- •Теорія і методика музичної освіти
- •1.1. Методика викладання музичного мистецтва в структурі педагогічних наук. Її предмет і завдання.
- •2.1. Європейські системи масового музичного виховання
- •2.1. Представники вітчизняної системи музично-естетичного
- •Музично-освітня система україни у другій половині хх століття
- •3.1. Періодизація музично-освітньої системи в Україні в другій половині хх століття
- •3.2. Порівняльна характеристика шкільних програм з музично-
- •3.3. Характеристика шкільних програм з художньо-естетичного виховання молоді на межі двох тисячоліть
- •4.1. Мета загальної музичної освіти
- •4.2. Основні завдання загальної музичної освіти
- •4.3. Зміст загальної музичної освіти
- •5.1. Урок музики як основна форма організації навчально-
- •5.2. Специфічні особливості уроку музики
- •5.3. Класифікація уроків музики
- •5.4. Сценарій уроку, його складові та структурні компоненти.
- •Принципи та методи музичного навчання у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах
- •6.1. Порівняльна характеристика різних підходів до визначення
- •6.2. Принципи музичного навчання
- •Інтерактивні методи музичного навчання
- •Сучасні інтерактивні музично-педагогічні технології
- •7.1. Аналіз феномена «музично-педагогічні технології»
- •7.2.Сприймання музики
- •7.3. Вокально-хорова робота
- •Робота над шкільним пісенним репертуаром
- •7.4. Музично-теоретична підготовка
- •7.5. Імпровізація
- •7.6. Гра на музичних інструментах
- •7.7. Музично-пластична діяльність
- •Методика викладання музики у 1-2 класах
- •8.1. Особливості психофізіологічного розвитку учнів 1-2 класів
- •8.2. Виявлення рівня розвитку музичних здібностей дітей
- •8.3. Формування навичок сприймання творів музичного мистецтва
- •8.4. Вокально-хорове виховання учнів 1-2 класів і розвиток
- •8.5. Вивчення основ нотної гармоти
- •8.6. Опанування навичками гри на музичних та ударно-шумових
- •8.7. Музично-пластична діяльність та розвиток чуття ритму в
- •Методика викладання музики у 3-4 класах
- •9.1 Особливості психофізиологічного розвитку учнів 3-4 класів
- •9.2 Формування вокально-хорових навичок учнів в процесі роботи
- •9.3 Робота вчителя над удосконаленням навичок сприймання
- •9.4 Музично-пластичні рухи на уроках музики у 3-4 класах
- •Методика викладання музчного мистецтва у 5-6 класах
- •10.1 Особливості психофізиологічного розвитку учнів 5-6 класів
- •10.2 Удосконалення вокально-хорових навичок на уроках
- •10.3 Підходи до реалізації змісту шкільної програми зі слухання
- •10.4 Музично-теоретична підготовка учнів 5-6 класів
- •Методика викладання музичного мистецтва у 7-8 класах
- •Особливості психічного розвитку учнів 7-8 класів
- •11.2 Проблеми вокально-хорового виховання підлітків на уроках
- •11.3 Поглиблення знань, формування вмінь і навичок в галузі
- •11.4 Музично-теоретична підготовка учнів 7-8 класів
- •Зміст і організація позакласної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів
- •12.1. Масові форми роботи з художньо-естетичного виховання молоді
- •Гурткові форми позакласної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах
- •13.1. Музика в системі шкільної освіти країн Західної Європи
- •13.2. Система шкільної музичної освіти в Австралії, сша, Японії
- •13.3. Загальна музична освіта в скандинавських країнах
7.7. Музично-пластична діяльність
Музично-пластична діяльность – це художньо-образне відтворення змісту музичного твору за допомогою пластичних засобів виразності. В основу музично-пластичної діяльності покладено імпровізацію.
Відомим композитором і піаністом ХІХ – ХХ століття Е.Далькрозом теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено методичну систему музично-ритмічного розвитку дітей, яка сприяє самовиявленню особистості, проявом емоційного стану під час сприймання творів музичного мистецтва. Е.Далькроз намагався за допомогою відчуття пульсації музичного твору і моделювання відповідних композицій розвинути у своїх вихованців почуття метроритму і свободу емоційного самовиявлення.
