2.10.2. Основні напрямки застосування інструментарію логістики в оптимізації товаропросування

Актуальність логістики обумовлена широкими можливостями підви­щення оперативності матеріально-технічного постачання сировинних ре­сурсів і збуту проміжної та кінцевої готової продукції, утворенням нових джерел раціоналізації та оптимізації процесів товаропросування, котрі ви­никають завдяки застосуванню комплексу взаємопов'язаних методів, прин­ципів і чинників логістичного напрямку виробничо-господарської, госпо­дарсько-торговельної та економічної діяльності різноманітних підприємств та організацій. Відповідно до сфери реалізації основної цільової функції логістики виділяють низку взаємопов'язаних розділів даної науки, зокре­ма, закупівельну логістику, логістику збуту, виробничу логістику, транс­портну логістику тощо.

Комерційна логістика як складова загальної науки логістики (теорії та практики) використовує широке різноманіття методів і принципів вирі­шення завдань оптимізації логістичних процесів, але враховує те, що в ме­жах процесу товаропросування управління товарними та відповідними їм інформаційними потоками має свою специфіку.

Формування системи товаропросування передбачає активну участь тор­гових працівників у комерційній роботі з організації та оформлення това-ропросувних операцій, в обранні оптимальних варіантів транспортування товарів до місць їх зберігання у логістичному ланцюгу, визначенні ефек­тивних технологій процесів складування товарної маси, здійсненні додат­кових логістичних операцій з кількісних та якісних перетворень товарних потоків шляхом формування асортименту товарів, їх сортування, упако-

Комерційна діяльність на оптовому ринку

в ування, комплектування з урахуванням вимог ринку та орієнтацією на мінімізацію витрат на транспортування, зберігання запасів товарів, органі­зацію та управління складським господарством.

Метою функціонування всієї системи товаропросування має бути мі­німізація загальних витрат на здійснення руху товарів. Тому потрібно про­ектувати кілька варіантів організації системи товаропросуванпя, які відрізняються між собою можливими постачальниками, застосуванням транспортно-складських технологій, маршрутами транспортування, роз­мірами та комплектністю партій постачання, залученням (або відмовою від використання) складської ланки тощо, а з-поміж них обирати найбільш прийнятний варіант. Це привертає основну увагу спеціалістів комерцій­них служб торговельних підприємств, насамперед, до вивчення інструмен­тарію закупівельної, збутової, транспортної, складської та інформаційної логістики, застосування якого підпорядковується завданню багатокритері-альної оптимізації логістичного процесу та створення інтегрованої логі-стичної системи управління матеріальними потоками.

2.10.2.1. Логістичні рішення в сфері оптових закупівель та збуту

Завдання прийняття рішення в комерційній логістиці виникає тоді, коли за певного стану зовнішнього середовища з кількох можливих варі­антів розвитку логістичної системи необхідно обрати той, котрий найбіль­шою мірою сприяє досягненню цілей логістачної системи торговельного підприємства.

Прийняття рішення — це вибір оптимального варіанта організації логістичної системи чи її окремих підсистем за заданої мети із ураху­ванням існуючих додаткових обмежень. Принцип раціональності у логі­стиці вимагає завжди приймати рішення з таким розрахунком, щоби з до­помогою наявних обмежених засобів і ресурсів підприємства забезпечити оптимальний результат за умови досягнення визначених цілей. Загальна схема процесу прийняття рішення у логістиці наведена на рис. 2.10.3.

У комерційній логістиці загальний алгоритм процесу прийняття рішень можна відобразити схемою, наведеною на рис. 2.10.4.

Комерційна логістика безпосередньо охоплює процеси товаропросуван­ня (фізичного переміщування товарів) і передбачає виконання таких ос­новних функцій:

• вибір конкретних джерел закупівель товарів;

• планування і організація закупівель товарів від їх виробників чи опто­ вих продавців;

• планування і організація доставки закуплених товарів на склади ко­ мерційних посередників, у т. ч. оптових баз;

(ння проблеми в сфері логістики і факторів, які в

		оделеи і з
Визначенії	.1 оцінкам»™		-	ріантів
Обрання н	йкрао	договаріа
Впровадж	ННврі	шення

Рис. 2.10.3. Принципова схема прийняття рішення у логістиці

• організація приймання, розміщування і зберігання товарів на скла­ дах оптових баз, інших посередників;

• управління товарними запасами та товаропостачанням у сфері тор-

• планування та організація продажу товарів покупцям на підприєм­ ствах оптової та роздрібної торгівлі;

• організація передпродажного та післяпродажного обслуговування споживачів.

При цьому на перший план в організації логістичних систем виходять проблеми прийняття рішень у сфері закупівельної та збутової логістики. Закупівельна логістика — підсистема логістики,

Зміст

закупівельної

та збутової

логістик,

їх принципи

та елементи

яка охоплює процес руху сировини, виробничих і до­поміжних матеріалів, а також комплектуючих ви­робів та запасних частин з ринку закупівель до скла­дів виробничого підприємства через мережу про­міжних складів постачальників (або безпосередньо з ринку на склади підприємств), а також процес руху готової продукції аналогічними шляхами до складів торговельного підприємства. У контексті комерційної логістики заку­півельна логістика виступає як управління рухом товарних та відповід­них інформаційних потоків від постачальника до торговельного підприєм­ства з метою задоволення потреб торгівлі у товарах та забезпечення ефек­тивної господарсько-торговельної діяльності.

