стільки для ярмарку, скільки для власної втіхи (О. Гончар); Не так від роботи, як від глухого внутрішнього хвилювання, дівчина по­чувала себе до краю стомленою (В. Під могильний);

в) при однорідних членах речення, значно пошире­них залежними словами: Директор розповів про роботу підприємства у третьому кварталі цього року і про перспективи розвитку на наступний рік.

7. Як засіб створення милозвучності використову­ється в українській мові чергування прийменників у — в, з — із — зі.

1) Правила чергування прийменників у і в такі:

а) Між приголосними вживається у, між голосними — в: Першою думкою в Остапа було довідатись, де вони (М. Коцюбинський); Вогники жовтіють у вікнах, дими йдуть у небо запашні... (О. Гончар);

б) на початку речення або після паузи у вживається перед приголосними, в — перед голосними: У двері хтось і злегка постукав (М. Старицький); Нам би хотілося показати вам одну річ, але не тут, у коридорі (О. Чорногуз); В яру залунав новий ниючий і пекучий спів (С. Васильченко); Він підійшов до кушируватого озеречка, в яке молоді дуби ронили золото жолудів (М. Стельмах);

в) після приголосного перед голосним переважно вживається в: За вікном в абрикосовому саду щось кричала хазяйка подвір'я... (М. Хвильовий); Ти чого при зустрічі з ним вкладаєш в очі свердла? (М.Стельмах);

г) Після голосного перед приголосним залежно від темпу, ритму мови, вживається і у, і в: Смачно у них у хаті пахло, це мені досі в пам'ятку (В. Дрозд); Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (В. Довженко); Повертались додому в темряві (Гр. Тютюнник); Якщо побажаєте зайти в кабіну, будь ласка (О. Гончар). Перед літерами в, ф, а також перед сполучениями літер тв, хв, льв тощо вживається приймен­ник у: Було, певне, тоді у вас хвилювань? (О.Гончар); Добре було у вересні та на початку жовтня (Гр. Тютюнник); Мої знання, скажімо, у тваринництві я впер­ше почерпнув з батькових вуст (О. Ковінька).

2) Правила чергування прийменників з, із, зі такі:

а) прийменник з уживається на початку речення, після паузи, перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова, а також після голосного перед приголосним (крім с, ш) або (рідше) сполученням приголосних: 3 бічної вулички виразно почулися чиїсь голоси (М. Стельмах); Він хитався, весь блідий, з розширеними очима (Н. Романович-Ткаченко); Ну, що ви з ним не поділили? (О.Гончар); Зробимо кілька слайдів з отим он кленом (там само); Я з хлопчиками часто бігав на замерзлу річку (В. Сосюра);

б) прийменник із уживається переважно між свис- тячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ), а також між групами приголосних (після них або перед ними): Зовсім зненацька вихопивсь із жита рудий парубійко... (О. Гончар); Остап із Соломією потиху спустили пліт на річку (М. Коцбинський); Він мене із бригади вижив, бо слухати правди не хотів (В. Дрозд); Я б душу вийняв із слухачів своїм співом, поклав би ту душу перед ними (О. Вишня);

в) прийменник зі вживається перед сполученнями приголосних, найчастіше перед словами на з, с, ш, щ: Розмова зі звичайної робилася політичною (Б. Лепкий); У кожного з нас було по тугому лукові і порядному мішку зі стрілами (О. Ольжич); Не повернеться в мене язик назвати генієм того, хто експериментує зі злом! (О. Гончар).

Вправа 94. Відредагуйте речення, поясніть характер до­пущених у них помилок.

