1.4. Суб'єкти і об'єкти комерційної діяльності

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• що на ринку товарів та послуг функціонує широке розмаїття суб'єктів і об'єктів комерційної діяльності;

• яке місце посідають фізичні й юридичні особи на ринку товарів та послуг;

• у яких секторах ринку розташовані прості й складні організа­ ційно-правові форми;

• як взаємодіють різні види суб'єктів на ринку товарів та послуг;

• яка динаміка розвитку суб'єктів ринку; :

• що є об'єктом комерційної діяльності; М

• як поділяються об'єкти комерційної діяльності;

• яким вимогам повинні відповідати об'єкти комерційної діяль­ ності;

• як оцінюються і регламентуються вимоги до об'єктів комерцій­ ної діяльності.

1.4.1. Види і класифікація суб'єктів комерційної діяльності

С уб'єктами комерційної діяльності відповіде чинного законодавства України можуть бути фізичні тії юридичні особи.

Фізичні особи — громадяни України або інших дер­жав, які здійснюють комерційну діяльність за таких умов:

-- вони повинні бути право- та дієздатними;

не мати заборон або обмежень на заняття комерційною діяльністю у зв'язку зі своїм службовим становищем чи з інших причин (це сто­сується військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, осіб з непогашеною судимістю та ін.);

— бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.

Фізична особа може бути зареєстрована як підприємець зі створенням або без створення юридичної особи. Зазвичай, підприємці не створюють юридичної особи, а виступають як приватні підприємці. У такому випад­ку для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує сплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані до Реєстру суб'єктів підприєм­ницької діяльності й видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.

48 ^Глава 1

Підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі докумен­ти — статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про сплату реєстрації.

Ю ридичною особою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленою власні­стю і можуть відповідати майном за свої зобов'я­зання.

Юридична особа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого імені виступати у суді, на­бувати майнові й немайнові права. Господарюючий суб'єкт отримує права юридичної особи лише після його державної реєстрації.

Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості й складні.

До простих організаційно-правових форм можна віднести такі:

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює комерційну діяльність. Залежно від форми власності підприємства можуть бути індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, унітарні, дочірні, спільні.

Торговельне підприємство можна віднести до категорії малих, якщо чисельність працюючих не перевищує 15 осіб для роздрібних і до 25 осіб для оптових підприємств.

Господарське, або партнерське, товариство — це господарюючі суб'єк­ти, юридичні особи, створені згідно з угодою юридичними і фізичними особами через об'єднання майна, капіталу для здійснення комерційної діяльності. Кожний партнер є членом товариства і несе відповідальність у межах зробленого ним внеску. Це не стосується командитних та това­риств з додатковою відповідальністю.

До господарських товариств, що діють на принципах партнерства, мож­на віднести: повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство.

Акціонерне товариство — має статутний фонд, поділений на визначе­ну кількість акцій однакової номінальної вартості. Засновниками і акціо­нерами товариства можуть бути юридичні та фізичні особи. Вони несуть майнову відповідальність у межах зробленого внеску. Акціонерні товари­ства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Якщо у ВАТ акції розповсюджуються через вільну купівлю-продаж на біржах, то ЗАТ не мають права їх публічно продавати, а лише розповсюджувати між заснов­никами.

Кооператив — це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єднали­ся для забезпечення своїх економічних, соціальних і культурних потреб

науково-теоретичні основи комерційної діяльності 49

за допомогою підприємства, що перебуває у спільному володінні й управ­ляється демократично. Членами кооперативу зазвичай є фізичні особи. Вони вносять обов'язкові внески, а за бажанням — і додаткові. Принцип "один член-пайовик — один голос" вирізняє кооперативи з-поміж інших організаційно-правових форм, де "голос" визначає розмір капіталу.

Підприємства, товариства, кооперативи мають право об'єднати свою комерційну діяльність у межах більш складних формувань: корпорацій, консорціумів, концернів. При цьому члени об'єднань зберігають юридич­ну самостійність. Більшість об'єднань діє на основі статуту. Вони визнані юридичними особами.

