- •Теорія і методика музичної освіти
- •1.1. Методика викладання музичного мистецтва в структурі педагогічних наук. Її предмет і завдання.
- •2.1. Європейські системи масового музичного виховання
- •2.1. Представники вітчизняної системи музично-естетичного
- •Музично-освітня система україни у другій половині хх століття
- •3.1. Періодизація музично-освітньої системи в Україні в другій половині хх століття
- •3.2. Порівняльна характеристика шкільних програм з музично-
- •3.3. Характеристика шкільних програм з художньо-естетичного виховання молоді на межі двох тисячоліть
- •4.1. Мета загальної музичної освіти
- •4.2. Основні завдання загальної музичної освіти
- •4.3. Зміст загальної музичної освіти
- •5.1. Урок музики як основна форма організації навчально-
- •5.2. Специфічні особливості уроку музики
- •5.3. Класифікація уроків музики
- •5.4. Сценарій уроку, його складові та структурні компоненти.
- •Принципи та методи музичного навчання у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах
- •6.1. Порівняльна характеристика різних підходів до визначення
- •6.2. Принципи музичного навчання
- •Інтерактивні методи музичного навчання
- •Сучасні інтерактивні музично-педагогічні технології
- •7.1. Аналіз феномена «музично-педагогічні технології»
- •7.2.Сприймання музики
- •7.3. Вокально-хорова робота
- •Робота над шкільним пісенним репертуаром
- •7.4. Музично-теоретична підготовка
- •7.5. Імпровізація
- •7.6. Гра на музичних інструментах
- •7.7. Музично-пластична діяльність
- •Методика викладання музики у 1-2 класах
- •8.1. Особливості психофізіологічного розвитку учнів 1-2 класів
- •8.2. Виявлення рівня розвитку музичних здібностей дітей
- •8.3. Формування навичок сприймання творів музичного мистецтва
- •8.4. Вокально-хорове виховання учнів 1-2 класів і розвиток
- •8.5. Вивчення основ нотної гармоти
- •8.6. Опанування навичками гри на музичних та ударно-шумових
- •8.7. Музично-пластична діяльність та розвиток чуття ритму в
- •Методика викладання музики у 3-4 класах
- •9.1 Особливості психофізиологічного розвитку учнів 3-4 класів
- •9.2 Формування вокально-хорових навичок учнів в процесі роботи
- •9.3 Робота вчителя над удосконаленням навичок сприймання
- •9.4 Музично-пластичні рухи на уроках музики у 3-4 класах
- •Методика викладання музчного мистецтва у 5-6 класах
- •10.1 Особливості психофізиологічного розвитку учнів 5-6 класів
- •10.2 Удосконалення вокально-хорових навичок на уроках
- •10.3 Підходи до реалізації змісту шкільної програми зі слухання
- •10.4 Музично-теоретична підготовка учнів 5-6 класів
- •Методика викладання музичного мистецтва у 7-8 класах
- •Особливості психічного розвитку учнів 7-8 класів
- •11.2 Проблеми вокально-хорового виховання підлітків на уроках
- •11.3 Поглиблення знань, формування вмінь і навичок в галузі
- •11.4 Музично-теоретична підготовка учнів 7-8 класів
- •Зміст і організація позакласної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів
- •12.1. Масові форми роботи з художньо-естетичного виховання молоді
- •Гурткові форми позакласної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах
- •13.1. Музика в системі шкільної освіти країн Західної Європи
- •13.2. Система шкільної музичної освіти в Австралії, сша, Японії
- •13.3. Загальна музична освіта в скандинавських країнах
8.6. Опанування навичками гри на музичних та ударно-шумових
інструментах
Наразі, необхідно зазначити, що опанування навичками гри на музичних та ударно-шумових інструментах вимагає дотримання також необхідних вимог, що зумовлено колективним видом діяльності. Колективне музикування навіть на рівні ансамблевої гри вимагає перш за все уваги учасників колективу відповідно вимог вчителя-диригента. Доцільно уважно контролювати свою гру і слухати гру товаришів з ансамблевої партії. Крім того, відповідально ставитися до самопідготовки і виконувати вимоги вчителя-диригента. І наприкінець, гра в ансамблі вимагає взаємопорозуміння учасників ансамбля і вчителя-диригента. Те, що вимагає диригент повинно бути обов’язковим для кожного учасника колектива.
