13.3. Загальна музична освіта в скандинавських країнах

Данія – маленька європейська країна, з населенням 5,6 млн. чоловік, найменше і найпівденніше королівство із скандинавських країн. Як конституційна монархія це країна з високим рівнем освіти та потужними демократичними традиціями. Засади гуманітарно-академічної освіти Данії створила католицька церква, тому освіта є першим пріоритетом держави і громадськості.

Система освіти включає дошкільні заклади, загальні середні школи, гімназії та вищі навчальні заклади. Обов’язкова середня освіта складається з трьох рівнів, а саме: підготовчого класа (один рік), основної школи (дев’ять років) та додаткового класу для вступу в гімназію або підготовчі курси до вступу у вищі навчальні заклади. У Данії 88 %, тобто один мілліон дітей навчається у державних школах, і решта в приватних. Державні школи фінансіруються на 100 %, а приватні на 85 %.

У країні створено потужну систему загальної мистецької освіти, котра включає в себе як уроки музики так і розгалужену систему позакласної роботи з художньо-естетичного виховання школярів. Метою загальної мистецької освіти Данії є гуманістичне виховання молоді засобами музики з орієнтацією на ідеї інтелектуальної свободи, рівності та демократії. «Завдання музичної освіти, – наголошує Л.Волинець, – прищеплювати молоді розуміння значення музичних традицій Данії та інших країн, як у контексті сучасного соціокультурного життя, так і в історичній перспективі» [Вол, 5р с. 26].

У Данії музику введено до навчальних планів і вона є обов’язковим предметом дев’ятирічної базової школи. Учні 1, 5 та 6 класів уроки музики мають по одній годині на тиждень, а 2-4 класів – по дві години. У 8-10 класах (10-й клас є додатковим) музику вивчають як факультативний предмет. Учителі намагаються створити необхідні умови для розвитку індивідуальних творчих здібностей школярів під час співу, інструментального музикування, рухів під музику та вивчення основ теорії музики.

Навчальними програмами, які укладають учителі та затверджуються на місцях, значна увага приділяється акапельному співу та співу з супроводом. Під час вивчення дитячих пісень написаних датськими та зарубіжними композиторами, а також народних пісень, вчителі зосереджують увагу учнів на формуванні вокально-хорових навичок, навичок багатоголосного співу та досягнення виразності звучання.

Діти співають як зі слуху так і з аркуша. Такий підхід уможливлює вивчення елементарної теорії музики, побудови ладів народної музики, інтервалів, а також сприяє ознайомленню з основними засобами музичної виразності. За такої ситуації учні навчаються свідомо орієнтуватися у музично-освітньому просторі. Знання основ теорії музики дозволяє датським школярам опанувати навички гри на музичних інструментах, об’єднатися в ансамблі, створювати супровід до вивчених пісень. На уроках і в позаурочний час учні навчаються гри на народних, духових та клавішних інструментах.

Варто зазначити, що належну роль в роботі з дітьми відведено музично-ритмічним рухам, які супроводжують театралізовані дійства. Крім того, діти опановують елементами народних танців, за допомогою яких створюються хореографічні композиції та масові театралізовані свята.

Таким чином, система загальної музичної освіти Данії постійно вдосконалюється. У датських школах музику вважають складовою інтелектуально-художнього розвитку особистості, що позитивно впливає на формування ціннісних якостей учнів.

Фінляндія – це республіка, яка розташована у Північній Європі. Її населення складає 5,3 млн. чоловік. Система шкільної освіти у Фінляндії включає в себе 9-ти річну основну школу. 1-6 класи – це молодша школа і уроки музики тут є обов’язковими, по 2 години на тиждень. У 7-9 класах основної школи на музику відведено по 1 годині на тиждень. Загальна освіта у Фінляндії є обов’язковою. У державних школах навчання безкоштовне. Система оцінювання згнань учнів здійснюється за 10-ти бальною шкалою.

У 1-6 класах майже усі предмети навчального плану викладає один вчитель, у тому разі й музику. У 7-9 класах цей предмет ведеть фахівці з музичною освітою. Вчителі намагаються залучити до занять кожну дитину, виявити рівень її музичного розвитку і скласти план подальшого індивідуального музичного розвитку.

Крім обов’язкових уроків, учні мають можливість відвідувати факультативні заняття, де проводиться індивідуальна і колективна робота з розвитку музично-творчих здібностей кожного з учасників. Індивідуальні заняття проводяться двічі на тиждень і мають на меті оволодіння уміннями й навичками гри на музичних інструментах. Значну роль у досягненні позитивних результатів має самостійна робота учнів.

У школах працюють хорові та оркестрові колективи, які беруть участь у проведенні шкільних та міських свят. У репертуарі цих колективів твори європейських і скандинавських композиторів. А рівень виконання концертних програм відповідає встановленим вимогам. Слід визнати, що великою популярністю у фінських дітей користуються естрадні інструментальні й вокальні ансамблі.