Комерційна діяльність на оптовому ринку

Рис. 2.10.4. Принципова блок-схема організації комерційної логістики

Збутова логістика — підсистема логістики, яка передбачає безпо­середній процес планування, реалізації та контролю за збутом товарів кінцевому споживачу, що забезпечує ефективну організацію збуту ви­готовленої продукції та послуг з метою задоволення попиту спожи­вачів і отримання прибутку. Вона охоплює весь ланцюг системи розпо­ділу, в т. ч. організацію збутової діяльності, оптовий і роздрібний продаж товарів, їх транспортування, складування, упакування тощо.

Зв'язок збутової та закупівельної логістики виявляється в тому, що навіть при виконанні аналогічного комплексу операцій з організації руху

242 ^{Глава 2}

матеріального потоку від постачальника до покупця, залежно від ролі та місця знаходження підприємства в логістичному ланцюгу, воно здійснює або збутову (виробник), або закупівельну (покупець) діяльність. Це обу­мовлює необхідність взаємопов'язаного розгляду питань закупівельної та збутової логістики.

Організація управління постачанням, просуванням матеріального по­току, забезпечення збуту, удосконалення технологій транспортних пере­везень, складського господарства, планування і контроль цієї діяльності є предметом вивчення збутової логістики. Поряд з цим при виконанні даного комплексу операцій в інтересах, силами і засобами, а також під керівниц­твом підприємства-споживача матеріального потоку (виробничого, торго­вельного, торгово-посередницького тощо), вони є предметом вивчення за­купівельної логістики.

Основними функціями закупівельної логістики в межах управління матеріальними потоками в цьому процесі є:

• забезпечення адекватного і повного задоволення потреб виробниц­ тва;

• вибір джерела постачання;

• збір інформації про кон'юнктуру ринку сировини, матеріалів та ін.;

• розміщення замовлення;

• реалізація замовлення;

• перевірка платіжних документів та їх оплата;

• складання облікових документів І карточок;

• підтримання відносин з постачальниками.

Отже, значна частина завдань закупівельної логістики спрямована на вирішення проблем, які виникають у фахівців комерційних служб підпри­ємств під час формування системи товаропросування. Тому принципи, методи та алгоритми реалізації цих завдань цілком придатні для викори­стання у комерційній роботі.

Основними елементами закупівельної логістики є:

• аналіз параметрів та структури товарних потоків;

• аналіз і визначення потреби в товарах, розрахунок кількості товарів, які слід замовляти;

^ — вибір методу закупівель;

• виявлення та вивчення джерел надходження товарів та їх постачаль­ ників;

• аналіз конкурентоспроможності товарів різних виробників;

• налагодження господарських зв'язків з постачальниками (укладен­ ня договору);

• погодження ціни;

• формування та надання замовлень на постачання товарів;

Комерційна діяльність на оптовому ринку 243

• облік і контроль за кількістю, якістю товарів та термінами поставок;

• організація транспортування товарів до торговельного підприємства та розміщення товарів на складі.

Основу економічної ефективності закупівельної логістики становлять пошук і закупівля необхідних товарів задовільної якості за мінімальними цінами. У зв'язку з цим при закупівлях особлива увага приділяється вивчен­ню ринку товарів, і перш за все, — аналізу рівня цін, логістичних витрат і термінів поставок, що склались на час прийняття рішення. Виходячи з отриманої інформації, виконуються такі важливі функції закупівельної логістики, як функція вибору постачальника і розміщення замовлення.

Аналіз товарних потоків передбачає вивчення загального обсягу та асортиментної структури надходження товарів, оцінку динаміки розвит­ку цих процесів, визначення відповідності обсягів фактичного надходжен­ня товарів та обсягів, передбачених укладеними угодами. Одночасно ви­вчається рівномірність надходження товарів в окремі періоди дії договору та частота постачання товарів. Завдяки цьому визначаються ланки логі-стичного ланцюга, на яких виникають економічні, організаційні або тех-ніко-технологічні проблеми руху товарних потоків, мають місце нераціо­нальні витрати і втрати товарів, розробляються рекомендації з удоскона­лення процесів просування товарних потоків.

Для вибору варіанта організації товаропросування важливе значення має правильний розрахунок потреби в товарах. В умовах розвинутого ринку головна проблема служби закупівель полягає в тому, що ринкова потреба постійно змінюється в часі між початком поставок і використан­ням компонентів. Комерційна логістика дозволяє на основі аналізу з вико­ристанням розрахункових, балансових, емпіричних методів та застосуван­ням економіко-математичних, математико-статистичних моделей досто­вірно визначити:

• вид та якість потрібних товарів;

• кількість необхідних товарів; час, коли вони будуть потрібні;

• можливості постачальників, у яких товари можуть бути придбані;

• площі складських приміщень;

• затрати на закупівлю;

• можливості організації виробництва окремих товарів силами влас­ них підрозділів підприємства.

Результати такого аналізу безпосередньо використовуються фахівцями комерційних служб торговельних підприємств для проектування системи товаропросування або обґрунтування вибору конкретних її варіантів.

Завдання вибору постачальника в комерційній логістиці пов'язане з по­шуком потенційних постачальників та порівняльним аналізом їх конку­рентних переваг та недоліків. Як правило, для оцінки постачальників та

244 Глава 2

їх наступного вибору застосовують так званий багатокритерійний підхід. Його використання вимагає реалізації такого алгоритму:

• формування систем можливих суттєвих критеріїв (етап 1);

• формування безконфліктної системи критеріїв (етап 2);

• оцінка важливості ("ваги") кожного критерію (етап 3);

• оцінка кожного постачальника за обраними критеріями (етап 4);

• розрахунок інтегрального критерію та вибір постачальника (етап 5).

Для того щоб здійснити вибір постачальника конкретного товару, необ­хідно внаслідок якісного аналізу сформувати систему можливих критеріїв оцінки кожного постачальника. Оцінку кожного постачальника за обра­ними критеріями можна здійснити експертним методом. Експертні оцін­ки подаються за бальною шкалою так, що, наприклад, низька ціна оці­нюється великою кількістю балів, а велика відстань до постачальника — малою кількістю балів.