Подальшого розвитку цей напрям музичної педагогіки дістав у наукових дослідження російських та вітчизняних науковців. Е.Абдуллін обгрунтовуючи теоретичні й методологічні засади поліхудожньої діяльності одним з її різновидів називає союз музики та мистецтва рухів. Відповідно до зазначеного науковець виділяє два типи музично-пластичної діяльності, а саме: допоміжно-дидактичну та художньо-образну.
Допоміжно-дидактична музично-пластична діяльність за визначенням науковця представляє собою процес опанування учнями відносної системи сольмізації, коли за допомогою ручних знаків діти відтворюють мелодію, здобувають навички співу за ручними знаками. Це також може бути спів мелодії за щаблями, використовуючи метод болгарського педагога Б.Тричкова «столбіца». Суттєвим видом допоміжно-дидактичної діяльності є тактування у тих розмірах, які зазначені у шкільній пісні. Наприкінець, це може бути супровід до пісні у вигляді хлопків, притопів, щолчків тощо.
«Художньо-образна музично-пластична діяльність допомагає учням виявити можливі зв’язки між музикою і мистецтвом рухів» [Абдул, с. 113]. За видами, – наголошує Е.Абдуллін, художньо-образна музично-пластична діяльність може бути: спрямована на створення музично-пластичних композицій з прослуханих творів; використання пластичних засобів виразності для інсценування шкільних пісень; диригування.
Слушно зазначити, що у практиці музично-естетичного виховання і науково-методичній літературі ХХ століття широко застосовувалися музично-ритмічні рухи, як вид діяльності на уроках музики. Вітчизняними дослідниками розроблено і запропоновано різні методики і підходи щодо організації та проведення музично-ритмічних рухів з дітьми молодшого шкільного віку. Пізніше, цей вид діяльності стали називать музично-пластична діяльність, це зумовлено тим, що все більше підлітків залучалися до пластичного відтворення музичних образів у процесі емоційного самовиявлення.
Е.Печерська, спостерігаючи за дітьми молодшого шкільного віку, наголошує на тому, що в процесі «музично-ритмічних рухів розвивається не тільки відтворювальна, а й творча уява» [Печ, с. 52]. Такої думки дотримується й І.Гадалова, котра науково обгрунтувала методи і прийоми навчання дітей музично-ритмічним рухам, серед яких чільне місце займають: наочно-слуховий та наочно-зоровий методи, метод вправлянь і словесні методи.
Для розвитку творчої уяви дітям пропонували різні за спрямованістю музично-ритмічні рухи, а саме: пов’язані з імітуванням гри на музичних інструментах, які вони сприймають під час слухання музичного твору, а також рухи, які складаються з елементів класичних, бальних та сучасних танців. Перший вид діяльності пов’язано з розпізнаванням за тембром звучання тих музичних інструментів, на яких виконують мелодію, або котрі діти розпізнають в оркестровому звучанні. Наразі молодші школярі зразу намагаються імітувати гру на цих музичних інструментах, що вимагає певних музично-ритмічних рухів. Другий вид музично-ритмічних рухів давав змогу дітям не тільки відчути знайомий метроритм, а також виявити інтонаційно-образну структуру танцю і з’ясувати його походження. Крім того, учні засвоюють окремі танцювальні рухи, а також відтворюють їх під музику. Це сприяє розвитку почуття метроритма, знайомить з різновидами танцювальної музики.
За допомогою музично-ритмічних рухів діти молодшого шкільного віку краще запам’ятовують зміст хороводних пісень, які вони вивчають на уроках. Тут вони є учасниками театралізованої дії. Діти стежать за координацією рухів, у них з’являються почуття відповідальності за спільні дії та ансамблеву узгодженість, відчуття гармонії у створенні музичної композиції.