Отже, загальна музична освіта у Фінляндії покликана розвинути музично-творчі здібності молодих людей, залучити їх до кращих зразків світової музичної культури та сформувати загальнолюдські цінності для активної творчої діяльності на благо суспільства.

Швеція, а точніше Королевство Швеції розташоване в Північній Європі, у східній частині Скандинавського півострова з населенням 8,9 млн. чоловік.

Освіта у Швеції на всіх рівнях безкоштовна. За своїм статусом освітні заклади відносяться до державного сектору. Міністерство освіти та створені ним комісії роблять все, щоб освіта була відкритою і демократичною. Навчання у середній школі триває 9 років і охоплює усі рівні – молодшу, середню та старшу школу. Після закінчення середньої школи діти переходять до навчання в інтегровану школу вищої щаблини.

У Швеції уроки музики ведуть вчителі, котрі мають спеціальну музичну освіту. Уроки проводяться з 1 по 9 класи. У 1-2 класах на музику відводиться 1 година на тиждень, у 3-4 класах по 2 години, у 5-6 – одна година і у 7-9 класах по 2 години на тиждень [Вільч, муз в сис шк ос].

У пояснювальній записці до навчальної програми з музики наголошується на тому, що загальна музична освіта розглядається як засіб соціалізації і саморозвитку особистості. За такої ситуації перед вчителем музики стоїть завдання, суть якого полягає у тому, щоб через сучасну молодіжну музику залучити молодь до світової музичної культури.

На уроках значна увага відводиться хоровому співу, а також слуханню музики з наступними дискусіями відносно музично-художніх образів та їх втілення засобами музичної виразності. Крім того, діти вивчають музичну спадщину відомих композиторів і творчість сучасних композиторів і музикантів.

Водночас, належна увага приділяється позашкільній музичній освіті. Як зазначає А.Вільчковська, у Швеції при загальноосвітніх школах працюють музичні школи, педагоги яких намагаються залучити учнів до навчання гри на музичних інструментах. Зрештою, об’єднують їх у ансамблі та оркестрові колективи. Учні також співають у хорових колективах та оволодівають навичками сольного співу. Належну допомогу педагогам музичних та загальноосвітніх шкіл надають батьки. Вони роблять все необхідне в організації святкових концертів і участі дітей в музичних фестивалях.

Отже, аналіз джерельної бази засвідчив, що шведські вчителі піклуються про формування духовних якостей своїх вихованців засобами музичного мистецтва, створюють сприятливе навчально-виховне середовище для забезпечення інтелектуально-творчого розвитку кожної детини.

.

Література

Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе: Учеб. пособие для студетов пед. ин-тов по спец. № 2119 «Музыка и пение». – М.: Просвещение, 1983. – 224 с., нот. ил.

Брайнин В.Б., Нойманн Р. Музыкально-педагогическое образование в современной Германии и Болонский процесс // Музыка в школе. – 2007. – № 3. С. 11-16.

Вільчковська А. Реформування музичної освіти школярів у Польщі // Мистецтво та освіта. – 2002. – № 2. С. 46-48.

Вільчковська А. Музика в системі шкільної освіти в країнах західної Європи // Мистецтво та освіта. – 2003. – № 2. С. 19-22.

Вовк Т. Спів на уроках музики у початкових классах Німеччини // Музичний керівник. – 2012. – № 1. С. 11-13.

Волинець Л. Загальна мистецька освіта в середній школі Данії // Мистецтво та освіта. – 2005. – № 2. С. 25-28.

Волинець Л. Мистецька складова освіти в ліцеях Франції // Мистецтво та освіта. – 2006. – № 1. С. 20-25.

Джуринский А.Н. Сравнительная педагогика. Учеб. пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений. – М.: Изд.центр «Академия» – 1998. – 176 с.

Леферд Л. Музыка в общеобразовательных школах Австралии. Принципы и практика // Музыка в школе. – 1991. – № 1. С. 63-68.

Масол Л.М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика: монографія / Л.М. Масол. – К.: Промінь, 2006. – 432 с.

Методика музыкального воспитания: Учеб. пособие. – М.: Музыка, 1989. – 175 с.

Моцар Г. Краткий обзор современной системы обучения музыке и пению в Венгрии // Музыка в школе. – 2007. – № 4. С. 35-41.

Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник /С.О.Сисоєва, Т.Є.Кристопчук; Київський університет імені Бориса Грінченка. – Рівне: Овод, 2012. – 352 с.

Портянкина З. Метод «воспитания таланта» в американской музыкальной педагогике – Полтавець В. Інноваційні проекти мистецько-культурних програм у школах Франції // Мистецтво та освіта. – 2005. – № 3. С. 11-14.

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка. Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с.