Експерти можуть оцінювати за трьома варіантами:

— однозначна (очікувана) оцінка;

— максимальна (оптимістична) K_max та мінімальна (песимістична) К_тііі оцінки та їх очікуване К_ва значення, розраховане за формулою

3tf_min + 2К_тіа

К = ;

rr ^оч 5

™^т'■— максимальна (оптимістична) К_тп , найбільш вірогідна К_оч та мінімаль­на (песимістична) К_тіа оцінки і її очікуване значення, розраховане за формулою:

К,_ил+4К „ +Я_тя,

Л = —-^ -^ ана*..

6

Для забезпечення об'єктивності експертних оцінок наявних постачаль­ників рекомендується враховувати результати роботи постачальників за показниками повноти поставки (коефіцієнт повноти поставки розраховуєть­ся як відношення фактичного надходження до суми надходження за дого­вором), рівномірності надходження товарів тощо.

Далі за допомогою "ваги" кожного критерію здійснюється розрахунок інтегрального критерію:

де п — кількість можливих критеріїв; A_t — експертна оцінка і-то критерію; Я₍ — "вага" і-то критерію.

Оптимальним визнають постачальника, у якого зведена інтегральна оцінка є найвищою.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 245

О сновними завданнями збутової логістики на макроекономічному рівні є: вибір схеми розподілу матеріального потоку; розміщення розподільчих центрів на логістичному полігоні (побудова мережі складських об'єктів); організація управління системами доставки вантажів. Завданнями збуто­вої логістики на мікроекономічному рівні є: планування процесу реалі­зації; отримання і обробка замовлень; упаковування, комплектування, виконання інших операцій, які передують відвантаженню; відвантажу­вання; доставка, контроль за транспортуванням; післяреалізаційне обслу­говування.

Даний перелік завдань та операцій є традиційним, насамперед, для підприємств оптової торгівлі. У контексті комерційної логістики роздріб­ного торговельного підприємства цей перелік доповнюється завданнями з розміщування, викладання та реалізації товарів у торгових залах мага­зинів, де організація товарних потоків ускладнюється ще й наявністю потоків покупців.

Як бачимо, збутова логістика також охоплює значний комплекс опе­рацій, які формують процес товаропросування, що визначає можливості його застосування під час формування чи оптимізації єдиного технологіч­ного ланцюга товаропросування.

Збутова логістика ґрунтується на загальних логістичних принципах:

• координація всіх процесів товаропросування, починаючи від кінце­ вих операцій товаровиробника та закінчуючи сервісом споживача;

• інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг, починаючи від визначення мети та закінчуючи контролем;

• адаптація комерційного та фізичного розподілу до постійно змінюва­ них вимог ринку і потреб споживача;

• системність управління збутом в його цілісності та взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;

• комплексність вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;

• оптимальність елементів системи та режиму її функціонування;

• раціональність організаційної структури логістики та організації управління нею.

Вирішальна роль у забезпеченні завдань збутової логістики відводиться раціоналізації вибору схеми розподілу матеріального (у даному випадку — товарного) потоку і структури каналу (вибору логістичного ланцюга на етапі товаропросування). При цьому приймається рішення щодо кількості рівнів каналу, конкретного складу членів каналу (дистриб'ютора, дилера, перевізника, страхувальника, експедитора та ін.), а також типу залуче­них до процесу збуту посередників. Такі завдання не мають єдино пра­вильного математичного розв'язку, відтак у кожній конкретній ситуації

246 ^{Глава 2}

ухвалення рішення здійснюється фахівцем (особою, що приймає рішен­ня), на основі певних формалізованих процедур і з використанням еконо­міко-математичних, техніко-економічних розрахунків та обґрунтувань усіх або декількох можливих варіантів.

При виборі варіанта логістичного ланцюга на етапі товаропросування в межах обраних каналів розподілу послуговуються такими критеріями:

• повнота, своєчасність та комплектність виконання замовлень спожи­ вачів;

• мінімум затрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяль­ ності;

• можливість повернення неякісних товарів та організація логістично­ го сервісу;

• економічна вигода для кожного учасника логістичного ланцюга при збереженні конкурентоздатності товару на ринку.

Необхідною умовою прийняття правильного рішення є аналіз доціль­ності залучення складської ланки до процесів товаропросування (вибір між транзитною та складською формою). Рішення щодо доцільності вико­ристання складу в логістичному ланцюгу приймається на основі порівнян­ня економічних наслідків будівництва і використання загального для де­кількох споживачів (підприємств торгівлі) складу та застосування тран­зитних поставок безпосередньо від виробничого підприємства. При цьому запаси матеріальних цінностей повинні бути розподілені між виробником і конкретними підприємствами, які змушені нести певні витрати з утри­мання цих запасів.

На прийняття рішення з даної проблеми впливають також результати вибору тактики відвантажування товарів. Виділяють три основні види тактики відвантажування товарів споживачеві: пряме відвантаження із заводських запасів; пряме відвантаження з виробничої лінії; відвантажен­ня через складську мережу.

Обрання тактики відвантаження залежить від обсягів партій реалі­зовуваної продукції: якщо партія достатньо велика, то відвантажують безпосередньо зі заводських запасів або ж з виробничої лінії; якщо обсяг відвантаження конкретному споживачеві є меншим за оптимальний для прямих поставок, то застосовується система постачання через склади. Для економічного обґрунтування обраного рішення визначають розмір міні­мально можливого обсягу товарообороту кожного торговельного підприєм­ства для прямих (транзитних) поставок товарів.