У сфері комерційної діяльності функціонують такі об'єднання:

• асоціація — договірне об'єднання учасників для координації комер­ ційної діяльності; воно діє на основі Положення і не має права втру­ чання у комерційну діяльність будь-якого учасника;

• корпорація — договірне об'єднання, яке, на відміну від асоціації, делегує окремі повноваження управлінню корпорацією для централі­ зованого регулювання діяльності кожного учасника;

• консорціум — тимчасове статутне формування для вирішення круп- номаспітабної проблеми; до консорціуму залучається промисловий, банківський і торговий капітали; учасниками консорціуму є юридичні особи;

¹ — концерн — жорстке об'єднання підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, банків на основі повної фінансової залежності від голов­ного підприємства і централізації ресурсів;

— спілка кооперативів — добровільне об'єднання споживчих товариств, виробничих, сервісних кооперативів у спілки за територіально-галу­ зевим принципом; для спілок характерно об'єднання кооперативів одного профілю (спілки бувають районні, міжрайонні, обласні, все­ українські; у своїй діяльності вони керуються тим же кооператив­ ним принципом, що і кооперативи).

У світовій практиці відомі також інші складні організаційно-правові форми — трести, синдикати, холдингові компанії, фінансово-промислові групи, але у сфері комерційної діяльності України вони трапляються дуже рідко.

Наведена класифікація організаційно-правових форм має суттєве зна­чення для аналізу правового становища контрагентів на ринку товарів і по­слуг.

Юридичні особи, наприклад, виступають у цивільному і комерційному оборотах як самостійні суб'єкти права. Що стосується філій, представ­ництв, деяких видів господарських асоціацій, то вони цим статусом не володіють, оскільки не є юридичними особами. Такі юридичні особи, як

50 Глава¹

товариства з додатковою відповідальністю та командитні товариства не­суть майнову відповідальність у повному обсязі. Інші види — тільки в ме­жах зроблених їхніми учасниками внесків.

Корпоративні структури мають можливість формувати фінансові ресур­си за рахунок емісії акцій, облігацій. Відповідно стабільнішою в них є стратегія розвитку, конкурентна спроможність. Водночас такі організацій­но-правові форми менш оперативні в динамічних ринкових ситуаціях.

Кооперативні форми соціально справедливі, демократичні, але в ко­мерційній сфері пріоритетними виступають інші цінності: доходи, при­бутки, дивіденди, які не характерні для них, тому комерційна діяльність у кооперативах обмежена.

Отже, кожна організаційно-правова форма має свої плюси і мінуси, тому в практичній діяльності їх слід кваліфіковано використовувати для досяг­нення комерційного успіху І послаблення позицій конкурента.

Правове становище суб'єктів комерційної діяльності характеризує важ­ливий, але тільки один аспект їхнього функціонування. Другим, не менш важливим, аспектом може бути виявлений через них аналіз за видами комерційної діяльності, тобто крізь призму функціональної діяльності.

Види суб'єктів коме рційн ої діяльності

За видами комерційної діяльності суб'єкти відрізня­ються залежно від змісту комерційної діяльності, ха­рактеру комерційних операцій, сфери функціонування. Для сфери роздрібної торгівлі найбільш характер-

ними є наведені нижче суб'єкти:

Магазин — це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари і надає послуги, що призначаються для остаточного споживання. Магазин займає окрему споруду або приміщення. Для нього характерна наявність торгового залу, підсобних і допоміжних приміщень.

Магазин — це узагальнене поняття. Воно поширюється на більшість типів роздрібних підприємств — торгові центри, універмаги, спеціалізовані та дрібнооптові підприємства.

За своїм правовим статусом магазин може бути юридичною або неюри-дичною особою. Організаційно-правова форма магазину не обмежується, але найбільш розповсюдженими є підприємство, товариство з обмеже­ною відповідальністю, філія і дочірнє підприємство.

Магазин посідає провідне місце у сфері роздрібної торгівлі. Загалом на­лічується 87 тис. од. типів і видів магазинів. їх частка в загальній кількості господарюючих суб'єктів цієї сфери становить 65 %.

Аптека — це стаціонарний пункт роздрібного продажу лікувальних засобів і товарів санітарії та гігієни, який займає окреме приміщення і має торговий зал для покупців, а також інші приміщення функціонального призначення. Як і магазини, аптеки можуть мати різний правовий статус.

