10.2 Удосконалення вокально-хорових навичок на уроках

музичного мистецтва

Доречно наголосити на тому, що у роботі з молодшими підлітками вчитель повинен пам’ятати про те, що у цьому віці починається ріст вокального м’яза у дітей, в результаті чого відбувається формування голосу. До фальцетного регістру додається мікстовий. Тож цілком закономірно, що учні 5-6 класів співають красивим і повним, насиченим та динамічним звуком. Цей період у життєдіяльності школярів уважається періодом розквіту дитячого голосу, період найбільш сприятливий для хорового співу. Діапазон звучання голосів підлітків до1 – сі м октави – ре 2, мі 2 октави.

Зазначимо, що у 5-6 класах продовжується робота над формуванням вокально-хорових навичок. Це досягається за допомогою вокальних вправ та оволодінням шкільним пісенним репертуаром, який постійно з року в рік ускладнюється. Відтак вчитель концентрує увагу на правильному диханні, а саме: короткому вдиху, на певний момент його затримці та поступовому видиху. Оволодіння цим процесом забезпечує якість звучання хорового колективу.

Зважаючи на те, що учні 5-6 класів володіють досвідом співу на затриманому диханні, вчителю необхідно контролювати опору дихання, що забезпечує якісне звучання. У цьому віці учні чітко уявляють і дотримуються ланцюгового дихання, що уможливить виконання хорового твору з початку до кінця. У роботі над шкільними піснями написаними у спокійному темпі дихання береться спокійно. При виконанні творів написаних у швидких темпах змінюється і характер дихання, воно стає швидким і активним. При наявності пізнавального інтереса підлітків до вокально-хорової роботи, а також уваги учнів до вимог вчителя, проблеми з диханням може не існувати, так як цей процес відбувається природно і без напруження.

Не викликає сумніву, що якість звучання шкільної пісні залежить не тільки від техніки володіння диханням, а також від характера звукоутворення, а саме атаки звука. Аналіз шкільного репертуару запропонованого у навчальних програмах дозволяє констатувати, що більшість запланованих творів вимагають м’якої атаки звука, хоча не виключенням є і пісні, у яких використовується предихова атака. У більшості випадків це твори написані у спокійному темпі, які потребують ніжності та ласки у виконанні. У окремих випадках при виконанні творів маршового характеру застосовують тверду атаку.

Для відтворення інтонаційно-образного змісту твору вчитель відшукує різні способи звуковедення. Відповідно до характеру пісенного репертуару залежить і характер звуковедення. Як і у молодших класах у 5-6 класах продовжується робота над кантиленною звучання, підлітки удосконалюють навички «тягнути» звук. Цей спосіб використовується у більшості пісень. У ліричних творах, де запроваджується штрих легато характер звука повинен бути світлим, ніжним і прозорим. Значно менше у вокально-хоровій практиці з учнями 5-6 класів зустрічаються пісні, де необхідно виділити або підкреслити окремі риси характеру героя або художнього образу. За такої ситуації вчитель пропонує підліткам застосовувати штрихи нон легато, стаккато або маркато. Це штрихи не є новими для учнів, але досвіду їхнього запровадження у вокально-хоровій літературі у підлітків недостатньо.

Варто зазначити, що у процесі роботи над звукоутворенням, звуковеденням і диханням, вчитель зосереджує увагу учнів на дикції, як важливому засобу донесення літературного та поетичного тексту до свідомості слухача. Відпрацювання навичок артикуляції продовжується під час розспівування класу, де вчитель пропонує вправи, які б зацікавили підлітків. Слушно пам’ятати, що учні повинні приділяти увагу і досягати чіткої артикуляції голосних і якісній вимові приголосних. Ці навички формуються в процесі виконання як пісень з супроводом, так і а капельних творів.

А капельний спів це своєрідна форма хорового виконавства, який завжди викликає інтерес у молоді. Це відбувається завдяки тому, що учні мають можливість більше уваги приділяти і аналізувати звучання і рух свого та інших голосів. Спів без супроводу сприяє розвитку внутрішнього слуху підлітків, збагаченню тембрового, мелодичного і гармонічного слухового досвіду.

Незаперечним є факт, що позитивну роль у процесі вокально-хорової роботи відіграє те, що учні 5-6 класів вільно орієнтуються у диригентських жестах. Вони обізнані з диригентськими схемами і розуміють значення вимог диригента. Підлітки відгукуються на динамічні відтінки і нюанси, відповідно до інтерпретаційних вимог диригента адекватно відтворюють музичний текст. За такої ситуації вчитель повинен заздалегідь визначитися відносно інтерпретації інтонаційно-образного змісту твору і чітко уявити трактовку кожної частини або куплета шкільної пісні.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що рівень вокально-хорової підготовки учнів 5-6 класів є результатом спільного творчого процесу вчителя і учнів, показником творчого підходу щодо оволодіння засобами музичної виразності, за допомогою яких відбувається пізнання цінностей музичного мистецтва. У процесі роботи над вокально-хоровими навичками розвиваються не лише музичні здібності підлітків, а відбувається їхній загальний інтелектуальний розвиток, формується емоційно-естетичне ставлення до навколишнього середовища і впевненість у власних можливостях щодо засвоєння цінностей музичної культури.