Склади є ланками логістичного ланцюга, які забезпечують просування товарів у напрямку від виробника до споживача. Відповідно до принципів системного підходу будь-які питання, що стосуються складської мережі або окремих складів, повинні розглядатись у плані реалізації загальної мети логістичної системи збуту.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 247

З авдання вибору місця оптимального розташування складу (розпо­дільчого центру) постає і вирішується в тому випадку, коли на певній території функціонує декілька споживачів матеріального потоку. При цьому необхідною і достатньою умовою можливості застосування логістич-ного методу є наявність потокового процесу і певна системна цілісність об'єкта. Це означає, що споживач матеріального потоку, а також розпо­дільчий центр, що є для них джерелом, повинні становити єдину систему, тобто бути організаційно, економічно, технологічно і технічно інтегрова­ними.

Відповідно до концепції системного підходу при виборі місця розташу­вання розподільчого центру (складу) застосовується така послідовність дій:

• вивчається кон'юнктура ринку, визначаються стратегічні цілі системи;

• розробляється прогноз розміру матеріального потоку, який проходи­ тиме крізь усю систему, а також на окремих ділянках товаропровід­ ного ланцюга;

• розробляється проект системи товаропостачання, визначаються її основні параметри (частота поставки, розміри партій);

• розробляється схема розподілу матеріального потоку всередині си­ стеми;

• здійснюється вибір варіанта місця розташування розподільчого цен­ тру, який відповідав би критерієві мінімуму наведених витрат.

При розподілі товарів народного споживання задача розташування роз­подільчого центру може вирішуватись з допомогою матеріального моде­лювання макрологістичної системи, в котрій здійснюється збут товарів.

При виборі місця розташування розподільчого складу в системах збуто­вої логістики найбільша увага приділяється транспортним витратам, пов'я­заним з доставкою вантажів на склад і зі складу споживачам. Чим нижчи­ми є ці загальні витрати, тим вищий прибуток підприємства, а отже, тим ефективніший є обраний варіант місця розташування складу. При цьому витрати, пов'язані з будівництвом і подальшою експлуатацією складської споруди, в даному випадку не враховуються. Умовно вважають, що вони більшою мірою залежать від особливостей конструкції складу і його техніч­ного оснащення, ніж від місця розташування на полігоні обслуговування.

З метою вирішення цього завдання застосовується метод накладання сітки координат на карту потенційних місць розташування розподільчо­го складу. Система сітки дає можливість оцінити вартість доставки ван­тажів від кожного постачальника до розподільчого складу і від розподіль­чого складу до кінцевого споживача, а вибір зупиняється на тому варіанті, котрий визначається як центр маси (або центр рівноважної системи транс­портних витрат) за такою моделлю:

м=—

де М — центр маси, або центр рівноважної системи транспортних витрат, т ■ км; R^ — відстань від початку осей координат до точки, котра позначає місце розта­шування постачальника, км; R_ki — відстань від початку осей координат до точки, яка позначає місце розташування клієнта, км; Г_/и — транспортний тариф для постачальника на перевезення вантажу, грн/т ■ км; Т_м — транспортний тариф для клієнта на перевезення вантажу, грн/т ■ км; Q_pi — маса (обсяг) вантажу, який закуповується від і-го постачальника; Q_kl — маса (обсяг) вантажу, котрий реалізо­вується £-му клієнтові.

На всій довжині логістичного ланцюга необхідно також забезпечувати сумісність і неперервність матеріального потоку незалежно від оди­ниць вимірювання продукції чи видів транспортних і тарних одиниць, які задіяні в процесі переміщування. Тому в збутовій логістиці вирішуються також питання гармонізації та стандартизації розмірів та конструкцій тари, транспортних засобів, робочих органів відповідного технологічного обладнання. Основою такої гармонізації є стандартні піддони (палети) та контейнери, які розглядаються як елементарні обліково-договірні одиниці продукції й тари. Завдяки цьому вирішуються проблеми забезпечення балансу між можливостями транспортних засобів (вантажопідйомність, об'єм кузова, вагона) і оптимальністю їх фактичного використання (коефі­цієнти використання вантажопідйомності, об'єму тощо).

2.10.2.2. Складська логістика та управління товарними запасами

С кладська логістика — підсистема логістики, що розглядає особливості організації та управління матеріальними потоками під час їх проходження через систему складів.

У логістиці сучасний склад є досить складною інже­нерною спорудою з високим рівнем механізації (авто­матизації) та комп'ютеризації, яка складається з багатьох взаємопов'яза­них елементів, має визначену структуру і виконує низку функцій з пере­творення матеріальних потоків та накопичення, опрацювання і розподілу вантажів між окремими споживачами. Вона характеризується різноманіт­тям параметрів, технологічних та об'ємно-планувальних рішень, конст­рукцій застосовуваного обладнання і характеристик опрацьовуваної но­менклатури вантажів. У той же час склад є лише одним із елементів си-

Комерційна діяльність на оптовому ринку

с теми вищого рівня — логістичного ланцюга, у якій склади виступають як вузлові пункти, що забезпечують накопичування, зберігання і пере­творення матеріальних потоків. Саме логістичний ланцюг і зумовлює ос­новні та технологічні вимоги щодо складської системи, формулює мету і критерії її оптимального функціонування, визначає умови та способи опрацювання вантажів.

Основною метою створення складської системи з погляду логістики є забезпечення ритмічності спільної роботи, організованості та взаємодії різних учасників логістичного ланцюга (виробничих, торговельних, транс­портних підприємств).

Основні функції складів у сфері логістики:

• складування (розміщування та укладання в місця зберігання) та відносно тривале зберігання матеріальних ресурсів (сировини, мате­ ріалів, продукції, товарів);

• контроль кількісних та якісних параметрів матеріальних потоків;

• перетворення виробничого асортименту на торговельний;

• перетворення матеріальних потоків, уніфікація вантажів, їх упако­ вування та транспортування;

— забезпечення логістичного сервісу в системі обслуговування.

Сучасні склади не лише забезпечують накопичення та зберігання то­варів, згладжуючи тим самим у процесі товаропросування розбіжності про­сторового і часового характеру на стику між темпами і характером над­ходження товарів зі сфери виробництва, а одного боку, і між темпами та характером їх споживання — з іншого. На складах виконується також цілий комплекс логістичних операцій, зміст, частота та обсяг яких визна­чається характером та інтенсивністю процесів товаропросування, зокре­ма, обсягами вантажообороту, транспортними характеристиками товарів-вантажів, ритмічністю поставок товарів та ін.

Логістична операція — сукупність дій, спрямованих на перетворен­ня матеріального та/або інформаційного потоку. Для процесу товаро­просування характерним є те, що основним видом матеріальних потоків на складах є товарні потоки (потоки товарів).

На складах здійснюється кількісне та якісне перетворення потоків то­варів. Процес, пов'язаний з перетворенням потоку товарів, поділяють на такі взаємопов'язані частини: формування вхідного потоку товарів; освоєн­ня вхідного потоку товарів; опрацювання внутрішнього товарного потоку; формування вихідного потоку товарів. Основу логістичного процесу на складах торговельних підприємств становлять операції складського тех­нологічного процесу, зміст якого докладно викладено в курсі "Організація торгівлі".

250 Глава 2

Вирішення загальної проблеми ефективності складської системи в ло­гістиці забезпечується як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях через розв'язання низки часткових проблем.

Основними проблемами складської логістики в макрологістичних си­стемах є:

• прийняття рішення щодо доцільності існування і використання в ло- гістичному ланцюгу складу як окремого його елемента;

• альтернативою цьому може бути використання практики прямих поставок необхідних матеріальних ресурсів (товарів) безпосередньо від підприємства-виробника;

• вибір між організацією власного складу і використанням послуг скла­ дів загального користування (модифікована задача МОВ у складській логістиці);

• визначення загальної кількості складів у логістичному ланцюгу;

• визначення місця розташування на полігоні обслуговування і потуж­ ності кожного складу.

На рівні ліікрологістики завданнями складської логістики є:

• визначення потужності складу та конкретного місця розташування складу ("прив'язка до місцевості");

• уточнення розмірів необхідної ділянки для його організації;

• визначення параметрів основних функціональних зон і дільниць складу;

• вибір схеми і організація процесу складування вантажів;

• вибір системи складу;

—■ прийняття рішень щодо якісних та кількісних параметрів основних техніко-технологічних елементів складської системи;

• моделювання функціонування транспортно-складських комплексів і обслуговування клієнтів;

• управління потоково-транспортною системою складу;

— визначення ефективності функціонування складської системи тощо. Завданням складської логістики є розробка певних формалізованих

процедур, які дозволяли б здійснити вибір на користь того чи іншого мож­ливого варіанта. Власне вибір і прийняття рішення носить творчий і знач­ною мірою суб'єктивний характер, хоча при цьому особа, яка приймає рішення, має можливість використовувати та оцінювати наслідки різних варіантів за спеціальними розрахунками.

Так, рішення щодо доцільності використання складу в логістично-му ланцюгу приймається на основі порівняння економічних наслідків будівництва і використання загального для декількох споживачів складу та застосування транзитних поставок безпосередньо від виробничого підприємства. При цьому запаси матеріальних цінностей повинні бути

Комерційна діяльність на оптовому ринку 251

розподілені між виробником і конкретними клієнтами, які змушені нести певні витрати з утримання цих запасів.

Вибір між власним і найманим складом можна здійснити на основі визначення точки так званого рівноважного обсягу товарообороту. Рівно­важним обсягом вантажообороту вважається такий обсяг, за якого витра­ти підприємства на утримання власного складу чи користування послуга­ми найманого складу є однаковими, тобто F_aar = Z .

Аналітична формула для розрахунку "вантажообороту байдужості" після проведення відповідних підстановок та перетворень даного рівняння має такий вигляд:

F2

а власному складі, грн/т; Т — річний вантажооборот, т/рік; а — добова вартість використання вантажної площі най­маного складу (тариф на послуги найманого складу), грн/т ■ кв. м; S_u — площа найманого складу, кв. м; З_п — розмір запасу, в днях обороту; Д — кількість робо­чих днів у році; п — навантаження на 1 кв.м площі при зберіганні на найманому складі, т/кв. м.

Рішення щодо кількості складів та розміщування їх на території полігону обслуговування також приймаються в порядку творчого проце­су особи, яка його приймає і значною мірою — на основі її волевиявлення.

Разом з тим, економічні наслідки такого рішення можна досить опера­тивно розрахувати та оцінити ще до прийняття остаточного рішення шля­хом аналізу повної вартості, тобто врахування всіх змін, які виникають унаслідок зміни кількості складів у логістичній системі. Крім оцінки ви­трат на зберігання запасів, необхідно також передбачити витрати:

• пов'язані з експлуатацією складського господарства;

• пов'язані з управлінням складською системою;

• на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт;

• на перекомплектацію та затарювання вантажів;

• транспортні (становлять основну частину додаткових витрат);

• втрати обсягів продажу в зв'язку з віддаленням складу-постачальни- ка від підприємств-клієнтів.