1. Він завжди дуже піклувався за дітей. 2. Завдяки дощу я підхопив нежить. 3. Із-за цих обставин відряд­ження довелося відкласти на тиждень. 4. Катання ве­лосипедом — це дуже корисна річ. 5. Не хвилюйтесь, мамо, про мене, все буде гаразд. 6. Для багатьох відома ця мелодія. 7. Завжди користуюся з можливості піти на виставку, театр. 8. Я хочу ще раз наголосити необ­хідність дисципліни. 9. Я хочу тобі розказати, поділи­тися враженнями про цю зустріч. 10. Такі люди живуть поруч вас. 11. Я поїду відпочивати або з мамою або татом. 12. За велосипедистом, що мчав обабіч дорозі, здіймалася курява. 13. До вступу до аспірантури він часто звертався до мене і до моєї сестри за консульта­цією. 14. Згідно постанові міськради комітет отримав нове приміщення. 15. До мене це зовсім не стосується.

Вправа 95. Знайдіть у наведених реченнях ілюстрації до правил про вживання прийменників у — в, з — із — зі.

1. Виринувши з глибини садка, дядько Винник пря­мує назустріч нашій ватазі, сухорлявий, високий, у солом'яному брилі, ноги босі і, як у бігуна, легкі. 2. У таких справах, Льоню, витримка понад усе. 3. З боко­вих завулків вихоплювались вітряні протяги. 4. Що ви там хоч робите? — запитав він раптом зі зворушливою безпосередністю. 5. Кажуть, після грози навіть хліб краще росте — стільки в атмосфері збирається життєвої сили, якоїсь прани, чи що... 6. Жита саме половіють, кожен колосок у сивім пилку, туманцем повитий. 7. То люди, що жили у злагоді зі своїм сумлінням, — роздум­ливо каже Заболотний. — А людина, що з совістю у злагоді, то ж таки людина, а не бутафорія. 8. Ти ось який, сокіл повітряних сил, груди в орденах, а я... 9. Сходячи зі стежки, ми дозволяємо собі невдалий, як тепер ясно, жарт: — Стій, хто йде? 10. В ім'я чого природа так щедро творить красу? 11. Віч-на-віч із оке­аном людина відчуває потребу глибше розібратись у власному житті, хіба не так? 12. Дивись: оце ж і є він, спориш, трава із трав... (Із творів О. Гончара)

Вправа 96. Розкрийте дужки. Виберіть потрібний при­йменник і обґрунтуйте свій вибір.

1. (В, у) кого ви збираєтесь зупинитись (у, в) Львові? 2. Усе вирішилося (в, у) день нашого приїзду. 3. Намагайся бути завжди справедливим (у, в) стосунках (з, із, зі) своїми друзями. 4. Хто ж не мріє побувати (в, у) Італії? 5. Коли ти повернешся (з, із, зі) змагань? 6. Дуже часто мене зводять дороги (з, із, зі) твоїм батьком. 7. Я не хотів би ще раз опинитися (у, в) такій ситуації. 8. Післязавтра їдемо (в, у) Варшаву. 9. (З, із) твоїми сестрами я вже знайома. 10. (У, в) Оксани сьогодні день народження, а (в, у) мене — післязавтра. 11. Хотілося б ще раз побачити актрису (з, із, зі) сцени. 12. (З, із, зі) усіх нас ти найпрацьовитіший, (у, в) тебе золоті руки.

Вправа 97. Перекладіть текст українською мовою, слід­куючи за правильністю вживання прийменників у і в.

Многие думают: интеллигентный человек — это тот, который много читал, получил хорошее образование (и даже по преимуществу гуманитарное), много путешес­твовал, знает несколько языков.

Интеллигентность не только в знаниях, а в способ­ностях к пониманию другого. Она проявляется в тысяче и тысяче мелочей: в умении незаметно (именно неза­метно) помочь другому, беречь природу, даже в при­вычке вести себя скромно за столом, не мусорить вокруг себя —не мусорить окурками или руганью, дурными идеями (это тоже мусор, и еще какой!).

Интеллигентность надо в себе развивать, трениро­вать — тренировать душевные силы, как тренируют и физические силы (Д. Лихачев).