2.8.4. Структура і зміст зовнішньоторговельних угод і контрактів

Процес підготовки І проведення гуртових закупівель або реалізації ма­теріальних благ на зовнішніх ринках передбачає роботу з укладення і ви­конання договорів, угод і контрактів. Ця частина комерційної діяльності вимагає від вітчизняних господарських суб'єктів, що виходять на міжна­родні ринки, посиленої уваги і ретельного відпрацювання через існування відмінностей у трактуванні й застосуванні окремих прийомів та методів у господарській практиці різних країн.

Операції гуртової купівлі-продажу товарів та екві­валентного обміну послугами у міжнародній торгівлі

Поняття

комерційної

угоди (договору

контракту)

проводяться, як і у вітчизняній комерційній практиці, відповідно до попередньо укладених комерційних угод. У різних галузях міжнародної комерції або з приводу різних її об'єктів ці угоди можуть набувати відмінних форм і отримувати інші назви. Незалежно від назви (договір, контракт, угода, протокол, оборудка, оферта тощо) комерцій­на угода являє собою юридичний документ, розглянутий і підтвер­джений сторонами, який розподіляє між ними права і обов'язки щодо купівлі-продажу (еквівалентного обміну) товарів або послуг.

Найпоширенішим видом міжнародних комерційних угод є контракт — письмово оформлений договір, який містить послідовний набір основ­них і додаткових умов щодо суті виконуваної комерційнох операцій

Комерційна діяльність на оптовому ринку

торговельного контракту

Зовнішньоторговельний контракт — це договір постачання товарів, прийнятний в міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером, і регламентує порядок переходу права власності на товари, що є його об'єктом.

Структура зовнішньоторговельного контракту не є

сталою і обов'язковою до виконання сторонами; вона може видозмінюва­тися і модифікуватися за взаємною згодою сторін від простої до розшире­ної. Проста структура контракту для набуття ним юридичної сили обов'яз­ково повинна містити такі істотні умови (розділи): предмет контракту; кількість; ціна; якість; умови постачання; базисні умови; вартість кон­тракту; порядок розрахунків; умови здавання —приймання; гарантії та санкції; арбітраж; умови форс-мажор; порядок транспортування; юри­дичні адреси сторін; підписи сторін.

Зовнішньоторговельний контракт із розширеною структурою має такі розділи.

Преамбула (вступна частина) — містить назву та номер контракту; місце і дату його укладення; означення правового статусу і місцезнахо­дження сторін та їх найменування в подальшому тексті.

Предмет (об'єкт) контракту — містить розгорнуту характеристику асортименту товарів або послуг, що реалізуються за цим контрактом. В ок­ремих випадках цей розділ може виноситися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того ж контракту і що обумов­люється в тексті самого контракту.

Кількість товарів — визначається відповідно до систем мір, об'ємів та ваг, що застосовуються в різних країнах і як їх еквівалент — у метричній системі. Кількість визначається за кожною товарною позицією з ураху­ванням особливостей оптової торгівлі окремими товарами, їх транспорт­ного упакування, маси нетто і брутто тощо,

Якість товарів визначається за сукупністю основних властивостей, здатних підтвердити можливість використання за основним призначенням. Застосовуються різні методи фіксації якісних параметрів товарів: за стан­дартами; за технічними умовами; за зразками; за вмістом основного компоненту; за специфікацією до контракту тощо.

Умови постачання товарів передбачають встановлення строків і дати постачання товарів за цим контрактом. Термін постачання збігається з мо­ментом передавання товару в розпорядження покупця або уповноваженої ним особи і може визначатися як конкретний період, календарна дата або як певна умова: "негайно", "швидко", "без затримки", "зі складу" тощо. За дату постачання за погодженням сторін може прийматися: дата здавання

196 Глава 2

т овару перевізнику або експедиційній фірмі, дата варіанта (складського свідоцтва), дата підписання акту приймання — здавання тощо.