Сравнительная педагогика: школьное образование за рубежом: Сб. науч. ст. / Под ред. В.Андреева. – Минск: НИО, 1999. – 119 с.

Федоренко С. Позакласна робота в середніх спеціалізованих школах мистецтв Великобританії // Мистецтво та освіта. – 2009. – № 1. С. 20-22.

Халабузарь П., Попов., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания: Учебн. пособие. – М.: Музыка, 1990. – 175 с.

Syntese de l’enquete nationale sur la premiere anneе de mise en oeuvre des proqrammes 2002 pour l’ecole primaire. – Paris: CNDP, 2003. – 20 p.

Les Arts a l’Ecole (de la matemelle a l’universite). – Paris: CNDP, 2003. – 20 p.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

А капела (від італійського слова a cappella – хоровий спів без інструментального супроводу) сприяє досягненню чистоти інтонування, формуванню музично-слухових уявлень і розвитку ладотонального слуху.

Ансамбль (від французького слова ensembl – одночасно, разом, злагоджено, врівноважено) – передбачає злиття індивідуальностей, вміння чути і підпорядковувати свій голос до звучання хорової партії та колектива у цілому. За видами ансамбль може бути: метроритмічний, темповий, динамічний, тембровий, вокальний, дикційний.

Атака звука (від італійського attacca – напад, наступ) – момент звукоутворення, перехід голосового апарату від дихального стану до звукоутворення.

Б

Багатоголосний спів представляє собою одночасне звучання декількох самостійних голосів. У науковій літературі виділяють три типи багатоголосся: гармонічне, гетерофонно-підголосне і поліфонічне.

В

Вертикальний стрій – інтонування ступенів ладу, інтервалів чи акордів, звуки яких взяті одночасно, називається гармонічним або вертикальним строєм.

Вокальна імпровізація пов’язана з певним досвідом вокально-хорової роботи і полягає у створенні мелодії відповідно до поставленного завдання або за власного натхнення.

Вокальні навички – співацька постава, співацьке дихання, звукоутворення, звуковедення, співацька дикція.

Г

Гармонічний ансамбль передбачає відтворення акордів у шкільних піснях з гамофонно-гармонічною фактурою викладу.

Горизонтальний стрій – інтонування мелодичної лінії називається мелодичним, тобто горизонтальним строєм.

Гра на музичних інструментах – це музично-педагогічна технологія або вид діяльності, який використовується на уроках музики, сприяє формуванню виконавських навичок, пробуджує інтерес до інструментального музикування, виховує відповідальність та колективізм, розвиває почуття ритму, звуковисотний, методичний, ладовий, тембровий, динамічний, гармонічний та поліфонічний слух. Гра на музичних інструментах сприяє оволодінню учнями виконавськими засобами виразності, засвоєнню музично-теоретичних знань.

Гуртки сольного співу. В умовах загальноосвітніх навчальних закладів робота гуртків сольного співу спрямовується на опанування молоддю певною манерою співу, як-от: академічною, народною або естрадною. Заняття з гуртківцями проводяться у формі групових та індивідуальних занять за участю вчителя і концертмейстера. Обов’язковою умовою індивідуального розвитку солістів є концертні виступи.

Д

Дитяча філармонія для дітей та юнацтва, яка є осередком художньо-естетичного виховання молоді, була започаткована відомим радянським композитором і педагогом Д.Кабалевським на початку 70-х років ХХ століття. Пізніше такі культурноосвітні центри було відкрито на базі обласних філармоній. Це дало можливість учням загальноосвітніх шкіл поглибити знання з музики, літератури, образотворчого та хореографічного мистецтва, розвинути художньо-творчі здібності, естетичні почуття, смаки та ідеали.

Домашня самостійна робота з предмету «Музика» організується з урахуванням пізнавальних інтересів і потреб школярів та передбачає закріплення, поглиблення і розширення знань, умінь і навичок учнів у галузі музичного мистецтва; підготовку молоді до активного сприймання музичних творів композиторів різних жанрів і напрямів, а також народної музики; формування умінь і навичок інтерпретувати музичні твори, висловлювати своє ставлення до них; розвиток індивідуальних музично-творчих здібностей учнів у процесі їхньої активної участі у різних формах музикування.

Е

Етапи роботи над твором шкільного пісенного репертуару – вступне слово; ілюстрація твору шкільного репертуару; бесіда відносно поетичного й музичного тексту; розучування слів і мелодії; робота над виразністю виконання.

З

Завдання музичної освіти зумовлені змістом самої освіти, прогнозують процес музичного навчання, виховання і розвитку молоді й спрямовані на розв’язання поставленої мети, а саме – формування музичної культури особистості.

