2.1. Організаційна структура оптового ринку товарів і послуг

ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:

• які види підприємств формують основу структури інституціо- нального товарного ринку;

• якими є комерційні функції первинної ланки оптового ринку — оптового підприємства;

• якими є особливості функціонування оптових посередників;

і — з яких елементів складається основна і допоміжна інфраструк-

■ тури оптового ринку;

— як функціонують комерційні служби суб'єктів оптового ринку.

2.1.1. Оптове підприємство як основний суб'єкт оптового ринку та його комерційні функції.

Загальна сукупність товарів, що виробляється підприємствами промис­ловості та сільського господарства, а також надходить шляхом Імпорту­вання, реалізується на споживчому ринку через роздрібну торговельну мережу. Для збуту виробничими і аграрними підприємцями гуртових партій виготовленої продукції безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам за прямими зв'язками в ринкових умовах відкрито най-ширпіі можливості. Розвиток прямих зв'язків без участі посередників органічно випливає із суті економічної доцільності та комерційного розра­хунку, які набувають в умовах ринку вирішального значення.

За прямими зв'язками у мережу крамниць та їх структурних підрозділів безпосередньо від товаровиробників надходить чимало груп, видів і най­менувань продовольчих і непродовольчих товарів як з обмеженим термІ-

Комерційна діяльність на оптовому рийку 71

ном реалізації (хліб, молоко, овочі тощо), так і тривалого користування (цукор, сіль, меблі, телевізори та ія.).

Водночас низка факторів, що впливають на умови виробництва і реалі­зації товарів (сезонність і територіальна розосередженість виробництва, відмінності у підходах до виробничого і торговельного асортименту, певні фізико-хімічні особливості окремих товарів), нівелюють дію принципів еко­номічної доцільності й комерційного розрахунку і обумовлюють об'єктив­ну необхідність запровадження в структуру комерційних зв'язків оптових посередників.

У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і споживан­ня оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виробни­ками готової продукції та її роздрібними продавцями. Загалом ЇЇ можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і під­приємств, різних за масштабами обігу, організаційно-правовою формою та формою власності.

Поняття

оптового

торговельного

Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприєм­ство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організа-ційно-правової форми, характеру відносин з іншими суб'єк­тами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.

Оптове (гуртове) торговельне підприємство — це підприємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи пов­ний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних опе­рацій. Таке підприємство функціонує на принципах самоокупності — забезпечення повернення витрат; самофінансування — самостійного по­шуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспроможності — ефективного функціонування в рин­ковому середовищі.

Оптові торговельні підприємства переважно є структурними елемента­ми оптової торгівлі. Проте все частіше трапляються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єд­наннях роздрібних торговельних підприємств — крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ресурсів і поглиблення асортименту.

Оптові торговельні підприємства класифікують за низкою ознак: функ­ціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою власності й приналежністю; місцем і роллю в товаропросуванні; товарною спеціалі­зацією (рис.2.1.1).

'Рис. 2.1.1. Класифікація та продавців матеріальних благ

торговельних шдприї

Класифікація

оптових підприємств

За функціональним рівнем масштабів діяльності й зон впливу оптові підприємства поділяють на три гру­пи: оптові підприємства міжрегіонального значення, ре­гіонального і локального виливу.

Оптові підприємства міжрегіонального значення —

це найбільші за обсягами діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійсню­ють оптову реалізацію на територій держави загалом. Вони формують стри­жень вітчизняної оптової торгівлі, забезпечуючи загальне здійснення опто­вих процесів, формуючи єдину систему каналів товаропросування для об-

Комерційна діяльність на оптовому ринку 73

с луговування потреб вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та про­давців матеріальних благ.

Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються значно мен­шими масштабами діяльності й відносно територіально обмеженими зона­ми впливу, порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення. їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для задово­лення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових торговель­них підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних під­приємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів оптового ринку.

Поряд з оптовими підприємствами міжрегіонального і регіонального рівнів на гуртовому ринку функціонують підприємства локального рівня. До них належать невеликі за обсягом оптового обігу склади, що повинні обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товарні склади ра­йонних споживчих товариств) або незначної кількості асоційованих членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздрібних торговель­них підприємств).

Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового ринку харак­теризуються широкою різноманітністю. Це акціонерні товариства відкри­того і закритого типу; асоціації роздрібних, роздрібних і гуртових, торго­вельних і виробничих підприємств; структурні підрозділи промислово-тор-говельно-фінансових концернів; товариства з обмеженою відповідальністю; малі й приватні підприємства. Підставою для віднесення оптового підпри­ємства до конкретної організаційно-правової форми є установчі докумен­ти (установчий договір, статут, положення), згідно з якими здійснено реєст­рацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади. Розширення вітчизняної нормативної бази підприємниц­тва забезпечує засновникам, власникам та їх довіреним особам цілковиту свободу вибору, зміни чи реорганізації організаційної структури будь-яко­го суб'єкта оптового ринку.

За формою власності підприємства інституцюнального ринку бувають приватними, колективними (також кооперативними), державними або змішаної форми власності. Важливим моментом для визначення власни­ка конкретного оптового підприємства є характер і походження статутно­го капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвід­ношення часток окремих власників у статутному фонді. Якщо внесений капітал (основні фонди і оборотні активи) стовідсотково належить суб'єктам однієї форми власності (державної, колективної, кооперативної), відповід­но і оптове підприємство є складовою частиною тієї ж форми власності.

74 Глава 2

Формування установчого капіталу оптових торговельних підприємств за рахунок джерел, що належать до різних форм власності, є передумовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної власності. Це можуть бути: підприємства державно-комунальної, державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм власності.

Форма власності багато в чому визначає належність оптових підпри­ємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового ринку належать до галузе­вих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові підприємства орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб окремих галузей про­мисловості й сільського господарства: постачальницькі бази промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відомчої належності є си­стема оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та районні торговельні бази, товарні склади споживчих товариств. До позавідомчих оптових підприємств належать: підприємства приватної та змішаної форм власності, господарські формування інституціонального ринку, що виник­ли протягом останнього часу (малі, орендні, приватні, сумісні гуртові підприємства).

За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні й торговельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найбільших підприємствах проми­словості або у центрах концентрації виробництва товарів подібного склад­ного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у пере­творенні крупносерійного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні й адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це зав­дання вирішується через запровадження і підтримання тісних зв'язків із багатьма учасниками гуртового і роздрібного товарного ринків, звільнен­ня від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.

Торговельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіо­нах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народно­го вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підпри­ємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації різноманітних товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із подальшою реалізацією гуртових партій у ті регіони, що менше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту.

Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого населеного пунк­ту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна відне­сти районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильни-

Комерційна діяльність на оптовому ринку 75

ки, невеликі гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості

ТОЩО.

За товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють на три групи: спеціалізовані, універсальні та змішані.

Спеціалізованими вважають підприємства, які тісно пов'язані з товар­ним асортиментом однієї або невеликої кількості споріднених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимогами щодо збе­рігання товару цієї групи (вологість, температурний режим).

Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукупність ко-мерційно-технологічпих операцій з універсальним, широким асортимен­том продовольчих або непродовольчих товарів.

Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і непро­довольчими товарами і мають для цього належні технічні та технологічні можливості, належать до змішаних оптово-торговельних підприємств. Важливою вимогою до цього типу підприємств є обов'язкове дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил реалізації окремих груп товарів, то­варного сусідства. Для цього оптові підприємства зі змішаним асортимен­том повинні мати ізольовані складські приміщення з відповідними умова­ми зберігання як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Розміщення підприємств

Розміщення оптових підприємств повинно здійснювати- , ,

ся відповідно до принципів рівномірності, економічної до­цільності й підпорядковуватися завданню побудови у пер­спективі територіально рівномірно розгалуженої мережі оптових торговельних підприємств за умови створення пов­ноцінного конкурентного середовища на оптовому ринку.

Територіальне розміщення оптових підприємств відбувається з ураху­ванням існуючих типів таких підприємств; номенклатури товарних груп, що виробляється в регіоні; рівня розвитку транспортних шляхів сполу­чення в регіоні.