Базисні умови постачання формуються на основі розроблених і за­тверджених Міжнародною торговельною палатою (International Chamber of Commerce) спеціальних уніфікованих умов, які мають назву Правил ІНКОТЕРМС*. Застосування в міжнародній комерційній практиці Пра­вил ІНКОТЕРМС зумовлено існуванням суперечливих, інколи діаметраль­но протилежних, тлумачень аналогічних комерційних ситуацій відповід­но до історично складених торговельних звичаїв різних країн. Нині діють Правила ІНКОТЕРМС у редакції 1990 р. Вони не носять обов'язкового ха­рактеру, але є важливим засобом порозуміння в міжнародній торгівлі. За змістом Правила ІНКОТЕРМС є зібранням умов, кожна з яких визначає розподіл обов'язків покупця і продавця, винесення сторонами видатків і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту загалом. Іншими словами, кожна умова цих Правил встановлює:

• ситуацію, за якої продавець вважається таким, що виконав свої обо­ в'язки щодо постачання товарів;

• спосіб віднесення обов'язків щодо митного очищення товару для екс­ порту й імпорту, виконання митних формальностей і віднесення по­ в'язаних з ними видатків і ризиків;

• обов'язки щодо організації й оплати перевезення товарів, а також віднесення пов'язаного з ним ризику знищення чи пошкодження товару;

• перелік документів, необхідних у зв'язку з проведенням постачання (хто, за чий рахунок і яким способом їх передає);

• вимоги до упакування, необхідного для транспортування та реалі­ зації товару;

• інші обов'язки за контрактом.

Умови ІНКОТЕРМС можна класифікувати за двома принципами: з по­гляду обов'язків продавця та за видами транспорту, щодо якого може застосовуватися відповідна умова.

З точки зору продавця сукупність умов ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р. поділяється на чотири групи: відвантаження товару — група Е; основні видатки з перевезення товарів не сплачено — F; основні видатки з переве­зення товарів сплачено — С; постачання товару — D. Відповідно до цього принципу обов'язки продавця поступово розширюються — від мінімаль­них у групі Е до максимальних у групі D.

LHrvr. словоскорочення INCOTERMS (International Commercial Termins) — міжна-іерційні терміни, ІНКОТЕРМС.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 197

Група Е (Відвантаження товару) містить лише одну умову EXW — Ех Works {...namedplace) — Франко-завод, склад, підприємство тощо (...вка­жіть місце).

До групи F (Основні видатки з перевезення не сплачено) внесено три умови:

• FCA — Free Carrier {...namedplace) — Франко-перевізник (...вкажіть місце);

• FAS —- Free Alongside Ship {...named port of shipment) — Франко- вздовж борту (...вкажіть порт відвантаження);

• FOB — Free on Board {...named port of shipment) — Франко-борт суд­ на (...вкажіть порт відвантаження).

Група С (Основні видатки з перевезення товарів сплачено) включає такі умови:

• CFR — Cost and Freight {...named port of destination) — Вартість і фрахт (...вкажіть порт призначення);

• CIF — Cost, Insurance and Freight {...named port of destination) — Вартість, страхування і фрахт (...вкажіть порт призначення);

• СРТ — Carriage Paid to... {...named place of destination) — Переве­ зення сплачено до ... (...вкажіть місце призначення);

• СІР — Carriage and Insurance Paid to... {...named place of destina­ tion) —Перевезення і страхування сплачено до... (...вкажіть місце призначення).

Остання група умов ШКОТЕРМС — група D (Постачання товару) є най­кориснішою для покупця, оскільки основні зобов'язання, витрати і ризи­ки припадають на частку продавця, що знаходить, однак, своє відобра­ження у вартості контракту. Ця група включає такі умови:

• DAF — Delivered Al Frotier {...named place) — Поставлено на кордон (...вкажіть місце);

• DES — Delivered Ex Ship {... named port of destination) — Поставлено Франко-судно (...вкажіть порт призначення);

• DEQ — Delivered Ex Qudy {...named port of destination) — Поставле­ но Франко-причал (...вкажіть порт призначення);

• DDU — Delivered Duty Unpaid {...named place of destination) — По­ ставлено, мито не сплачено (...вкажіть місце призначення);

• DDP — Delivered Duty Paid {...namedplace of destination) — Постав­ лено, мито сплачено (...вкажіть місце призначення).