При виборі місця розтаиіування складу оптимальним варіантом вважа­ють той, який забезпечує мінімум повних витрат на будівництво та подаль­шу експлуатацію складу і транспортних витрат з доставки та відправлення вантажів. Витрати на транспорт включають початкові капіталовкладення на розвиток транспортної мережі та експлуатаційні витрати з доставки й відправлення вантажів. Витрати на будівництво та експлуатацію складів

„„*, Глава 2

містять витрати на будівництво складської будівлі й придбання обладнан­ня, а також витрати, пов'язані а їх подальшою експлуатацією, витрати на заробітну плату, електроенергію та ін.

Після прийняття рішення щодо кількості складів та вибору місця їх розташування необхідно провести так звану прив'язку цих рішень до місце­вості, тобто коригування прийнятих рішень на основі врахування специфі­ки обраної території.

Задача визначення оптимальних параметрів конкретного складу вирішується на основі врахування потужностей матеріальних потоків, їх інтенсивності, специфіки організації опрацювання матеріального потоку відповідно до прийнятої схеми торгово-технологічного процесу на складі та інших факторів.

Одним з основних завдань складської логістики є оптимізація структу­ри та послідовності комплексу операцій складування, зберігання та інших виконуваних операцій, які разом формують поняття логістичного процесу на складі. Поняття логістичного процесу є значно складнішим, ніж техно­логічного процесу, як за кількістю та характером виконуваних операцій, так і за загальними цілями їх здійснення.

Основною метою логістичного процесу на складах є забезпечення по­вного узгодження функцій управління замовленнями, постачання запасів, опрацювання вантажів і фізичного розподілу замовлень. Фактично логі­стика на складі охоплює всі основні функціональні сфери, які існують на рівні мікрологістики.

Логістичний процес на складі — сукупність операцій, пов'язаних з організацією та управлінням, надходженням і розміщуванням ван­тажних одиниць (елементів товарного потоку), внутрішньосклад-ськими операціями і збутом та відвантажуванням товарів.

Логістичний процес на складі передбачає такі операції:

• постачання складу продукцією, товарами ("постачання запасами"); ■— контроль за поставками;

• розвантажування і приймання вантажів;

• внутрішньоскладське транспортування та перевалка вантажів;

• складування та зберігання вантажів;

— комплектування (комісіювання) замовлень клієнтів та відвантажу­ вання;

—■ транспортування та експедирування замовлень;

• збирання і доставляння порожніх товароносіїв;

• контроль за виконанням замовлень;

• інформаційне обслуговування складу;

— забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг). Функціонування всіх складових логістичного процесу повинно здійсню­ ватися з урахуванням необхідності їх взаємозв'язку та взаємозалежності.

омерційна діяльність на оптовому ринку 253

Увесь логістичний процес на складі умовно розподіляють на три складові частини, кожна з яких організовується та управляється власними метода­ми і прийомами:

• операції, спрямовані на координацію служби закупівель;

• операції, безпосередньо пов'язані з опрацюванням вантажів та їх доку­ ментуванням (зазвичай це операції технологічного процесу складу);

• операції, спрямовані на координацію служби продажу.

Роботи першого блоку реалізуються шляхом координації операцій з поста­чання сировини, матеріалів, продукції, товарів, які повинні поповнити на­явні складські запаси, а також операцій контролю за здійсненням поставок.

Операції другого блоку реалізовують шляхом раціонального здійснення складського технологічного процесу. Відповідно до принципової схеми технологічного процесу складу і з метою чіткої організації робіт рекомен­дується складати технологічні карти, які розробляються відповідно до конкретних умов складу. Крім технологічних карт, на складах рекомен­дується щоденно складати добовий графік роботи складу. ОптимІзація руху товарних потоків на складі досягається також шляхом розробки схем тех­нологічних планувань складських приміщень.

Суттєвим резервом підвищення ефективності функціонування матеріа-лопровідних систем є перехід від розрізненого вирішення завдань транс­портування та складування до проектування єдиних транспортно-склад­ських процесів,

Так, надійність та економічність роботи складу залежить від того, на­скільки правильно визначено кількість постів для виконання навантажу­вально-розвантажувальних робіт. При визначенні кількості постів обслу­говування транспорту необхідно знаходити компроміс між: розміром ви­трат на будівництво та експлуатацією постів обслуговування транспорту; розміром повних витрат на будівництво дільниць для очікування і маневру­ванням транспорту та витрат на можливі простої транспортних засобів у черзі на очікування обслуговування.

^С„_ПЕ.= (С_{ N) + (С₂-К),

де С, — втрати, пов'язані з будівництвом та експлуатацією одного поста обслуго­вування транспорту; N — кількість постів обслуговування; С, — витрати і втрати, пов'язані з організацією очікування і можливим простоєм транспортних засобів у розрахунку на одиницю транспорту; К — середня кількість транспортних засо­бів, які очікують на розвантажування.

Оптимальною вважається така кількість постів, за якої значення пов­них витрат буде найменшим.

Приймання та відправка вантажів можуть виконуватися на одній сумі­щеній дільниці або ж на двох розведених у просторі дільницях (рис. 2.10.5). Кожен з можливих варіантів має як свої переваги, так і недоліки.

Рис. 2.10.5. Можливі варіанти взаємного розташування дільниць приймання та відправки вантажів: а — суміщені дільниці; б — просторово відокремлені дільниці

Важливе значення в організації операцій розвантажування транспорт­них засобів відіграє раціональне проектування параметрів завантажуваль­них і розвантажувальних рамп, тобто тих функціональних зон складу, на яких виконуються операції надходження та відправки вантажів.

Операції з організації вхідного контролю поставок на складі відіграють суттєву роль у системах логістики. Порядок приймання товарів регламен­тується відповідними нормативними документами та умовами договорів.