При виконанні народних пісень вчитель може запропонувати учням виразити свої почуття за допомогою рухів, які доповнюють і глибше розкривають музично-художні образи. Ці почуття передаються слухачам і сприяють точному відтворенні інтонаційно-образного змісту народних пісень. Отже, виконання народних пісень з рухами сприяє зосередженню уваги слухачів, проникненню у зміст тих подій, які покладено в основу сюжету твору, уможливлює емоційне сприймання художньо-образного змісту музичного твору.
Створення музично-пластичних композицій на основі запропонованого музичного матеріала може відбуватися у двох напрямах: перший – за конкретними установками, тобто за допомогою вчителя; другий – з ініціативи самих учнів. Як у першому, так і у другому випадку вчитель повинен володіти методикою організації та проведення зазначеного виду діяльності, а також методикою створення ситуації творчого успіху та стимулювати учнів до відтворення емоційно-образного змісту музичного твору.
Музично-пластична діяльність надає можливість спостерігати за особистісними проявами дітей в процесі колективної та індивідуальної імпровізації, є засобом розвитку метроритмічного слуха, сприяє більш глибокому розкриттю інтонаційно-образного змісту музичного твору.
Вищесказане засвідчує, що музично-пластична діяльність є важливим компонентом сучасного урока музичного мистецтва, однією з музично-педагогічних технологій, за допомогою якої відбувається емоційне самовиявлення особистості, спостерігається формування естетичної культури, активно розвиваються пізнавальні інтереси, що в кінцевому результаті впливає на художньо-естетичне визовання молоді.
Література
Абдуллин Э.Б., Николаева Е.В. Теория музыкального образования: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений / Э.Б. Абдуллин, Е.В. Николаева. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 336 с.
Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе: Учеб. пособие для студетов пед. ин-тов по спец. № 2119 «Музыка и пение». – М.: Просвещение, 1983. – 224 с., нот. ил.
Восприятие музыки: Сб. ст. /Ред. – сост. В.М. Максимов. – М.: Музыка, 1980. – 256 с.
Гадалова І.Г. Методика викладання музики у початкових класах: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1994. – 272 с.
Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального воспитания в школе: Учеб. для учащихся пед. уч-щ по спец. 03.05.00 «Муз. воспитание», 03.07.00 «Преподавание в нач. классах общеобразоват. шк.». – М.: Просвещение, 1989. – 207 с.: ил. ISBN 5-09-000898-1
Дряпіка В.І., Соколовський Ю.А. Російсько-український музичний лексикон. – Кіровоград: «Алтей», 1997. – 239 с.
Коломоєць О.М. Хорознавство: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. – 168 с.
Краснощеков В.И. Вопросы хороведения. – М.: Музыка, 1969. – 300 с.
Музыкальная энциклопедия. Издательство Советская энциклопедия. – М., 1981. 6-ти томах. Т. 2. – 958 с.
Музыкальное образование в школе: Учеб. пособие / Под ред. Л.В.Школяр. – М., 2001. - с.
Назанкинский Е.В. О психологии музыкального восприятия. – М.: Музыка, 1972. – 367 с.
Осеннева М.С., Безбородова Л.А. Методика музыкального воспитания младших школьников: Учеб. пособие для студ. нач. фак. педвузов. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 368 с.
Олексюк О.М. Музична педагогіка: Навчальний посібник. – К.: КНУКіМ, 2006. – 188 с.
Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). – К.: Освіта України, 2008. – 274 с.
Падалка Г.М. Художньо-педагогічна іінтерпретація: теоретичні аспекти і практичний досвід. / Педагогічна майстерність як система професійно-мистецьких компетентностей: Зб. матеріалів ІХ Міжнародних педагогічно-мистецьких читань пам ’яті профессора О.П.Рудницької / гол. ред.: І.А.Зязюн. – Вип. 3 (7). – Чернівці: Зелена Буковина, 2011. – 640 с.
Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: Навч. посібник. – Київ: Либідь, 2001. – 272 с.
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо-естетичний цикл 5-11 класи. Навчально-практичне видання. – К.: ВТФ «Перун», – 2005. – 233 с.
Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч.-метод. посібник. – 2-е вид., доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 216 с.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ VІІІ
