10.1 Особливості психофізиологічного розвитку учнів 5-6 класів

Перехідним від дитинства до зрілості вважається підлітковий вік, період від 11-12 до 14-15 років, що відповідає 5-8 класам загальноосвітньої школи. Зважаючи на складність етапу дорослішання відбуваються якісні зміни в розумовому, моральному, фізичному і духовному розвитку особистості, які впливають на розширення світоглядних та інтелектуальних можливостей, музичний розвиток індивіда.

Відбуваються кардинальні зміни в організмі дитини. Нервова система в залежності від динаміки подразнень може знаходиться у стані сильного збудження або загальмованості. Психічний розвиток залежить від соціальних відносин з навколишнім середовищем. У відносинах з дорослими може проявляться негативізм, протест і опір. Виникає криза перехідного віку пов’язана з почуттям дорослості, набуттям соціального статусу, авторитету, економічної і світоглядної самостійності, прагненням до ідеалів і появою максималізму.

Соціальна ситуація розвитку підлітків пов’язана з опануванням нової системи стосунків з дорослими і товаришами, бажанням ввійти в активне життя суспільства. Основними психічними новоутвореннями підліткового віку є почуття дорослості і потреба у самоствердженні, бажання порівняти себе з іншими, розібратися у своїх почуттях і переживаннях. Послаблюється зв’язок з батьками, діти бурхливо реагують на зауваження вчителів у присутності друзів, тому необхідне тактовне ставлення і повага з боку дорослих. У своїй діяльності підлітки прагнуть вийти за межі школи та прилучитися до життя дорослих. Толерантне відношення вчителя до розв’язання проблемних ситуацій підвищує рівень довіри підлітків.

Провідними видами діяльності є спілкування з дорослими і товаришами, суспільно корисна праця і навчання. У цьому віці виникає інтерес до себе і своїх здібностей, відбувається перегляд сформованих у молодшому віці цінностей, з’являються нові мотиви навчання. У окремих учнів проявляється стійке прагнення до музично-творчої діяльності, участі в різних за жанрами і формами художніх колективах. Якщо в системі особистісних цінностей підлітків є пізнавальний інтерес до музикування, то музично-творча діяльність дає можливість самоствердження, стимулює самовдосконалення, їхню інтелектуальну та емоційну активність. Інтереси на цьому етапі життя нестійкі, часто змінюються, залежать від ціннісних орієнтацій і соціального оточення.

На цьому життєвому етапі відбувається розвиток мотиваційної сфери, що є важливим етапом соціального становлення. Спостерігається розвиток моральної самосвідомості, потреба розвинути у собі позитивні якості, з’являється прагнення до саморегуляції як складової частини самовиховання. За такої ситуації цінною є порада вчителя, що дозволяє підлітку діяти цілеспрямовано і послідовно.

У продовж цього періоду триває розвиток сприймання, творчого мислення, відбувається перебудова пам’яті, розширюються межі уяви, виникають почуття, з’являються зорово-слухові відчуття, збільшується обсяг уваги.

Сприймання. Для учнів 5-6 класів характерно цілісність і структурність музичного сприймання. На уроках музичного мистецтва підлітки набувають знання про властивості та виразні характеристики творів музичного мистецтва (музики, мелодії, ритму, темпу, динаміки, тембру, гармонії, штриха, регістру). Сприймаючи певні музичні твори учні не тільки виділяють окремі його властивості та виразні характеристики, а й водночас об’єднують їх у єдине ціле, завдяки чому і виникає цілісний художній образ.

У підлітків розвинуте навмисне (довільне) сприймання, яке поступово переходить у спостереження, що передбачає цілеспрямоване, планомірне сприймання властивостей музичного твору, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Музичне сприймання пов’язане із попереднім досвідом, знаннями про закономірності розвитку музичного мистецтва, індивідуальними особливостями учнів, їхніми бажаннями, інтересами, певним ставленням до різних жанрів музичного мистецтва. В залежності від психологічного стану підлітки можуть сприймати не те, що є, а те, що вони бажають уявити.

В залежності від попереднього музичного досвіду, уявлень та знань, відбувається осмислене та узагальнене сприймання творів музичного мистецтва. В процесі такої діяльності всебічно проявляється індивідуальність сприймання, яка певною мірою залежить від органів чуття, зору, слуху, витонченості смаку. Все більше у підлітків домінує аналітичний тип сприймання, коли здійснюється узагальнення виразних характеристик різних музичних творів одного жанру, написаних композиторами різних епох.