Науково-теоретичні основи комерційної діяльності 51

Підприємство громадського харчування — це їдальні, кав'ярні, заку­сочні, бари, буфети, ресторани, фабрики-кухні. Вони займають окремі приміщення або споруди, які мають зазвичай зал, обладнаний столиками та стільцями, а також виробничі та підсобні приміщення. Більшість підприємств громадського харчування є юридичними особами. Кількість підприємств громадського харчування за останні роки стабілізувалася; зараз їх є близько 34—35 тис. од., що становить 25 % від загальної кількості суб'єктів у сфері роздрібної торгівлі.

Підприємство побутового обслуговування — включає стаціонарні цен­три, салони, майстерні, дехи, які займають окрему споруду або приміщен­ня і відповідно обладнані. Вони виконують роботи і надають послуги на­селенню, пов'язані з ремонтом предметів особистого споживання та до­машнього вжитку. Інші види послуг, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності в Україні, не належать до сфери комерційного біз­несу.

Особливий інтерес у сфері роздрібної торгівлі викликає такий суб'єкт, як ринок. Це підприємство сфери торгівлі, яке виконує функції надання послуг із забезпеченням умов для здійснення купівлі-продажу продоволь­чих і непродовольчих товарів за вільними цінами. Основними продавцями на ринку є фізичні особи — підприємці й не підприємці, а покупцями — населення.

Залежно від асортименту товарів ринки поділяються на продовольчі, речові, автомобільні, універсальні, спеціалізовані.

За статусом ринки в Україні бувають формальні й неформальні (неза-реєстровані). Формальні ринки є юридичними особами.

Кількість ринків прискорено зростає — приблизно 200—250 од. на рік. Нині у сфері роздрібної торгівлі функціонує 2320 ринків. З них близько половини належить до споживчої кооперації.

У сфері оптової торгівлі типовими є такі суб'єкти.

Оптова база ■— майновий комплекс, технологічно оснащений для забез­печення комерційних, торговельно-оперативних та торгово-технологічних процесів. За призначенням бази поділяються на оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні тощо. Найбільш характерна організаційно-правова форма оптової бази — акціонерне това­риство або спільне підприємство (в системі споживчої кооперації).

Сьогодні оптові бази не відіграють провідну роль на оптовому ринку товарів та послуг. їх частка в забезпеченні роздрібного товарообігу зали­шається надзвичайно низькою — 9—10%. При цьому варто зазначити, що їх кількість за останні роки не зменшилася. Нині функціонує не мен­ше як 1450 оптових баз.

52 Глава 1

Товарні склади, склади-холодильники дрібнооптових фірм — це спе­ціально пристосовані приміщення для зберігання товарних запасів і фор­мування асортименту товарів. Ця мережа значною мірою нелегалізована. Вона відіграє провідну роль в оптово-складському і транзитному оборотах. Організаційно-правовий статус дрібнооптових фірм різноманітний, але переважають товариства з обмеженою відповідальністю.

Оптові продовольчі ринки — це структуровані організаційно-правові форми, основною метою яких є реалізація оптових партій сільськогоспо­дарської продукції й продуктів їх переробки. За товарним профілем оптові продовольчі ринки можуть бути поділені на ринки худоби і м'яса та м'ясо­продуктів; масла, жирів та молокопродуктів; овочів, плодів та продуктів їх переробки; зерна і хлібопродуктів; цукру і кондитерських виробів; тех­нічних культур. У територіальному плані ринки поділяються на: сільські, міські, районні й міжрегіональні. Організаційно-правовою формою ринку зазвичай є акціонерне товариство або господарське товариство.

В Україні процес створення оптових продовольчих ринків тільки розпо­чався.

Оптоео-роздрібні підприємства займають окрему споруду з торговель­ними, складськими та допоміжними приміщеннями. Таке підприємство є багатофункціональним. Воно здійснює оптову і роздрібну торгівлю това­рами легкої промисловості, культтоварами, меблями, будматеріалами. Ха­рактерним представником такого підприємства є магазин-склад Із купів-лі-продажу палива, будматеріалів, лісоматеріалів, габаритних товарів. В організаційно-правовому плані такі підприємства набувають форми гос­подарського товариства або кооперативного підприємства.