Операції внутрішньоскладського транспортування передбачають пе­реміщування вантажів між різними зонами складу: з розвантажувальної рампи — в зону приймання, зі зони приймання — в зону зберігання, комп­лектування або на завантажувальну рампу. Ці операції повинні виконува­тися з допомогою підйомно-транспортних машин та механізмів. Транспор­тування товарів (вантажів) усередині складу повинно здійснюватися з до­триманням принципу найменшої довжини в часі та просторі за наскрізними прямотічними маршрутами.

Основним принципом раціонального складування товарів (вантажів) є ефективне використання об'єму зони зберігання. Передумовою для цього є оптимальний вибір системи складування і, насамперед, складського об­ладнання. При цьому простір під робочі проходи повинен бути мінімаль­ним, але з урахуванням можливостей для нормальної роботи підйомно-транспортних машин і механізмів.

Для упорядкованого зберігання вантажу та його економічного розмі­щування застосовують систему адресного зберігання вантажу аа принци­пами твердого (фіксованого) або вільного (коли вантаж розміщується на будь-якому вільному місці) вибору місця складування. При цьому особли­ва роль відводиться раціоналізації товарних потоків шляхом застосуван­ня принципу Парето до розміщування вантажів на площах складу в так званих гарячій та холодній зонах. На складі застосування методу Парето дозволяє мінімізувати кількість пересувань за допомогою поділу всього

асортименту на групи товарів, що вимагають великої кількості переміщень, і групи товарів, до яких звертаються досить рідко (рис. 2.10.6).

Товари, які вимагають нечасто, відсувають на другий план і розміщу­ють уздовж "холодних" ліній (зон). Уздовж "гарячих" ліній можуть розта­шовуватися також великогабаритні товари і товари, що зберігаються без тари, тому що їх переміщення пов'язане зі значними труднощами.

Операції комплектування (комісіювання) замовлень та відвантажу­вання належать до третього блоку логістичного процесу. Процес комплек­тування зводиться до підготовки товарів відповідно до замовлень спожи­вачів.

Комісіювання замовлень клієнтів відбувається в зоні комплектації. Під­готовка та оформлення документації здійснюються через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє зазначати у відбірному листі ИІсце зберігання товару, що значно скорочує витрати часу на пошук по­дібного товару, і відстежувати процеси відпуску товарів зі складу в реаль-іому режимі.

Для скорочення витрат часу на виконання операцій відбору товарів за замовленнями оптових покупців рекомендується виділяти на складі зони для зберігання резервного запасу і зони для зберігання запасу, з якого відбираються товари.

Розподіл резервного та робочого запасів може здійснюватись шляхом: вертикального розподілу — резервний запас знаходиться над робочим; горизонтального розподілу — резервний та робочий запаси знаходяться у різних місцях складу.

У свою чергу, зону для зберігання робочого запасу доцільно розділяти на "гарячу" (максимально наближена до відвантажувальної експедиції) та "холодну" — решта площі складу, доступної для здійснення операцій відбору.

256 Глава 2

В "гарячій" зоні розташовують запас товарів з високою частотою замов­ляння, в "холодній" — з низькою (розподіл проводиться також на основі Парето-аналізу).

Для відбору товарів на складах можуть застосовуватися два основні методи — індивідуальний і комплексний відбір.

При комплектації замовлень завдяки використанню інформаційної си­стеми полегшується виконання функції об'єднання вантажів у економіч­ну партію відвантаження, що дозволяє оптимально використовувати транс­портні засоби. При цьому обирається оптимальний маршрут доставки за­мовлень. Відвантажування здійснюється на відвантажувальній рампі. Операції третього блоку включають також транспортування та експедиру­вання замовлень; збір і доставку порожніх товароносіїв; інформаційне обслуговування складу; контроль за виконанням замовлень та забезпечен­ня обслуговування клієнтів.

Логістичний процес на складі може бути ефективним лише тоді, коли він забезпечений комплексом належних умов. Основними факторами, які впливають на організацію логістичного процесу на складах, є:

• вид вантажної одиниці, яка підлягає складуванню (піддон, касета, ящик);

• спосіб складування (на підлозі, на стелажах, на конвеєрах, циркуля­ ційний тощо);

• вид підйомно-транспортного обладнання та іншого застосовуваного технологічного обладнання (візки, тельфери, крани, маніпулятори тощо);

• спосіб комплектації та відправки відвантажуваних партій (з місць зберігання, зі зони комплектації, з централізованою (комплексна) або децентралізованою (індивідуальна) підбіркою та ін.);

• спосіб переміщування вантажних одиниць (ручний, механізований, з місцевим управлінням, з дистанційним управлінням);

• спосіб обробки складської інформації (у пакетному режимі, в режимі реального часу та ін.);

• конструкція складу (відкритий, закритий, багатоповерховий, висот­ ний тощо).

Усі разом вони формують поняття "система складу" і вимагають прий­няття узгоджених та економічно обґрунтованих рішень.

Процедура вибору раціональної системи складування передбачає:

• визначення місця складу в логістичному ланцюгу та його функцій (склади сировини і матеріалів, склади продукції виробничого призна­ чення, склади збутової логістики, в т. ч. склади оптової та роздрібної торгівлі);

• визначення загальної спрямованості технічного оснащення складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

Комерційна діяльність на оптовому ринку 257

• визначення завдання, якому підпорядкована розробка системи скла­ дування;

• вибір елементів кожної складської підсистеми;

• створення комбінацій обраних елементів усіх підсистем;

• попередній вибір конкурентоспроможних варіантів з усіх технічно можливих;

• техніко-економічна оцінка кожного конкурентоспроможного варі­ анта;

• вибір найбільш конкурентоспроможного варіанта із переліку альтер­ натив для реалізації логістичного проекту.