Мислення. Незаперечним є факт, що уроки музичного мистецтва сприяють розвитку творчого мислення. З накопиченням життєвого і чуттєвого досвіду, збагаченням знань про закономірності музичного мистецтва, у підлітків формується словесно-логічне мислення. Все більше проявляється його індивідуальність (глибина, гнучкість, усвідомленість, самостійність) при інтерпретації творів музичного мистецтва, як в процесі виконання так і слухання.

На уроках музичного мистецтва в ході розв’язання проблемних завдань у підлітків активно розвивається мисленнєва діяльність. В процесі інтерпретації творів музичного мистецтва або імпровізації учні висловлюють власні міркування, в основу яких покладено практичний досвід набутий під час навчання, а також узагальнення того, що вони мріють здійснити у майбутньому. Відбувається вироблення і перевірка правильності гіпотези, середніх і далеких перспектив, визначення ціннісних орієнтирів.

Пам’ять. Відчуття і сприймання творів музичного мистецтва фіксуються і зберігаються завдяки пам’яті. У цьому віці у школярів розвинено всі види пам’яті: образна, рухова, емоційна, словесно-логічна. Провідними під час занять музичним мистецтвом є емоційна і словесно-логічна пам’ять. Засвоєння музичного матеріалу відбувається за рахунок двох послідовних етапів розвитку пам’яті: мимовільного і довільного. Закріплення, зберігання і відтворення музичного матеріалу здійснюється завдяки переведення інформації з сенсорної в короткочасну і відповідно у тривалу пам’ять.

Міцність і повнота сприймання, відбору і фіксації музичної інформації забезпечується довільним запам’ятовуванням. Тож цілком зрозуміло, що цей процес буде продуктивним за умов: послідовності у досягненні поставленої мети, використанням сучасних прийомів і методів навчання, наявності інтересу до музично-творчої діяльності, відповідності музичного матеріалу віковим особливостям школярів, компетентності вчителя, спрямованості на розвиток музичних здібностей учнів.

У середньому шкільному віці у дітей все більше проявляються індивідуальні особливості пам’яті. У одних вони характеризуються швидкістю й точністю, у інших – міцністю й готовністю до відтворення. Зазначені процеси обумовлені природними задатками та цілеспрямованим формуванням під час музично-творчої діяльності. В процесі ускладнення вимог до формування імпровізаційних навичок (вокальна, інструментальна, ритмічна імпровізації) у підлітків продовжує розвиватися мимовільна й довільна пам’ять, а також удосконалюється логічна пам’ять.

Уява. Уява стимулює розвиток музично-творчих здібностей школярів у різних видах діяльності. Відходячи від дійсності за допомогою уяви учні висловлюють свої емоції й почуття при інтерпретації творів музичного мистецтва. Створення художнього образу при виконанні шкільної пісні спирається на реальні або фантастичні уявлення школярів. Пов’язана з мисленням, сприйманням, пам’яттю, відчуттям та емоціями, уява стимулює створення нових образів, відтворення музичних явищ.

На уроках музичного мистецтва процес творення образів уяви може мати мимовільний або довільний характер. Якщо учні слухають музику без спеціальної установки, тобто мети, уява носить мимовільний характер. Натомість, коли підлітки сприймають програмний твір, їм пропонують певні установки і ставиться спеціальна мета зі створення музичного образу, уява носить довільний характер. Із усіх психічних процесів у музично-творчій діяльності провідну роль відіграє відтворююча і творча уява. Сприймання та інтерпретація музичних творів, виконання пісень шкільного репертуару, вокальна й інструментальна імпровізація стимулюють відтворюючу й творчу уяву, сприяють розвитку музичних здібностей.

Відповідно до активності індивіда уява може бути активною і пасивною. На уроках музичного мистецтва за допомогою творчих завдань, участі в музикуванні, відбувається розвиток активної уяви. Активна уява допомагає глибше проникнути в зміст музичного твору і реально відтворити музичний образ. Пізнання закономірностей музичного мистецтва відбувається через художню уяву, де переважають слухові асоціації. Розвиток художньої уяви дозволяє за допомогою засобів музичної виразності створювати художній образ, інтерпретувати музичний твір, відтворювати авторський текст.

Почуття. В процесі спілкування з творами музичного мистецтва у підлітків виникає ставлення до того, що вони пізнають, тобто почуття. Почуття, які виникають в процесі активної музично-творчої діяльності впливають на формування емоційної сфери особистості. Залежно від того, позитивні чи негативні почуття виникають під час сприймання музичного твору, формується відношення учнів до об’єкта діяльності. В залежності від генетичних задатків підлітки можуть по різному реагувати на об’єкт збудження. Діти з швидко збудженою нервовою системою активніше сприймають і висловлюють свої почуття від прослуханого музичного твору. В емоціях і почуттях відображається особистісне ставлення до музичної культури.

Емоції, які виникають під час спілкування з творами музичного мистецтва пробуджують інтерес до активної музичної діяльності. Під інтересом передусім розуміють прояв емоцій і бажання пізнати суть предмета, спрямованість на задоволення потреб особистості в певному виді діяльності. Участь підлітків в музично-творчій діяльності сприяє формуванню естетичних почуттів, які є результатом освоєння і пізнання прекрасного.

Відчуття. За допомогою відчуття підлітки пізнають закономірності й тенденції розвитку світової та вітчизняної музичної культури, отримують емоційні забарвлення від спілкування з творами музичного мистецтва. Велике значення в музичному розвитку підлітків відіграють слухові відчуття. Сприймаючи твори музичного мистецтва у мозку людини відображаються окремі властивості характеру мелодії, гармонії, темпу, тембру, ритму, динаміки, штрихів та регістру внаслідок їхнього впливу на органи чуття.

Слухові відчуття мають певні властивості, а саме: якість, інтенсивність, тривалість. Якість слухового відчуття прямо пропорційна якості звучання музичного твору, стилю авторського письма, інтерпретації диригента або виконавця. Інтенсивність визначається силою впливу музичного твору на відчуття суб’єкта. Тривалість слухового відчуття залежить від сили впливу та якості попередніх установок на сприймання музичного твору. У підлітків продовжує розвиваться зорово-слухова синестезія. Вони із зацікавленістю переносять свої враження на папер, поновлюючи колекцію героїчних і трагічних образів, пейзажів та етюдів, у яких презентовані зорово-слухові відчуття, спостереження за динамікою розвитку музичних образів і явищ.

Увага. Увага взаємодіє з психічними процессами і виконує функцію контролю. У підлітковому віці розвинена довільна і мимовільна увага. Під час сприймання музики учні відбирають потрібні образи і явища, які значною мірою вплинули на їхні почуття, що забезпечує спрямованість уваги. Вони можуть контролювати увагу і тривалий час зосереджувати її на певному виді музичної діяльності. Спрямованість і зосередженість дозволяють досягти належного рівня концентрації уваги. Зосередженість на відпрацюванні вокально-хорових навичок, необхідних для виконання хорового твору дозволяє розвинути стійкість уваги.

Збільшення життєвого досвіду і досвіду спілкування з різними видами музичного мистецтва сприяє збільшенню обсягу уваги. Учні можуть тривалий час займатися вокально-хоровою роботою, удосконалювати навички гри на музичних інструментах. Вони свідомо переключають увагу з одного виду роботи на інший. При сприйманні музичного твору відбувається розподіл уваги на слухання музики і пояснення вчителя, щодо перебігу подій та характеристики музичних образів. Об’єктом уваги можуть бути різні засоби музичної виразності (мелодія, темп, ритм, регістр, гармонія, тембр, динаміка). Спрямованість на їхнє виявлення і динаміку розвитку є одним з основних показників здатності до саморегуляції та самоконтролю.

Спілкування з творами музичного мистецтва сприяє вихованню уваги, що є результатом гармонійної взаємодії основних психічних процесів, врівноваженості всіх властивостей уваги, а саме: обсягу, розподілу, стійкості, зосередженості, спрямованості тощо.

В залежності від ціннісних орієнтацій і вихованості проявляється уважність і неуважність підлітків. Уважні учні краще визначають емоційно-образну характеристику музичного твору, глибше відчувають динаміку внутрішнього розвитку музичного образу. І навпаки, обмеженість знань про закономірності музичного мистецтва та нерозвиненість інтелектуально-вольових можливостей особистості робить процес сприймання музики поверховим.