За принципом виду транспорту, для якого застосовується умова ШКОТЕРМС, вони зводяться також у чотири групи. Найчисельнішими є групи умов для водних перевезень, а також універсальних умов, що мо­жуть застосовуватися для всіх видів транспортних засобів і комбінованих перевезень товарів.

198 Глава 2

Наступним розділом зовнішньоторговельного контракту є ціна товару. Ціна в міжнародній оптовій торгівлі встановлюється різними методами і залежить від багатьох факторів. За основу при визначенні ціни береться одиниця виміру товару, базисна умова поставки і валюта контракту. Контрактна ціна може запроваджуватися на час укладення договору, дії контракту, на момент виконання і виступати у вигляді твердої, рухомої, ковзної, з наступною фіксацією. Крім цього, в міжнародній оптовій тор­гівлі існує специфічна система знижок до ціни, які змінюються залежно від характеру операції, умов постачання і поточної кон'юнктури ринку.

Розділ контракту порядок проведення розрахунків і платежів — мак­симально чітко і послідовно встановлює валюту, строки, спосіб і форму розрахунків. Валютою розрахунків може бути валюта контракту, тоб­то валюта країни однієї зі сторін контракту, або валюта третьої краї­ни. Терміни розрахунків звичайно зазначаються сторонами в контракті як конкретна дата або період, протягом якого повинен відбутися платіж, і за­лежать від обумовленого моменту переходу права власності на товар. Ос­новними видами способів розрахунку в міжнародній практиці є банків­ський (готівковий) перерахунок, платіж з авансом і платіж у кредит. Прийнятними формами розрахунків є інкасо, акредитив, за відкритим рахунком, переказом, чеком, векселем тощо. На практиці форми розра­хунків часто переплітаються та комбінуються.

Упакування передбачає погодження сторонами вимог до транспортного і споживчого упакування, якщо цього вимагає характер товару. При цьо­му подається не тільки опис упакування, але й вимоги до його якості, роз­мірів, методу нанесення зовнішнього маркування і обумовлюється поря­док оплати понад вартість самого товару.

Порядок відвантаження передбачає обов'язкове технологічне забезпе­чення завантажувальних робіт й своєчасне інформування продавцем по­купця про готовність до відвантаження і завершення цього процесу. Од­ночасно з повідомленням про відвантаження покупцеві за допомогою за­собів зв'язку надсилається пакет відвантажувальних документів.

Здавання — приймання описує порядок фіксації факту передавання товару продавцем у розпорядження покупця. За своєю суттю здавання — приймання — це єдиний технологічний акт, що має на меті спільне підтвер­дження сторонами факту відповідності доставленого товару за якістю, кількістю та комплектністю параметрам, внесеним до специфікації та тех­нічних умов контракту. За місцем виконання акт здавання—приймання може бути попереднім (складається представником покупця у продавця) або кінцевим (складається в місці завантаження або в пункті призначення).

Претензії та рекламації передбачають порядок подання покупцем претензій до продавця; термін, протягом якого може бути висловлена пре-

Комерційна діяльність на оптовому ринку 199

тензія; права і обов'язки сторін стосовно подання і розгляду рекламації та способи врегулювання претензій. Претензії можуть висловлюватися лише стосовно тих питань, які не були врегульовані процедурою здавання — приймання. Вони надсилаються в письмовому вигляді Й повинні містити конкретну вимогу до продавця щодо порядку усунення недоліків.

Гарантії обумовлюють порядок надання продавцем гарантій щодо то­вару, який реалізується. При цьому зазначають обсяг гарантії, термін, протягом якого гарантія є дійсною, і обов'язки продавця щодо усунення можливих дефектів або ліквідації невідповідності товару якісним пара­метрам.

Обставини непереборної сили (форс-мажор) — це умова, яка обгово­рюється сторонами на випадок настання надзвичайних обставин, що роб­лять виконання контракту частково або повністю неможливим. До таких форс-мажорних обставин відносять стихійні лиха (пожежа, землетрус, обвал, повінь тощо), політичні зрушення (війна, блокада, валютні й екс­портні обмеження і т. ін.). За умови настання непереборних обставин тер­міни виконання контракту переносяться. Якщо вони перевищують допу­стимі строки, то сторони мають право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому понесені збитки взаємно не відшкодовуються.