Заключний урок-концерт проводиться у кінці кожного навчального року і відрізняється від інших уроків тим, що він проходить у святковій атмосфері у формі концерта, із запрошенням керівництва школи, батьків і вчителів, котрі працюють з учнями даного класу. На заключному уроці-концерті підводяться підсумки щодо засвоєння учнями вимог навчальної програми. Він уважається показником сформованості рівня музичної культури школярів. Учні виконують твори шкільного пісенного репертуару, над яким працювали протягом року, і які ім більше сподобалися, а також презентують ансамблеву гру на елементарних музичних інструментах. Крім того, це можуть бути фрагменти театралізованих постанов, зразки різних видів імпровізацій тощо.

Засоби музичної виразності: мелодія, темп, ритм, лад, форма, гармонія, фактура, структура та інші елементи музичної мови.

Звуковедення відбувається в процесі взаємодії органів голосового апарату, в результаті якої видобувається співочий голос. Звуковедення залежить від характеру твору, синтезу музичного і літературного тексту.

Звукоутворення є результатом взаємодії дихальних й артикуляційних органів з голосовими складками.

Зміст загальної музичної освіти як педагогічної категорії та складової системи освіти є своєрідною моделлю формування музичної культури особистості, передбачає навчання, виховання і самовиховання молоді засобами різних видів музичного мистецтва, як на уроках, так і в позааудиторній діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах та закладах загального художньо-естетичного виховання. Він представляє собою адаптовану систему знань, умінь і навичок, форм і засобів музичної діяльності. Крім того, у його основу покладено музично-педагогічні технології, оволодіння якими забезпечує світоглядний, інтелектуальний, естетичний, етичний, емоційно-ціннісний та музично-творчий розвиток особистості.

І

Імпровізація. В основу музичної імпровізації покладені стереотипи музичного мислення набуті під час сприймання, співу, гри на музичних інструментах. Імпровізація відбувається в процесі вільного варіювання з постійним оновленням та збагаченням музики.

Індивідуальне навчання гри на музичних інструментах вважається традиційню формою музично-естетичного виховання молоді загальноосвітніх навчальних закладів і відноситься до гурткової роботи з молоддю. Цей вид діяльності передбачає розвиток індивідуальних музичних здібностей засобом опанування навичок гри на музичних інструментах (фортепіано, баяні, акордеоні, скрипці, бандурі, гітарі, духових інструментах). На початковому етапі навчання засвоюється необхідний обсяг теоретичного матеріалу, який уважається стартовим для початківців. Дедалі занурення в музично-теоретичний матеріал відбувається паралельно з оволодінням навичками гри на музичному інструменті.

Інструментальна імпровізація характеризується створенням музичної композиції відповідно до стереотипів музичного мислення індивіда та рівня оволодіння тим чи іншим музичним інструментом.

Індивідуальна робота з кожним учнем в оркестровому колективі передбачає засвоєння та вільне опанування матеріалом, подолання технічних труднощів, зосередження уваги на звуковидобуванні та штрихах, точному відтворенні ритмічного малюнка кожної фрази.

Інтерактивні методи музичного навчання – сутність яких полягає у тому, щоб навчально-виховний процес на уроках музики скорегувати за умов постійної, активної взаємодії вчителя і учнів під час розв’язання актуальних питань, спрямованих на художньо-естетичне виховання молоді.

Інтегральний (інтегрований) урок уважається однією з ефективних знахідок музичної педагогіки кінця ХХ – початку ХХІ столяття. Сутність його полягає у тому, що за змістом він об’єднує твори різних видів мистецтва, як-от: музики, образотворчого мистецтва, хореографії, а також літератури та історії. Інтегрований урок передбачає інтерпретацію творів різних видів мистецтв, фактів і подій, за допомогою доцільного об’єднання потоків інформації з різних галузей знань в єдиний і цілісний суб’єкт пізнання. Цілісність знань про музичний твір формується на основі спільних для цих предметів засобів виразності, образів, понять, фактів, подій, форм, стилів тощо. Крім того, цілісне уявлення про предмет пізнання формується на основі спільних принципів та методів навчання, єдиних критеріїв оцінювання і корекції характеристик суб’єктів навчального процесу.

Інтерпретацію (від лат. interpretatio – роз’яснення, тлумачення) в музичній педагогіці ми розглядаємо як розкриття інтонаційно-образного змісту музичного твору за допомогою емоційно-образних визначень відповідно до мети та завдань поставленних композитором. Інтерпретація представляє собою динамічний процес, який інтегрує художньо-образні уявлення композитора, виконавця і слухача.

Інтонування – точне відтворення звуків за їхнім висотним розміщенням.

К

Кантилена (від італійського cantilena – розспівування) – важливий елемент вокально-хорової майстерності, котрий характеризується наспівністю і мелодичністю виконання музичного твору. Кантиленний спів вимагає довгого й рівномірного дихання, використання м’якої атаки звука.

Комбінований урок набув поширення у музично-освітньому середовищі у 50-х – 60-х роках минулого століття. На відміну від інших уроків він характеризується тим, що дидактична мета реалізується за допомогою різних видів музичної діяльності, урізноманітнених видів навчальних завдань та запровадження інтерактивних методів навчання в процесі засвоєння закономірностей і тенденцій розвитку музичного мистецтва.

Концепція уроку музики пердставляє собою систему конструктивно-критичних поглядів на організацію музично-творчої діяльності вчителя і учнів, зосереджену на потребах навчання, виховання та музично-творчого розвитку молоді й зумовлену пріоритетністю ціннісних якостей особистості у галузі музичного мистецтва. Концепція уроку музики висвітлює мету, завдання, зміст організації навчально-виховного процесу з музично-творчого розвитку школярів.

Л

Ланцюгове дихання – специфічний вид хорового дихання, дозволяє змінювати дихання по черзі й забезпечує безперервність звучання хорового твору.

Легато (від італійського legato – плавний, зв’язаний) – спосіб видобування звуку і звуковедення, штрих, що забезпечує зв’язане виконання та плавний перехід одного звука в інший без перерви у звучанні. Має різну ступінь легкості, насиченості, тривалості.

Лекції-концерти є однією із сталих форм художньо-естетичного виховання молоді загальноосвітніх навчальних закладів. За напрямом організації та проведення це можуть бути заходи, підготовлені вчителем музики або за його участю, а також лекції-концерти, ініціаторами проведення яких є викладачі музичних шкіл і дитячо-юнацьких центрів та викладачі й студенти вищих мистецьких навчальних закладів. Залежно від мети визначається тип проведення лекцій-концертів. Їхня ефективність залежить від дотримання певних принципів, а саме: добору музично-теоретичного матеріалу, рівня ілюстрації музичних творів, зацікавленості, аргументованості, доступності, урахування психолого-педагогічних особливостей учнів, якості естетичного оформлення.

М

Маркато (від італійського markato – підкреслюючи, акцентуючи) – спосіб звуковедення і штрих, що уможливлює підкреслити або виділити кожен звук.

Мета музичної освіти – це формування музичної культури молоді, як на уроках так і в позааудиторній діяльності (у візькому розумінні), як складової частини духовної культури особистості (у широкому значенні).

Метод – (від грецького «methodos» – спосіб пізнання), інтерпретується як теоретичне і практичне оволодіння закономірностями музичного мистецтва, вважається основним інструментом засвоєння знань, формування умінь і навичок в процесі художньо-естетичної діяльності. З розвитком музичної педагогіки і методики викладання музики широко запроваджуються інтерактивні методи музичного навчання спрямовані на індивідуально-творчий розвиток особистості.

Метод абсолютної сольмізації – сольфеджування, спів з аркуша з назвою звуків, які відповідають абсолютній висоті.

Метод бесіди – інтерактивний метод навчання, передбачає взаємодію вчителя з класом чи кількома особами, запроваджується з метою обговорення художньо-педагогічного матеріалу, передбаченого для вивчення навчальною програмою. Спонукає до відтворення набутих знань, самостійних висновків і узагальнень.

Метод емоційного впливу стимулює творче піднесення у царині музичного мистецтва. В результаті позитивних емоцій учні відчувають енергетичний спалах, який викликає почуття блаженства, ейфорію від спілкування з шедеврами музичного мистецтва. Емоційний вплив на свідомість учнів відбувається за допомогою інтелектуальних, художньо-естетичних та компетентнісних уявлення вчителя в галузі музичного мистецтва.

Метод забігання наперед та повернення до пройденого сприяє послідовному засвоєнню музичного матеріалу, дозволяє конкретизувати і уточнити музичні явища і факти, забезпечує стабільність і цілісність навчального процесу.

Метод інтерпретації творів музичного мистецтва передбачає творчий підхід до розкриття змісту музичного образу або музичного твору, який грунтується на власному відчутті виконавця або слухача. Інтерпретація музичного твору на уроках музики в загальноосвітніх навчальних закладах зумовлена професійною компетентністю вчителя і досвідом учнів в галузі музичного мистецтва.

Метод ілюстрації твору музичного мистецтва передбачає виконання вчителем або відтворення за допомогою мультимедійних засобів навчання музичного твору чи його фрагментів, з метою спільного обговорення або інтерпретації з дітьми певної вікової групи.

Метод контрасту і зіставлення складається здвох категорій. Категорія контрасту в музичному мистецтві пов’язується зі зміною якісних характеристик музичної мови та засобів музичної виразності. Зіставлення, як метод пізнання і усвідомлення закономірностей розвитку музичної драматургії полягає у порівнянні одних явищ і фактів музичного мистецтва або музичних образів з іншими, для встановлення їх відмінності чи подібності.

Метод музичного узагальнення є складним механізмом мовленнєвої дії, який дозволяє відобразити музичні явища та образи за істотними знаками, спільними для них самих.

Метод наслідування або копіювання полягає в засвоєнні творчого стилю композитора або манери виконання музичного твору, наслідуванні художньо-естетичного досвіду, вокально-хорових вмінь і навичок, копіюванні виконавської та педагогічної майстерності вчителя.

Метод пояснення – монологічна форма викладу художньо-педагогічної інформації, обгрунтування певних музично-теоретичних положень, розкриття змісту музичного твору або образу, доведення механізмів формування вокально-хорових навичок та навичок гри на музичних інструментах тощо.

Метод розповіді використовується під час ознайомлення учнів молодших і середніх класів з життям і творчістю композиторів і виконавців, історією становлення художніх колективів, створення музичних творів, відшукуванням зразків фольклорної музики. Розповідь повинна бути яскравою й емоційно забарвленною.

Метод співпереживання. В процесі сприймання творів музичного мистецтва відбувається вживання в музичний образ, що спричиняє емоційну реакцію у формі естетичних і моральних почуттів та спонукає особистість до співпереживання. Співчуття і співпереживання, які виникають у процесі спілкування з творами музичного мистецтва є показником найвищого рівня духовності індивіда.

Метод співу з голосу або зі слуху – основний метод вокально-хорового виховання, суть якого полягає у тому, що вчитель співає мелодію, а клас її повторює, тобто самостійно відтворює. Метод співу з голосу або зі слуху вважається ефективним засобом розвитку звуковисотного і гармонічного слуху, ладового відчуття, а також сприяє концентрації уваги учнів на чистоті інтонування та засобах музичної виразності.

Метод спостереження за розвитком музичної дії є методом пізнання закономірностей музичної культури, представляє собою психічний процес, що регламентує зосередженість уваги суб’єкта на динаміці розгортання музичного твору або образу. Це контроль за явищем музичної культури, що відбувається на підставі виробленого плану, має чітку мету і завдання, передбачає збагачення знань про об’єкт пізнання.

Музичні свята і карнавали спрямовані на розвиток свідомості особистості та емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва активно впливають на формування знань, умінь і навичок в галузі художньо-естетичної діяльності, є засобом самореалізації, збагачення художньо-естетичного досвіду, виховання в учнів молрально-естетичних ідеалів, інтересів, смаків та уподобань.

Музично-теоретична підготовка передбачає по-перше – засвоєння елементарної теорії музики у межах шкільної програми; по-друге – опанування знаннями про композиторів і виконавців, по-третє – вивчення закономірностей розвитку музичного мистецтва з метою інтерпретації музичних явищ і фактів.

Музично-пластична діяльность – це художньо-образне відтворення змісту музичного твору за допомогою пластичних засобів виразності. В основу музично-пластичної діяльності покладено імпровізацію.

М’яка атака співацького звука є основою правильного звукоутворення і використовується при фальцетному співі. Голосові зв’язки змикаються менш щільно, що провокує м’яке звучання дитячого голосу. Здебільшого це ліричні твори у повільному темпі, які звучать на нюансах mf, p, pp.

Н

Навички – доведені до автоматизму багаторазові повторення певних дій без усвідомленого контролю.

Натхнення є творчий процес, що представляє собою акумуляцію внутрішньої енергії, «енергії горіння» з сукупністю знань, умінь і навичок у галузі музичного мистецтва.

Нон легато (від італійського non legato – не пов’язуючи) – один із способів звуковедення і штрих, що характеризує окремий перехід від одного звука до іншого.

О

Огляди-конкурси художньої самодіяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів презентують досягнення молоді у галузі художньо-творчої діяльності. Вони є пропагандою класичної, сучасної, народної та дитячої хорової й інструментальної музики, хореографічного мистецтва, виявлення серед учнівської молоді музично обдарованих дітей. Проводяться огляди-конкурси в три етапи за наступними нуменаціями: хорове й оркестрове виконавство, хореографічне мистецтво, сучасна пісня.

Оркестр (у перекладі з грецької orchestra – майданчик у старогрецькому театрі) означає колектив музикантів-інструменталістів, об’єднаних для спільного виконання музики. Відповідно до наявності у школі певного інструментарію створюються оркестрові колективи, основу яких складають домри, балалайки, баяни, скрипки, гуслі, бандури, духові інструменти та інші клавішні й ударні інструменти.