Оптові підприємства міжрегіонального рівня — вихідні й торговельно-закупівельні бази, які активно взаємодіють із виробничими і аграрними товаровиробниками, — доцільно розташовувати біля великих виробничих підприємств або у безпосередньому наближенні до транспортних шляхів сполучення (залізничних вузлів, автомобільних трас), у центрах концен­трації виробництва.

Натомість підприємства регіонального рівня — регіональні й локальні гуртові підприємства — повинні бути максимально наближеними до райо­нів споживання, рівномірно зосереджені як у містах, так і в сільських адміністративних районах. При цьому необхідно дотримуватися принципу

76 Глава 2

е кономічної доцільності, який одночасно передбачає як уникнення нераціо­нального дублювання, скупчення гуртових підприємств з аналогічним асор­тиментом, так і монопольного охоплення окремих сегментів товарного ринку обмеженим числом суб'єктів оптової торгівлі.

ня потреб сфери виробництва і споживчого ринку, оптові підприємства виконують низку комерційних і виробни­чих функцій.

У процесі своєї діяльності, для одночасного задоволен-Фунвції

торговельних підприємств

До комерційних функцій оптових підприємств належать:

— вивчення кон юнктури ринку і попиту на товари; ма­теріали вивчення попиту становлять основу прогнозування перспек­тивної потреби в оптових закупівлях, прямо чи опосередковано впли­вають на формування виробничих програм промислових підприємств, на структуру виробничого асортименту;

— оптові закупівлі товарів; здійснюються через комплекс взаємопов'я­ заних комерційних операцій: визначення джерел закупівлі й можли­ вих постачальників; налагодження комерційних зв'язків із поста­ чальниками; проведення переддоговірної та договірної роботи; здійс­ нення контролю за повнотою та своєчасністю виконання договірних

ч»и зобов'язань;

';■..-— оптовий продаж товарів, завдяки якому оптове підприємство здійснює обслуговування роздрібних підприємств або інших об'єктів оптового ринку відповідно до взятих на себе договірних зобов'язань, просте­жує повноту їх виконання і хід розрахунків;

• надання до- і післяреалізаційних послуг клієнтам;

• рекламно-інформаційне забезпечення оптової діяльності;

• оперативне управління товарними запасами.

Оптові підприємства виконують функції виробничого характеру. Ця діяльність є продовженням виробничого циклу в сфері обміну і збільшує вартість товару. Виробничі функції суб'єктів оптового ринку охоплюють:

• комплекс операцій зі складування товарів (приймання, зберігання, внутрішньоскладське переміщення, відпускання);

• фасування і підсортування товарів;

— організацію доставки товарів у роздрібну торговельну мережу.

1 Організаційна структура оптового підприєм-

Організаційна ства— це сукупність структурних підрозділів, діля-

структура _нок і служб, що є функціонально взаємопов'язаними оптового _{між соо}-_ою і забезпечують різні напрями комерційно- торговельного господарської діяльності даного торговельного підпри- підприемства ^ґ ємства.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 77

С укупність комерційно-господарських процесів, що одночасно відбува­ються в оптовому підприємстві, поділяється на основні, допоміжні й об­слуговуючі. Ці напрями роботи оптового підприємства забезпечують відповідні функціональні елементи організаційної структури.

Основні підрозділи (апарат управління, комерційний відділ, товарні склади, експедиція) здійснюють закупівлю і продаж товарів, їх обробку на складах і доставку у мережу магазинів. Допоміжні ділянки і підрозділи (ділянки фасування, тари тощо) виконують не основні операції підсобного значення. Обслуговуючі підрозділи гуртового підприємства (транспортний підрозділ, служба технічного обслуговування) здійснюють повноцінне ін-фраструктурне обслуговування основних структурних підрозділів підпри­ємства.

У практиці роботи суб'єктів інституціонального ринку відсутня єдина уніфікована організаційна структура. Навпаки, спостерігається широка гана структурних побудов оптових підприємств залежно від обсягів оборо­ту, рівня функціонування, зони впливу, товарної спеціалізації, потенціа­лу власного складського господарства підприємства та інших факторів.

За сучасних умов організаційна побудова оптового підприємства повин­на базуватися, виходячи із його реальних потреб і можливостей, та опера­тивно коригуватися відповідно до змін у напрямах і обсягах його діяль­ності.