Арбітраж: передбачає порядок регулювання спорів і суперечок, претен­зій і рекламацій, які не можуть бути розв'язані сторонами внаслідок пере­говорів. Для цього сторони погоджують порядок процедури звернення і орган арбітражу, у т. ч. країну (продавця, покупця чи третьої країни), до якого слід звертатися у випадку виникнення нерозв'язних суперечно­стей.

Умови транспортування містять опис передбачуваного маршруту транспортування вантажу; порядок розподілу між сторонами видат­ків із завантаження і розвантаження; прийоми оформлення супровід­них транспортних документів; норми завантаження; порядок інфор­мування про переміщення (прибуття) вантажу тощо.

Порядок отримання ліцензій та дозволів включається до контракту за потребою і містить конкретне визначення сторони, на яку покладається обов'язок отримання необхідного дозволу, а також порядок подальшого трактування взаємних зобов'язань у випадку неотримання такого дозволу (ліцензії).

З овнішньоторговельний контракт може містити також інші розділи, набувати різних модифікацій за взаємною письмовою згодою всіх сторін.

Контракти, що укладаються між учасниками зовніш­ньоторговельної діяльності, поділяються на декілька

видів: оферти, контракти на товари, контракти на комплектне обладнан­ня, контракти на сировину та напівфабрикати (рис. 2.8.2).

Рис. 2.8.2. Види зовнішньоторгові

к. контрактів

Оферта — це вид контракту у вигляді письмової пропозиції продав­ця товару потенційним покупцям щодо реалізації конкретної партії товару на певних умовах. Вона містить усі основні істотні умови і у ви­падку схвалення її потенційним покупцем цілком може вважатися кон­трактом у спрощеній формі.

Комерційні оферти поділяються на тверді й вільні. Тверда оферта — це письмово оформлена пропозиція про продаж товару, надіслана про­давцем (оферентом) конкретному потенційному покупцеві. Тверда оферта має термін дії, протягом якого продавець не може пропонувати один і той же товар іншому покупцеві й протягом якого одержувач оферти по­винен подати свій акцепт (підтвердження) у письмовій формі. Якщо поку­пець не згоден з деякими положеннями оферти, він надсилає оференту контроферту. Обмін офертами і контрофертами триває до повного акцеп­ту сторонами умов контракту. Вільна оферта передбачає одночасну про­позицію однієї й тієї ж партії товару декільком покупцям без обме­ження Ті дії в часі, що не зв'язує продавця певними гарантіями. Офе-рент приймає до виконання перший отриманий акцепт або акцепт бажаного покупця.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 201

Залежно від характеру постачання виділяють разові контракти і кон­тракти з періодичним постачанням. Контракт разового постачання передбачає реалізацію партії товарів у певний момент часу, після чого відносини між сторонами розриваються. Контракти з періодичним по­стачанням передбачають систематичне постачання товарів обумовлени­ми партіями протягом певного проміжку часу (рік і більше).

Відповідно до форми оплати за товари зовнішньоторговельні контракти бувають з оплатою в грошовій, товарній та змішаній формах. Контракти з оплатою в грошовій формі передбачають розрахунки у валюті згідно з обраними формами розрахунків і способом платежу. Контракти з опла­тою в товарній формі — це бартерні й компенсаційні угоди. Контрак­ти з оплатою в змішаній формі мають на меті раціональне поєднання розрахунків у валюті з частковим розрахунком товарами або готовою про­дукцією; вони часто поєднуються з цільовим кредитуванням продажу об­ладнання і технології "під ключ".

У міжнародній торгівлі особливе місце посідають контракти на комп­лектне обладнання, сировину та напівфабрикати. Контракти купівлі-продажу комплектного обладнання є місткими і складними за змістом, передбачають чітке формулювання механізму взаємних зобов'язань між продавцем і покупцем та між ними і багатьма спеціалізованими фірмами, що виконують налагодження, монтаж та пуск обладнання. Контракти закупівлі сировини та напівфабрикатів мають довготерміновий харак­тер і за умови високої стабільності сировинного ринку сприяють стабілізації цін, налагодженню тісних і сталих взаємин між добувними і виробничими підприємствами.