У сфері комерційного посередництва господарюючі суб'єкти проходять стадію становлення. При цьому їх межі прискорено розширюються, охоп­люючи біржі, аукціони, дистриб'юторів, брокерські фірми, консигнаторів, лізингові компанії тощо. До них належать такі суб'єкти:

Біржа — особливий вид організаційно оформленого і регулярно функ­ціонуючого ринку, де здійснюється торгівля 40—45 видами біржових то­варів або цінними паперами. Головне завдання біржі — створення умов для торговельно-посередницької діяльності. Біржі поділяються на фондові, товарні й товарно-сировинні. Товарна спеціалізація бірж досить глибока. Тут розрізняють біржі зернові, худоби, металу, дорогоцінних металів, нафти та ін. В Україні функціонує 365 бірж; з них лише 10—15 % вузь-коспеціалізованих. Біржовий оборот становить 6,0—6,5 млрд грн на рік, щоправда, переважають валютні операції. Основна частина вітчизняних бірж є акціонерними товариствами.

Брокерські фірми — це суб'єкт ринку, провідною функцією якого є зве­дення контрагентів. Біржові брокери виступають продавцями і покупця-

Науково-теоретичні основи комерційної діяльності 53

ми, але в обох випадках діють від імені й за рахунок замовника. Вони виконують одноразове доручення і лише фактичні, а не юридичні дії.

Аукціони — це спеціально організовані ринки, які періодично діють у за­гальновизнаних світових торгових центрах. На аукціонах здійснюється привселюдний продаж аукціонних товарів за принципом: власником това­ру стає той, хто пропонує найвищу ціну. В Україні аукціонний продаж практикується надзвичайно обмежено (нерухомість, худоба).

Дистриб'ютори — це суб'єкти оптового ринку (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які володіють винятковим правом купівлі-про-дажу товару відповідної фірми. Дистриб'ютори здійснюють угоди від сво­го імені та за свій рахунок. В Україні дистриб'ютори зазвичай представля­ють Інтереси зарубіжних фірм.

Агентські фірми виступають як незалежні суб'єкти на ринку товарів і послуг. Вони від імені й за рахунок замовника здійснюють посередниц­тво під час укладання угод або самі укладають угоди, виконуючи при цьо­му як фактичні, так і юридичні дії. Комерційні (торговельні) агенти спів­працюють із принципалами на договірній основі.

Стопісти — це фірми в країні імпортера, які здійснюють експертно-імпортні операції на основі спеціального договору консигнаційного складу.

Фектори — торгові посередники, які виконують від імені експортера різноманітні операції: експортні, кредитні, страхові.

Лізингові фірми — це суб'єкт ринку, основна діяльність якого полягає у здаванні в довгострокову оренду з викупом (фінансовий лізинг) машин, обладнання, транспортних засобів, комп'ютерної техніки. Лізингові фірми бувають універсальними і спеціалізованими.

Загальна класифікація суб'єктів комерційної діяльності наведена втабл.1.4.1.

Наведена класифікація охоплює основні ознаки, за якими суб'єкти комерційної діяльності поділяються на види і типи, характерні для всіх функціональних сфер торгівлі: роздрібної, оптової й посередництва.

Суб'єкти комерційної діяльності постійно видозмінюються, трансфор­муються, максимально пристосовуються до певного середовища. Водночас лібералізація комерційної діяльності, глобалізація міжнародної торгівлі породжують принципово нові форми і види суб'єктів ринку. Серед них слід виділити віртуальні магазини і дистриб'юторів у системі електронної комерції, фінансово-промислово-торгові групи; транснаціональні торго­вельні компанії та ін. В українській економіці ці формування тільки по­чинають створювати.

Таблиця 1,4.1. Класифікація суб'єктів комерційної дія.

Озна	и		Види і типи суб	сктів
Юридични	І статус	Юридична особа. Не підприємець	оридична особа	Фізичн	а особа-
Організаційн фори	а	Прості: підприємств яспг^іят]іїу СПІЛКИ, КО	і, товариства, кооператі рпорації, концерни, хол чпанії		ви. Складні:
Форма вл	1СНОСТІ	Державна, колектив	на, приватна, зл	ішана
		У сфері роздрібної то громадського харчу в	ргівлі: магазин	■о обслуговування
Призначення	(функції)	У сфері оптової торг підприємства, дистр	влі: оптові бази	оптово-роздрібні і продовольчі ринки
		У сфері торговельног агентські фірми, кон фектори, лізингові к	■о посеред ництв сигнатори,брон	а: біржі ерські к	онтори, стопісти,
Правове ст	новище	Резиденти, нерезиде