8.7. Музично-пластична діяльність та розвиток чуття ритму в
молодших школярів
Учні 1-2 класів беруть активну участь в музично-пластичній діяльності, яка зумовлена природою психофізиологічного розвитку дітей 6-7 річного віку. У них значною мірою зберегається стереотип характерний для життєдіяльності у дитячому садку, де вони багато рухались і сприймали інформаційно-комунікативний матеріал в ігровій формі. За такої ситуації необхідно поступово переходити від однієї фази розвитку до іншої, яка відповідає тим новоутворенням, котрі очікують дітей на новому етапі їхнього життя.
Цілком зрозуміло, що у 1-2 класах загальноосвітніх навчальних закладів обов’язково необхідно надавати дітям можливість виплеснути внутрішню енергію і варто щоб цей процес був керований та позитивно впливав на подальшу працездатність і засвоєння необхідного навчального матеріалу. Відтак, на уроках музики вчителі пропонують дітям взяти участь в імпровізації сцен з дитячих музичних вистав засобом музично-пластичної діяльності, де кожен фрагмент музичного твору має власну ритмічну структуру, яку діти повинні відчути і відтворити певними засобами виразності (плескання в долоні, різноманітні рухи і повороти, притопи тощо).
Природно, що в процесі музично-пластичної діяльності діти можуть застосовувати ударно-шумові інструменти, за допомогою яких відтворювати фрагменти ритмічних малюнків зі шкільних пісень або дитячого фольклору, які представляють певні труднощі у процесі вокально-хорової діяльності.
У 80-х роках ХХ століття один із провідних фахівців у галузі хореографічного мистецтва НДІ художнього виховання АПН СРСР М.Боголюбська з метою розвитку у дітей чуття ритму пропонувала використовувати елементи танцювальних рухів з класичних, народних та сучасних танців. Такий підхід уможливлював по-перше, накопичення учнями досвіду танцювальних рухів запозичених з класичних, народних та сучасних танців; по-друге, ефективність усвідомлення та значення метроритму як засобу музичної виразності в існуванні творів музичного мистецтва; по-третє, прояв внутрішнього відчуття та власних поглядів і переконань відносно інтерпретації інтонаційно-образного змісту фрагмента тієї чи іншої композиції або музичного твору.
Запропонована методика музично-пластичних рухів щодо розвитку чуття метроритму і внутрішньої емоційної сфери особистості вимагає дотримання певних вимог, які забезпечать ефективність її використання, як-от: необхідно чітко дотримуватися синхронного виконання кожного елемента танцювального руху усіма учнями класу; за необхідністю змінювати зразки танцювальної музики залишаючи без змін елементи хореографічних композицій. Запровадження такої методики виховує позитивні морально-естетичні якості, які впливають на формування естетичної культури та активної громадянської позиції школярів.
Слід зауважити, що спостереження та багаторічний досвід вчителів музики доводить, що молоді фахівці намагаючись розвинути у дітей чуття ритму розробляють значну кількість різних варіантів ритмічних вправ відповідно до передбачених навчальною програмою розмірів і пропонують дітям проплескати в долоні або відбити олівцем ритмічний малюнок, зазначений як ритмічна вправа. Такий підхід є малоефективним, тому що в сучасних умовах інтеграції й модернізації музично-освітньої системи необхідно відшукувати новітні технології щодо розвитку музично-творчих здібностей школярів взагалі, й розвитку чуття метроритму зокрема.
Література
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІХ
