2.3.3. Види господарських договорів

Суть і функції договорів

Господарські зв'язки між сторонами-учасниками про­цесу товаропросування вважаються встановленими, якщо укладено договір (контракт), який регламентує відноси­ни партнерів.

Договором є домовленість двох або декількох сторін, спрямована на запровадження, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір виконує такі функції:

• закріплює юридичні відносини між партнерами;

• регламентує порядок і способи виконання зобов'язань;

• передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Оскільки впродовж останніх років кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються зазвичай опера­тивні зв'язки, то їх регулюють різновидами господарські договори — кон­тракти та угоди, які мають терміновий (як правило, разовий) характер.

Контракт — різновид господарського договору, в якому акцент пе­реноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання пра­ва власності на нього.

На відміну від договору, в контракті термін взаємодії втрачає статус основного об'єкта домовленості та стає лише її умовою.

Угода — різновид господарського договору, в якому акцент зміщуєть­ся на певні умови взаємовідносин, права чи зобов'язання сторін.

Класифікація договорів

У комерційній діяльності підприємств застосовуються різноманітні договори (контракти), які класифікуються за відповідними ознаками (рис.2.3.2).

За предметом договору розрізняють договори (кон­тракти) щодо купівлі-продажу товарів і договори (контракти) щодо надан­ня послуг.

За змістом комерційної діяльності виділяють:

• Договори купівліпродажу товарів, відповідно до яких одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець — прийняти майно (товар) і сплати­ ти за нього певну грошову суму.

• Договори поставки товарів, згідно з якими продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у визна­ чений термін (терміни) товар у власність покупця для використання його

Рис. 2.3.2. Класифікація договорів

у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зо­бов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договори купівлі-продажу товарів відрізняються від договорів поставки тим, що, по-перше, товари передаються покупцеві негайно після укладен­ня договору, а у випадку поставки — через певний строк. По-друге, тим, що предметом купівлі-продажу є певний товар, який існує фізично і нале­жить підприємству-продавцю в момент укладення договору. Предметом

мерційна діяльність на оптове

109

поставки може бути також товар, визначений в момент укладення догово­ру тільки за кількістю та якістю або взагалі ще не вироблений.

• Договори міни (бартеру), за якими кожна зі сторін зобов'язується передати іншій стороні у власність певний товар в обмін на інший. Кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Тому до договору міни засто­ совуються відповідні правила про договори купівлі-продажу товарів.

• Договори контрактації, за якими виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогоспо­ дарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактан­ ту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та сплатити її за встановленими цінами відповід- но до умов договору*

• Договори комісії, відповідно до яких одна сторона (комісіонер) зобо­ в'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

• Договори консигнації, що передбачають постачання товарів однією стороною (консигнантом) на склади оптового посередника (консигнатора), «кий продає за певну винагороду товари покупцям. За своєю суттю дого­ вори консигнації є різновидом договорів комісії.

» Договори-доручення, відповідно до яких одна сторона (повірений) зо-в'язується виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) іні юридичні дії. Договори-доручення укладаються між продавцями купцями) і оптовими посередниками (агентами), які від імені Й за ра-[уяок своїх клієнтів укладають із третіми сторонами контракти чи угоди ft купівлю чи продаж товарів.

За структурою господарських зв'язків виділяються внутрішньо- та | міжсистемні договори, прямі й опосередковані.

За обов'язками сторін розрізняють односторонні, двосторонні та бага­тосторонні договори.

Договір є одностороннім, якщо перша сторона бере на себе обов'язок Д Другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга юна наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного ів'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві іони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосто-■ні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це є суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

ПО Глава 2

За організаційною формою укладання договори бувають укладені на ярмарках, поза ярмарками, на біржах.

За термінами дії договори складають на господарський рік, коротко­строкові, сезонні й разові.

Ефективність комерційної діяльності, комерційний ризик значною мірою залежать від фахового, чіткого і логічного складання договорів.

2.3.4. Зміст договору постачання товарів і обґрунтування його умов

~~ І У комерційній практиці найбільш поширеними є дого-

вори постачання товарів, які повинні передбачати чіткі

постачання ^та зр^Умілі взаємовідносини постачальників і покупців

І товарі)

Основні вимоги до змісту договорів постачання товарів визначені Господарським кодексом України. Зміст договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встанов­лення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Умови конкретних договорів постачання по­винні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Договір уважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У даний час розроблено широкий набір типових договорів з урахуван­ням специфіки окремих товарів та умов їх поставки, які підприємствами торгівлі повинні використовуватися в практичній діяльності.

Структура договору постачання наведена на рис. 2.3.3.

Структурою договору поставки товарів передбачені такі основні розділи:

• преамбула;

• предмет договору;

*. — ціни на товари і загальна сума договору;

• — загальний термін дії договору і строки постачання товарів;

■ — вимоги до тари і упакування;

f — порядок відвантаження, доставки і здавання товарів;

¹ — порядок розрахунків;

Комерційна діяльність

Рис. 2.3.3. Блок-схема структури договору постачання

• санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань;

• арбітраж (вирішення спірних питань). Преамбула — це вступна частина договору, в якій

зазначається номер, місце і дата підписання договору,

визначаються сторони (підприємства, фірми), від імені

яких укладається договір, а також вказуються посади,

прізвища, імена і по батькові представників сторін, що підписали договір,

і робиться посилання на їх повноваження (статут або довіреність).

Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є однією з істот­них умов договору.

Кількість товарів, що підлягає постачанню, визначається на основі ви­ вчення попиту споживачів з урахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку (поява нових товарів, виробників тощо). Як правило, кількість товарів зазначається в договорі у натуральному (тобто у відповідних оди­ ницях вимірювання — шт., т, м та ін.) і грошовому вираженні, за винят­ ком товарів складного асортименту (наприклад, галантерея), для яких обсяг поставки може бути встановлений тільки в грошовому вираженні (у сумі). При визначенні кількості товару у ваговому вираженні в договорі зазначається вага нетто, тобто вага тари в цю кількість не включається, якщо для даного товару не визначений інший порядок. _

112