П

План-конспект уроку музики – це заздалегідь розроблений змісту уроку відповідно до навчальної програми курсу, котрий дозвляє прогнозувати послідовність використання певних музично-педагогічних технологій, спрямованих на розв’язання поставленої мети, і який суттєво впливає на ефективність навчально-виховного процесу і на розвиток музично-творчих здібностей учнів. Це документ, який має бути затверджений методистом (для студентів під час проходження педагогічної практики) або заступником директора з навчально-виховної роботи і дозволяє вчителю прогнозувати концепцію уроку. План-конспект засвідчує основні напрями педагогічного пошуку вчителя і уможливлює передбачити результат у різних видах музичної діяльності спрямований на формування музичної культури учнівської молоді. План-конспект уроку має бути розгорнутим або тезисним. Розгорнутий план-конспект уроку готують студенти у процесі проходження педагогічної практики і вчителі-стажисти на початку педагогічної діяльності. Тезисне викладення ходу уроку дозволяється вчителям з досвідом роботи, котрі чітко уявляють сценарій уроку і засоби реалізації концептуальних положень та запровадження основних музично-педагогічних технологій.

Поліфонічний ансамбль – де один голос починає проведення теми, а інші вступають нібито із запізненням.

Презентація музичного твору передбачає донесення до слухача повноцінної інформації про особливості написання, виконання і сприймання твору музичного мистецтва. У процесі презентації музичного твору відбувається взаємозв’язок текста, слова, відеодемонстрації, комп’ютерної анімації, музики, графіки, образотворчого мистецтва.

Придихова атака є різновидом м’якої атаки звука, коли зв’язки змикаються повністю й вільно пропускають повітря. У практиці придихова атака використовується як методичний прийом, для відтворення певного характера музики, а саме: ніжності й ласки, горя і скорботи, запроваджується у спокійних темпах на нюансах mp, p, pp.

Принцип активності в оволодінні цінностями музичного мистецтва представляє собою двосторонній процес суб’єкт-суб’єктивної діяльності, у якому молодь проявляє зацікавленість музично-творчою діяльністю, а вчитель створює умови для реалізації індивідуальних творчих здібностей. Активність учнів в процесі музикування зумовлена особистою мотивацією, стимулює процес засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва, сприяє самореалізації в певних видах музичної діяльності.

Принцип доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва є необхідною умовою розвитку музично-творчих здібностей учнів, як на уроках так і в процесі позакласної діяльності. В організації навчально-виховного процесу вчитель повинен дотримуватися правил, суть яких полягає у тому, що у засвоєнні знань й формуванні умінь і навичок необхідно переходити від легкого до більш складного, від відомого до нового, до невідомого.

Принцип єдності освітньої, розвивальної та виховної функцій навчання музичному мистецтву передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, котра спрямована на формування музичної культури особистості, оволодіння знаннями, уміннями і навичками в різних видах музично-творчої діяльності, що є основою формування особистісних якостей спрямованих на пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

Принцип єдності емоційного і свідомого у засвоєнні закономірностей музичного мистецтва засвідчує найвищі морально-естетичні досягнення у художньо-естетичному вихованні молоді. Почуття і емоції, які виникають в учнів при сприйманні творів музичного мистецтва є результатом усвідомлення інтонаційно-образного змісту музичного твору, історичних умов, які спонукали композитора до написання цього твору, особливостей авторського стилю, що дозволило розвинути емоційну сприйнятливість, реалізувати власні здібності, спрямувати зусилля на розвиток музичного світогляду, базових якостей особистості.

Принцип едності художнього і технічного у відтворенні інтонаційно-образного змісту музичного твору вважається домінуючим в оволодінні цінностями музичного мистецтва. Сутність його полягає у поєднанні двох компонентів процесу відтворення і виконання музичних творів передбачених шкільною програмою. Під «художнім» ми маємо на увазі точне відтворення художньо-образного змісту музичного твору за допомогою основних засобів музичної виразності, а саме: мелодії, ритму, темпу, динаміки, тембру, гармонії, штрихів, регістру. «Технічне» передбачає своєчасне відтворення мелодичної лінії та ритмічного малюнку в означеному темпі, відповідно до динаміки і штрихів.

Принцип індивідуалізації навчання передбачає максимальний розвиток музичних здібностей молоді у різних видах музично-творчої діяльності. Музичні здібності мають свою структуру, до якої відноситься музичний слух, музична пам’ять, відчуття гармонії і метроритму, чистота інтонування мелодії тощо. Урахування індивідуальних можливостей учнів сприяє засвоєння культурних цінностей суспільства.

Принцип міцності у навчанні означає грунтовне засвоєння знань, умінь і навичок, котрі отримують учні в процесі спілкування з творами музичного мистецтва; стійке закріплення досвіду у царині європейської, вітчизняної, народної та сучасної музики; вільне відтворення і застосування на уроках і в позакласній діяльності компетентностей набутих в процесі сприймання музики, вокально-хорової роботи, гри на музичних інструментах та імпровізації.

Принципи музичного навчання. Формування музичної культури молоді, оволодіння цінностями музичного мистецтва відбувається за допомогою певних принципів музичного навчання, які представляють собою вихідні вимоги до організації навчального процесу з художньо-естетичного виховання молоді, основні положення, що визначають зміст, форми і методи музично-творчої діяльності.