Вибір елементів складських підсистем доцільно проводити на основі комп'ютерного програмування (або за допомогою розробки схем, діаграм, номограм тощо).

Перевірку ефективності впроваджуваної або діючої системи складу до­цільно проводити шляхом аналізу рівня технічної оснащеності складу (за показниками облаштування певними видами складського обладнання, рівня механізації), рівня організації складського господарства (оцінка умов зберігання, рівень організації торгово-оперативних процесів, ефективність використання площі та об'єму складських приміщень), вартісного аналізу складських витрат (сума і рівень складських витрат, їх частка в загальних витратах торговельного підприємства, питомі складські витрати на одини­цю площі або одного працівника тощо). Одночасно слід провести аналіз ефективності управління запасами товарів на складах підприємства.

Управління

Під системою управління запасами в логістиці слід розуміти сукупність принципів, правил, заходів та засобів обліку, контролю, планування та органі­ зації, руху запасів у часі та просторі як за загальним обсягом, так і за їх структурою. комерційної

Логістична система управління запасами в системах комерційної логістики передбачає планування обсягу та

структури запасів з метою неперервного забезпечення споживача певним видом матеріального ресурсу, стійкості асортименту товарів, ритмічності торгово-оперативного процесу та безперебійної реалізації товарів покуп­цям. Досягненню цієї мети підпорядковуються такі завдання, як:

• визначення необхідного розміру поточного рівня запасу на складах різних рівнів логістичної системи та його облік у будь-який момент;

• структуризація запасів за їх важливістю та/або частотою споживання;

• визначення розміру гарантійного (страхового) запасу;

• розрахунок розміру замовлення;

• визначення інтервалу часу між замовленнями (чи між двома безпо­ середніми моментами поповнення запасів).

258 Глава 2

Управління запасами є складовим елементом складської логістики, але безпосередньо впливає на весь комплекс рішень з оптимізації товаропро-сування. Це пояснюється тим, що перед організаторами процесу товаро-просування на стадіях оптових закупівель товарів оптовими і роздрібними торговельними підприємствами та товаропостачання роздрібної торговель­ної мережі постає оптимізаційна задача з визначення оптимального роз­міру партії завезення товарів за умови необхідності забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів і мінімізації поточних витрат, пов'язаних із завезенням С_зав та зберіганням товарів С_іб:

де С_звв — витрати із завезення товарів, грн; С_ав — витрати із зберігання товарів, грн; С_шг — загальні витрати із завезення та зберігання товарів, грн.

При цьому витрати із завезення товарів можна визначити як добуток транспортних витрат з завезення однієї партії товарів і кількості партій, що завозяться у підприємство торгівлі:

де q_o— оптимальний розмір партії поставки, який забезпечує найменший розмір загальних витрат; S — обсяги надходження (завезення) товарів у торговельне підприємство аа планом (за договором з даним постачальником); С_о — витрати на постачання однієї партії товарів, які включають такі елементи, як: вартість транс­портування замовлення; витрати на розробку умов постачання; вартість контролю виконання замовлення; вартість форм документів тощо.

Витрати зі зберігання товарів можна визначити як добуток питомих річних витрат на зберігання одиниці запасу товарів і кількості товарів, які зберігаються у підприємстві (приймається в розмірі середнього товар­ного запасу, тобто половини розміру оптимальної партії завезення):

де t — питомі річні витрати зберігання одиниці товару.

V такому випадку загальні витрати із завезення та зберігання то­варів розраховуватимуться за формулою

^С--{- Я)Л- 2J-а оптимальний розмір партії завезення товарів за критерієм мінімуму за­гальних витрат — за формулою

Комерційна діяльність на оптовому ринку

259

де g₀ — оптимальний розмір замовлення, піт.; С_о— витрати на поставку однієї партії замовленого продукту, грн; S — потреба в замовленому продукті, шт.; t — питомі річні витрати зберігання одиниці товару, грн/щт.

Враховуючи, що питомі річні витрати на зберігання одиниці товару пов'язані з закупівельною ціною одиниці товару С_и формулою

t=C_u-i,

де С_м — закупівельна ціна одиниці товару, грн; і — річні витрати на зберігання одиниці товару (у відсотках від закупівельної ціни),

отримуємо ще один варіант даної формули: . r:i)iijkXx ■--_ V- *'."-

Цю формулу оптимізації запасів у вітчизняній літературі називають формулою Вілсона. Як видно, оптимальний розмір партії завезення товарів залежить від співвідношення між витратами із завезення та зберігання товарів: якщо витрати із завезення товарів невеликі, то економічно доціль­ним є зменшення розміру партії завезення товарів; якщо ж відносно неве­ликими є витрати із зберігання товарів, то доцільно зменшувати розмір партії завезення товарів і, відповідно, — середній розмір товарних запасів у підприємстві роздрібної торгівлі.

Дана формула орієнтована на миттєве поповнення запасу. Якщо ж по­повнення запасу на складі здійснюється через певний проміжок часу, то формула Вілсона коригується на коефіцієнт К, який враховує швидкість цього поповнення:

К = 1 - (S/P), де Р — річний обсяг виробництва продукції, од.

Тоді отримуємо наступну формулу для визначення оптимального роз­міру партії товарів:

де К — коефіцієнт, що враховує швидкість поповнеі витрати на поставку однієї партії продукції, що замов: півельна ціна одиниці товару, грн; S — потреба (річн вання) у продукції, од.; і — річні витрати на зберігання ках від закупівельної ціни).

ня запасу на складі; С_о — яеться, грн/од.; С_ц - заку-

)диниці продукції (у відсот-

Ця формула може бути також подана у такому вигляді:

260