Принцип науковості змісту і методів навчання музичному мистецтву відображає його зв’язок із сучасними науковими знаннями, закономірностями розвитку, шедеврами європейської та вітчизняної музики і практикою художньо-естетичного виховання молоді на уроках та в позакласній діяльності.

Принцип систематичності та послідовності грунтується на послідовному засвоєнні закономірностей розвитку музичного мистецтва за допомогою розроблених музично-педагогічних технологій, відповідно до вікових особливостей дітей, що забезпечує певну систему в засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок у галузі музично-творчої діяльності, спрямованих на послідовний розвиток і удосконалення індивідуальних здібностей суб’єктів навчально-виховного процесу.

Р

Ритмічна імпровізація представляє собою найбільш доступний вид музикування, в процесі якого створюються різні ритмічні варіанти у вигляді ритмічного супроводу, дозволяє розвинути почуття ритму у дітей і сприяє засвоєнню різних стилів і жанрів музики.

Робота в оркестрових групах або партіях дозволяє переконатися у точності відтворення музичного тексту, а головне уможливлює відпрацювання усіх видів ансамблю, як-от: ритмічного, динамічного, агогічного, тембрового та темпового. Робота в оркестрових групах виховує почуття відповідальності за якість звучання не тільки свого інструмента, а також за якість звучання оркестрової партії.

Розспівування передбачає підготовку голосового апарату до співу і вважається вокально-слуховою настройкою учнів для подальшої роботи над шкільним пісенним репертуаром. Крім того, розспівування ставить за мету – формування вокально-хорових навичок, розвиток дитячого голосу.

С

Слухання музики передбачає сприймання творів музичного мистецтва з метою розширення і збагачення інтонаційно-слухового запасу школярів, формування музичної культури особистості.

Співацька дикція (від латинського dictio – вимовлення) – вміння чітко і виразно вимовляти поетичний текст під час співу.

Співацька постава – це комплекс вимог до виконавців, що забезпечують продуктивну роботу голосового апарату і впливають на якість репетиційного процесу.

Стаккато (від італійського staccato – уривчастий, відокремлений) – спосіб видобування звуку і звуковедення, штрих, який характеризується легким і уривчастим виконанням звуків.

Т

Тверда атака звука характеризується змиканням голосових зв’язок до початку звука, використовується у творах маршового характеру, на нюансах mf, f, ff, у швидких та енергійних темпах, характеризується твердістю і енергійністю.

У

Унісонний ансамбль – це частковий ансамбль однієї чи декількох хорових партій або всього хорового колективу.

Уроками введення в тему передбачено ознайомлення учнів з напрямами, структурними особливостями та загальною характеристикою теми чверті або семестру. Уроки введення в тему слугують підгрунтям для поглиблення і систематизації знань, умінь і навичок, які учні засвоюють у процесі опанування різними видами музичної діяльності.

Уроки поглиблення теми займають значну частину навчального навантаження. Кожна тема містить підтеми, має певну структурну побудову, яка дає цілісне уявлення про предмет вивчення. Засвоєння структурних компонентів теми відбувається у необхідному обсязі, послідовно, відповідно до навчальної програми, з використанням спеціальної термінології та методів навчання.

Урок узагальнення теми. Це останній урок навчальної чверті або семестру, на якому узагальнюється вивчений матеріал, підводяться підсумки засобом виділення основних проблем і ключових понять, зосереджується увага на практичному значенні здобутих знань, умінь і навичок для подальшого навчання і засвоєння базових основ музичного мистецтва. Основною метою урока узагальнення теми є стимулювання інтересу молоді до подальшого вивчення закономірностей і тенденцій розвитку музичного мистецтва, визначення підходів до розвитку музично-творчих здібностей учнів у відповідних видах музичної діяльності.

Ф

Фольклорні ансамблі та ансамблі народної музики. У сучасних загальноосвітніх навчальних закладах молодь з великим задоволенням і відповідальністю бере участь у діяльності вокальних, інструментальних та вокально-інструментальних ансамблях, призначення яких у виконанні народної музики. Головним завданням керівника такого колективу є формування навичок виконання українських народних пісень, виховання пізнавального інтересу і поваги до традицій свого народу, розвиток творчих здібностей молоді, а відтак формування естетичної культури особистості.

Х

Хор інтерпретується як колектив співаків, об’єднаних для спільного виконання вокально-хорових творів.

Хорові навички – навички строю і ансамблю, а також навички співу за диригентськими жестами вчителя.

Хоровий стрій передбачає точне інтонування інтервалів у мелодичному і гармонічному видах.

Ш

Шкільний пісенний репертуар – сукупність творів (дитячі, народні, авторські пісні) передбачених для виконання у класі, шкільними хоровими колективами, а також за участю солістів.